АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-2225/2010 р.                             Головуючий у 1-й  інстанції:  Міняйло Н.С.

                                                                                Суддя-доповідач:  Пільщик Л.В.                                                                                                                                                                                          

    РІШЕННЯ

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26 травня  2010 року                                         м. Запоріжжя

           Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                Пільщик Л.В.

Суддів:                        Краснокутська О.М.

                                        Сапун О.А.

При секретарі:               Петровій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну  скаргу

ОСОБА_3   на  рішення  Михайлівського районного  суду Запорізької області від 03 березня 2010 року  у справі за позовом    ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И  Л А :

В  лютому 2010 році ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3  про стягнення аліментів.

В позовній заяві зазначала, що 09 вересня 2006 року вона уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею і знаходиться на її повному утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки не надає.

  Просила суд стягнути з відповідача на її користь  аліменти на утримання доньки в розмірі 450 грн. щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку.

Рішенням Михайлівського районного  суду Запорізької області від 03 березня 2010 року   позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, народженого в смт. Пришиб, Михайлівського району, Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 Запорізької області на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження  аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 400 (чотириста) гривень щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04.02.2010 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 державне мито на користь держави у розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривна.

Стягнуто з ОСОБА_3 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.   В апеляційній скарзі  зазначає,  що він не має постійної роботи і визначену  судом    суму аліментів   неспроможний сплачувати, просив рішення суду змінити   , зменшивши     розмір аліментів з 400 грн. до  300 грн.    

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення сторін , перевіривши законність  і обґрунтованість рішення суду першої інстанції  і обставини справи  в межах доводів  апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач є батьком ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Дитина проживає з матір’ю.

    У відповідності до ст.8 Закону України „Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя , достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

    Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.       Ураховуючи  положення  ч. 1  ст. 3  Конвенції  про  права  дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Суд встановив фактичну сторону справи з додержанням норм процесуального права, дав правильну юридичну оцінку встановленим обставинам  і правові висновки про обов’язок батька, який проживає окремо від дитини, брати участь у її утриманні відповідає вимогам ст. ст. 180,181 Сімейного Кодексу України.

    Частково задовольняючи вимоги   ОСОБА_4 щодо стягнення   аліментів та визначаючи відповідно до ст. 184 СК України розмір аліментів у твердій грошовій сумі, суд вірно, дотримуючись вимог ст. 182 СК України, прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_3     на користь ОСОБА_4 на утримання   малолітньої дочки   аліментів у розмірі 400  грн. щомісячно.

    ОСОБА_3 в апеляційній скарзі в підтвердження неспроможності сплачувати аліменти в сумі 400 грн. посилається на те, що він не має постійного місця роботи . Проте колегія суддів вважає, що та обставина, що відповідач, яка є працездатною особою,   не працює і не має регулярного заробітку ,не може розцінюватися сама по собі як неможливість сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини. Визначена судом сума у 400 грн. є незначною, вона може забезпечити лише незначну частину першочергових потреб дитини і ця сума  не перевищує можливостей відповідача надавати допомогу дитині.

    Відповідно до норм СК  бабуся  не відноситься до осіб, яких зобов’язаний утримувати відповідач і у підтвердження цього факту  відповідачем не надані докази ,які  він  зобов’язаний був надати відповідно до вимог ст.ст.10,212 ЦПК України. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є неприйнятними.  

    Згідно з  ч.2  ст.   182 СК України  мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим,  ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,  за винятком випадків,  передбачених  ст. 184 СК України ,  тобто коли розмір аліментів визначений у твердій грошовій сумі.

    Частиною 3  ст. 184 СК України передбачено,  що якщо розмір аліментів,  визначений судом в твердій грошовій сумі,  менше мінімального розміру,  передбаченого ч.2  ст. 182 цього Кодексу,  то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в різниці між визначеним розміром аліментів і 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд першої інстанції не врахував даного положення і помилково зазначив, визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, про те, що стягувана сума має становити не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць. Проте суд не допустив рішення до негайного виконання.

  З огляду на зазначене і  у відповідності до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду   підлягає зміні.

    На підставі  ст. ст.180 - 182, 184 СК України,  керуючись ст.ст . 307, 309 ЦПК України , колегія суддів -

                                                В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3   задовольнити частково.

Рішення Михайлівського районного  суду Запорізької області від 03 березня 2010 року змінити. виключивши  з резолютивної частини слова "але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".

Рішення суду в частині стягнення аліментів у сумі 400 грн. допустити до негайного виконання.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.

 Головуючий

 Судді: