Судове рішення #9223195

Справа № 11 -271/2010                                                                                           Головуючий у 1 інстанції Іонніков В.М.

Категорія ст. 185 ч.1 КК України                                                                                 Доповідач у 2 інстанції Мельничук Н.М.                    

                                                                                       

                           

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

                                          У Х В А Л А

                            І м е н е м   У к р а ї н и

    18 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі :

головуючого - судді . . . . . . . . . .. Романова О.В.

суддів . . . . . . . . . . . . . . Шеніна П.О.та  Мельничук Н.М.,

з участю

прокурора . . . . . . . . . . . ………Філя С.В.

адвокатів . . . . . . . . . . . . . . . .  .

засудженого. . . . . . . . . . . . . .  .  

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі  справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2010 року.

Цим вироком ОСОБА_4,   ІНФОРМАЦІЯ_1,                                                                         в силу ст.89 КК України не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 289 КК України – 3 роки позбавлення волі;

за ч.1 ст. 185 КК України – 2 роки позбавлення волі.

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 3 роки позбавлення волі.

        Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням іспитовим строком на 3 роки.

 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,

засуджено за ст. 198 КК України на 2 роки обмеження волі.

        На підставі ст. 75 КК України  звільнено від відбування покарання з випробуванням.

        В силу ст. 76 КК України зобов’язано засуджених періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.

        Запобіжний захід – підписка про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 5 406 гривень  матеріальної шкоди та 4000 моральної гривень.

                                                                             

        Згідно з вироком 9 жовтня  2009 року близько 13 години 15 хвилин ОСОБА_4 знаходився неподалік будинку АДРЕСА_1, де помітив автомобіль ’’ВАЗ-2101’’, державний номерний знак    НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7 В цей же день та місці у ОСОБА_4   виник умисел, направлений на незаконне заволодіння вищевказаним автомобілем. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння автомобілем, ОСОБА_4 підійшов до автомобіля з боку водійської дверки, взявся рукою за ручку передньої лівої дверки та шарпнув на себе, таким чином відчинив   ліву   передню   дверку   автомобіля.   Після   цього,   ОСОБА_4, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння автомобілем, сів за кермо вказаного автомобіля та за допомогою ключа запалення, який на той час знаходився в замку запалення, запустив двигун автомобіля та на вказаному автомобілі з місця скоєння злочину втік.

            Таким чином, ОСОБА_4 незаконно заволодів автомобілем ’’ВАЗ-2101’’, державний номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7, чим спричинив останній матеріальної шкоди на загальну суму 13 277 грн.

           Крім цього, близько 15-00 години 9 жовтня 2009 року ОСОБА_4, знаходячись в салоні автомобіля ’’ВАЗ-2101’’, державний номерний знак НОМЕР_1, в полі, поблизу автобусного парку по вулиці Малинській в м. Житомирі, помітив різноманітні речі та предмети, які належали ОСОБА_7

В цей час у нього виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Після цього, ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав з автомобіля чуже майно:

-     ’’СД’’ магнітолу в корпусі сірого кольору, вартістю 1500 грн.;

-     ’’ДВД’’   програвач  марки  ’’LG"   в   корпусі   сірого   кольору,   вартістю 2000 грн.,

-     рукоятку перемикання коробки передач, вартістю 20 грн.,

-     мобільний телефон марки ’’Самсунг Е-1080’’ вартістю 277 грн.,

-     чоловічі кросівки сірого кольору вартістю 200 грн.,

-     два чохли з передніх сидінь автомобіля загальною вартістю 450 грн.,

-     набір ключів в спеціальному чемоданчику загальною вартістю 380 грн.,

-     запасне колесо від автомобіля вартістю 350 грн.,

-     автомобільну акумуляторну батарею вартістю 487 грн.,

-     газовий редуктор вартістю 400 грн. та поклав до пакетів, які були в

автомобілі, які для ОСОБА_7 матеріальної цінності не мають і, таким чином

таємно викрав вище перелічені речі, чим заподіяв ОСОБА_7 матеріального

збитку на загальну суму 6 064 грн.

         Після цього, ОСОБА_4 зателефонував зі свого мобільного телефону до свого знайомого ОСОБА_5 та попросив приїхати і забрати його біля прохідної автобусного парку по вулиці Малинській в м. Житомирі. По приїзду останнього, ОСОБА_4 поклав викрадені ним речі до салону автомобіля ОСОБА_5 ’’ВАЗ-2107’’, державний номерний знак НОМЕР_2, при цьому не повідомивши, що він вказані речі викрав та попросив його відвезти додому. Приїхавши до ОСОБА_5 додому останній вийшов з автомобіля та піднявся до своєї квартири. Повернувшись, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5, що в нього вдома нікого немає та попросив, щоб він їх забрав на зберігання до свого гаража, на що останній погодився. Після чого, ОСОБА_5 9 жовтня 2009 року близько 15-00 години відвіз вказані речі до свого гаража НОМЕР_3, що по провулку АДРЕСА_2 та зберігав їх до 10 жовтня 2009 року.

          Наступного дня, 10 жовтня 2009 року близько 13-00 години ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_5 в приміщенні гаража НОМЕР_3, та останній запитав у ОСОБА_4 про походження даних речей, на що він відповів йому, що дані речі є краденими та викрав він їх з автомобіля ’’ВАЗ-2101’’, державний номерний знак    НОМЕР_1. Після цього, ОСОБА_5 достовірно

знаючи, що речі, які знаходяться в нього в гаражі являються краденими, тобто одержаними злочинним шляхом, погодився і в подальшому протягом тижня, а саме з 9 жовтня  2009 року по 16 жовтня  2009 року зберігав їх в приміщенні свого гаража НОМЕР_3, що по провулку АДРЕСА_2.

          В подальшому ОСОБА_4, забравши вищевказане майно з гаража, продав його невстановленим досудовим слідством особам в м. Житомирі.

         Таким чином, ОСОБА_5 в попередню змову про викрадення чужого майна з автомобіля ’’ВАЗ-2101’’, державний номерний знак НОМЕР_1, не вступав, та вказаного злочину не вчиняв. Однак достовірно знаючи, що вищевказані речі були здобуті ОСОБА_4 злочинним шляхом, маючи умисел на зберігання, на пропозицію ОСОБА_4 допомогти у зберіганні речей, які були здобуті злочинним шляхом, погодився та надав йому приміщення свого гаража.

         В апеляції засуджений просить переглянути справу та вирок в частині цивільного позову змінити, виключивши з нього вимогу щодо стягнення з нього 4000 гривень моральної шкоди на користь потерпілої. Вказує, що суд про стягнення моральної шкоди прийняв необ’єктивне рішення та вважає, що особисто ОСОБА_7 моральної шкоди він не спричиняв.

         Заслухавши доповідь судді, заперечення прокурора проти апеляції, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

          Винуватість ОСОБА_4 у вчинені злочинів передбаченого ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 289 КК України доведена і ніким з учасників процесу не оспорюється. Призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

          Доводи в апеляції про необ’єктивне стягнення моральної шкоди необґрунтовані. При вирішенні цивільного позову в частині стягнення на відшкодування моральної шкоди суд повинен виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

         Суд 1 інстанції в даному випадку прийшов до правильного висновку, що злочинними діями були завдані потерпілій певні переживання у зв’язку з викраденням автомобіля та  іншого майна, яке повністю не повернуто останній і тому частково задовольнив цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди.

         Підстави для зміни вироку за мотивами, викладеними у апеляції, відсутні.

         Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах, -

                                                  у х в а л и л а:

апеляцію  ОСОБА_4   залишити без задоволення, а              вирок Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2010 року щодо нього  - без зміни.

             

          С у д д і:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація