Верховний Суд України

^{Апеляційний суд Запорізької області}

Справа № 22-394 /07                                                       Головуючий у 1 інстанції Воробйов А.В.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 07" лютого 2007 року                                                                         м. Запоріжжя

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого    Пільщик Л.В.

Суддів                     Сапун О.А.

      Краснокутської О.М.

        При секретарі         Ткаченко М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від «27» жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа державна виконавча служба у Орджонікідзевсьокму районі м. Запоріжжя, про стягнення заборгованості по аліментам, -

ВСТАНОВИЛА:

26 січня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів.

Зазначала, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.12.2000 року її колишній чоловік ОСОБА_2 був зобов'язаний сплачувати аліменти на її користь в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 27.11.2000 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач весь час ухилявся від сплати аліментів, що призвело до виникнення заборгованості. 30.12.2005 року у зв'язку з досягненням сином повноліття, виконавче провадження було закінчено. На дату закінчення виконавчого провадження заборгованість по аліментам складає 5980 грн. З цих підстав просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментам в сумі 5980 грн., а також неустойку в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен прострочений день, що складає 4485 грн.

В процесі розгляду справи, позивачка збільшила свої позовні вимоги і просила стягнути з відповідача заборгованість по аліментам в розмірі 5939 грн. 55 коп. та неустойку за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 18947 грн. 16 коп., а всього 24886 грн. 71 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2006 року позов задоволено частково.

2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам в розмірі 5939 грн. 75 коп., неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 1670 грн. 57 коп., а всього 7610 грн. 32 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір в розмірі 76 грн. 10 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

ОСОБА_2 рішення суду не оскаржив.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи апелянта та її представника, заперечення представника державної виконавчої служби у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Статтею 307,309 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по аліментах та неустойки за прострочення виплати аліментів.

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості з виплати аліментів, суд не взяв до уваги положень статті 195 СК України, частини 3 статті 74 Закону України „Про виконавче провадження" про те, що розмір заборгованості визначається державним виконавцем. Тільки, якщо заінтересована особа не погоджується з розміром заборгованості, визначеним державним виконавцем, вона має право оскаржити його постанову до суду в порядку, передбаченому розділом У11 ЦПК України.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 згодна з сумою заборгованості, яка визначена державним виконавцем. Постанова щодо визначення заборгованості не оскаржена у встановленому законом порядку і ОСОБА_2

В судовому засіданні апеляційного суду представник державної виконавчої служби у Орджонікідзевськолму районі м. Запоріжжя пояснив, що заборгованість з виплати аліментів визначається державним виконавцем і сума боргу стягується без додаткового рішення суду. Заборгованість з виплати аліментів з ОСОБА_2 не стягувалась, оскільки 30 грудня 2005 року ОСОБА_1 забрала з виконавчої служби виконавчий лист. Дії щодо стягнення з боржника 5980 грн. будуть проводитись виконавчою службою у разі звернення позивачки до державної виконавчої служби з виконавчим листом, де є відмітка про суму заборгованості.

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для розгляду в позовному провадженні вимог про стягнення 5980 грн.

Виходячи з викладеного, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати аліментів в сумі 5939 грн. 35 коп. необхідно скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Статтею 196 СК України передбачено, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення, якщо заборгованість виникла з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

З наданих документів, пояснень представника державної виконавчої служби вбачається, що виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2  аліментів на утримання

3

сина наданий позивачкою для примусового виконання 17 серпня 2004 року, про що боржник дізнався лише 16 вересня 2004 року ( а. с. 25 ). До цього часу виконавчий лист знаходився у ОСОБА_1.

Частково   задовольняючи  позов   щодо   стягнення   пені   за  прострочення   сплати аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що неустойку необхідно стягнути за період з 10 січня 2002 року по 09 листопада 2005 року. Між тим, цей висновок суперечить вимогам         закону.

Так, пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що до позовних вимог

про стягнення неустойки (пені) застосовується позовна давність в одним рік.

З довідки, яка надана державною виконавчою службою, видно, що за період з 09 листопада 2004 року по 09 листопада 2005 року борг ОСОБА_2 по виплаті аліментів дорівнює 1893 грн. 97 коп. (а. с 42).

З урахуванням наведеного у суду першої інстанції не було підстав для стягнення з

ОСОБА_2 неустойки в сумі 1670 грн. 57 коп. за 3 роки та 10 місяців, позовні вимоги

ОСОБА_1 необхідно було задовольнити в частині стягнення на її користь пені в сумі

568 грн. 48 коп. за один рік (з 09 листопада 1994 року до 09 листопада 2005 року, коли син

досяг повноліття).                                                                     

Керуючись ст.ст. 307,309,313,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2006 року в частині стягнення боргу по аліментам скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по аліментам в сумі 5939 грн. 75 коп. відмовити.

Рішення в частині стягнення пені змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) в сумі 568 грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.