Справа № 2а-7/2007 р. ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2007 року                                      Кременчуцький районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді  Кузнецова А.В.

при секретарі                             Харченко Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1546 про стягнення грошової компенсації за невидане речове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - військової частини А-1546 про стягнення грошової компенсації за невидане речове майно, з урахуванням індексу інфляції, в сумі 5988 грн. 10 коп. та 3000 грн. моральної шкоди, мотивуючі, що з 31.05.1993 року по 12.12.2003 року проходив військову службу на посаді начальника стартового відділення -начальника обслуги стартової батареї ракетного дивізіону, до звільнення в запас у зв'язку з скороченням штатів. За час служби йому, всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове майно не видавалось або грошова компенсація замість нього не виплачувалась, з посиланням на ст. 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", яким призупинено дію попереднього Закону. Однак вважає, що наведене суперечить ч. З ст. 22 Конституції України, оскільки допущено звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, тому просить стягнути заборгованість та моральну шкоду, пов'язану з скрутним матеріальним становищем, позбавленням можливості оздоровитись та придбати необхідні речі, застосування додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача позов не визнав і пояснив, що речове майно не видавалась та грошова компенсація за нього не нараховувалась на підставі ст. 2 Закону України від 17.02.2000 року "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", якою призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України " Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, судом з'ясовано, що ОСОБА_1 з 31 травня 1993 року по 12 грудня 2003 року проходив службу у військовій частині А-1546 на посаді начальника стартового відділення - начальника обслуги стартової батареї ракетного дивізіону і відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", має право на одержання за рахунок держави речового майна або за його бажанням грошової компенсації. Відповідно до довідки в/ч А-1546 сума заборгованості становить 4289 грн. 47 коп. Однак, з початку служби і по день звільнення з військової частини позивачу ОСОБА_1речове майно не видавалося, грошова компенсація замість нього не нараховувалась і не виплачувалась, з посиланням на ст. 2 Закону України від 17.02.2000 року "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", якою призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України " Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вирішуючи спір суд вважає за необхідне застосувати норми Конституції України та спеціальний закон - Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року з змінами і доповненнями, з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь - якого закону з точки зору його відповідності Конституції, яка має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії і в усіх випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії, коли закон, який був прийнятий після введення в дію Конституції суперечить їй.

2

Згідно ч. З с 22 Конституції України, зазначено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" надано військовослужбовцям право на одержання за рахунок держави речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Тому, застосування Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року, який був прийнятий після введення в дію Конституції, призведе до звуження змісту та обсягу існуючих прав військовослужбовців, суперечить Конституції і не може бути застосований при вирішенні даного спору.

Таким чином дії відповідача щодо відмови виплатити  ОСОБА_1грошову компенсацію за речове майно є незаконними, а позов в частині стягнення суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі   5988 грн. 10 коп. (4289,47 х 139,6%): 100%) підлягає до задоволення.

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди обґрунтовані позивачем ОСОБА_1 І.Б. судовому засіданні, частково знайшли своє підтвердження, оскільки доведено, що невидача позивачу речового майна за весь час проходження служби змусила його вишукувати додаткові матеріальні кошти для придбання необхідних речей, а невиплата грошової компенсації поставила його в скрутне матеріальне становище, позбавила можливості реалізувати свої наміри та бажання. Все це негативно вплинуло на моральний стан позивача ОСОБА_1 та вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя. Розмір завданої моральної шкоди суд визначає у сумі 1000 грн.

Відповідно до ст. 100 КАС України заява про пропущення строку звернення до суду сторонами не подавалась.

Крім того з відповідача підлягає до стягнення судовий збір в рахунок держави в сумі 51 грн.

Керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 1167 ЦК України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.ст.10,11, 209, 212,214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд ,

ВИРІШИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з військової частини А-1546 на користь ОСОБА_1 5988 /п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім/ грн. 10 коп. компенсації за невидане речове майно з врахуванням індексу інфляції та 1000 /одну тисячу / грн. заподіяної моральної шкоди, а всього 6988 / шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім / гривень 10 копійок.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Стягнути з військової частини А-1546 на користь держави судовий збір в сумі 51 гривню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до адміністративного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий

суддя                                                                        Кузнецов А.В.