АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
69000 м. Запоріжжя, пр.Леніна, 162
Справа № 22а -115/ 2007р. Головуючий у І інстанції: Дуда Т.М.
Суддя - доповідач: Каракуша К.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2007 року м. Запоріжжя
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: . Кримської О.М.,
Суддів: Каракуші К.В.,
Маловічко С.В.,
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою
Управління праці, соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради
на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «10» листопада
2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до
Управління праці, соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської
міської ради про стягнення разової грошової допомоги учаснику бойових дій та моральної
шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці, соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради (далі -УПСЗНтаЖС Мелітопольської міськради) про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій та моральної шкоди.
В позові зазначав, що він є учасником бойових дій. Згідно ст. 12 Закону України "Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня він, як учасник
бойових дій, має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних
пенсій за віком. Такі виплати проводилися не в повному обсязі. Сума недоплаченої допомоги за
1999-2006 роки складає 9004 грн. 60 коп., які він просив стягнути з відповідача на його користь,
а також моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від "10" листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
2
Стягнуто з УПСЗНтаЖС Мелітопольської міськради на користь ОСОБА_1 4123 грн. 45 коп. недоплати разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2004-2006 роки
В апеляційній скарзі УПСЗНтаЖС Мелітопольської міськради, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга УПСЗНтаЖС Мелітопольської міськради підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову у випадку порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій мають право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до п. 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Виходячи із змісту п. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом в липні 2006 року, відповідач в судовому засіданні районного суду наполягав на застосуванні строку звернення, передбаченого ст. 99 КАС України. Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що позивач не довів поважності причин пропуску річного строку для звернення до суду з позовом щодо несплати сум за період 2004-2005 р.р., тому у відповідності до ст.ст. 99,100 КАС України в цій частині позову слід відмовити.
Крім того, розглядаючи позов, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 2 КАС України, яка вказує, що у справах щодо оскарження дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи вчинені вони на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, своєчасно.
Необхідно зазначити, що ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає, що щорічну грошову виплату разової грошової допомоги до 5 травня, в розмірах, передбачених ст. ст. 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Одночасно Законом України від 25 грудня 1998 року „Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України, який має щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.
18 лютого 2004 року Кабінетом Міністрів України за № 177 прийнято Постанову „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у якій, зокрема, зазначено, що з метою реалізації положень ст. 17-1 вказаного Закону Міністерство фінансів України і Державне казначейство України забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати цієї разової грошової допомоги у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
3
За змістом ст. 21 Бюджетного Кодексу України органи соціального захисту не мають власних коштів, а є лише розпорядниками бюджетних коштів. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм тільки через розпорядника бюджетних коштів
Відповідно ст. ст. 87,89 Бюджетного Кодексу України до видатків, які здійснюють з Державного бюджету України належать державні програми соціальної допомоги, зокрема, щорічна разова грошова допомога ветеранам війни (ст. 87 БК України).
Окрім викладеного, необхідно взяти до уваги, що відповідно до п. 18 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" на цей рік зупинено дію ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Посилання суду першої інстанції на ст. 22 Конституції України є помилковим, оскільки дана норма Конституції стосується прав, свобод та обов'язків людини і громадянина (розділ 2-й Конституції), до яких, зокрема відноситься і право на соціальній захист. Право на соціальний захист включає право на забезпечення громадян у разі втрати, працездатності, безробіття, у старості, тобто - це пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування (ст. 46 Конституції України).
Щорічна разова грошова допомога, щодо розміру якої виник спір, не є основним джерелом існування і не належить до Конституційних прав людини та громадянина в сенсі положень розділу 2-го Конституції України.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що КАС України надає особі право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень і одночасно з цими вимогами заявити вимоги про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень (ст.ст. 2, 21 КАС України). Тобто, підставою, для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди є встановлення судом протиправності та незаконності дій суб'єкта владних повноважень.
Проте, в адміністративному позові не заявлено вимог щодо оскарження дій, рішень або бездіяльності відповідача, а йдеться тільки про стягнення суми.
Таким чином, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що органи соціального захисту при виплаті вищезазначених коштів діяли відповідно до законодавства, а тому немає передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути скасованою з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 167, 198, 200,202,205,206 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці, соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міськради задовольнити.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2006 року по цій справі скасувати та ухвалити нову постанову наступного змісту:
„Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці, соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міськради про стягнення недоплаченої щорічної допомоги учаснику бойових дій за 2004 - 2006 роки в розмірі 4123 грн. 45 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.