Справа № 2-125/2010

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                                  головуючого – Мальованої В.В.

                                                  при секретарі – Хоменко К.Ю..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Автодіагностика  про стягнення боргу за договором позики, -  

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої остаточно уточнені  вимоги мотивує тим, що  між ним  та відповідачем було укладено декілька договорів позики  на загальну суму 173 500 грн., відповідно до яких відповідач зобов’язувався повернути кошти в обумовлені договорами строки. Відповідач свої зобов’язання не виконує належним чином, а тому його заборгованість по поверненню позик складає 5140 грн. Тому, просив стягнути вказану суму заборгованості та покласти на відповідача судові витрати, в тому числі  витрати пов’язані з  наданням правової допомоги.

В судових  засіданнях позивач, представник позивача свої вимоги підтримали.

Відповідач  проти позову заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, оскільки взяті на себе зобов’язання по поверненню коштів за договорами позики перед позивачем виконані, тобто кошти повернуті.

Суд, заслухавши позивача , його представника, представника відповідача , дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем були укладені наступні договори позики, а саме : від 14.06.2004 року на суму 5000 грн. зі строком повернення до 14.06.2005 року (а.с. 8), від 14.06.2004 року на суму 14 000 грн. зі строком повернення до 14.06.2005 року (а.с.9), від 15.06.2004 року на суму 9500 грн. зі строком повернення до 15.06.2005 року (а.с. 10), від 17.06.2004 року на суму 5000 грн. зі строком повернення до 17.06.2005 року (а.с. 11), від 18.06.2004 року на суму 4000 грн. зі строком повернення до 18.06.2005 року (а.с. 12), від 25.06.2004 року на суму 38000 грн. зі строком повернення до 25.06.2005 року (а.с. 13), від 30.06.2004 року на суму 45 000 грн. зі строком повернення до 30.06.2005 року (а.с. 14). Всього  позивачем відповідачу було надано позики у розмірі  120 500 грн. .

Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 р.) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим кодексом і застосовується до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та  вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві  позику, в даному випадку грошові кошти у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

В судовому засіданні встановлено, що згідно вказаних договорів відповідач виконав свої зобов’язання щодо своєчасного повернення сум за вищезазначеними договорами. Зокрема, в матеріалах справи місяться видаткові касові ордери (а.с. 53-83), платіжні доручення (а.с.156). Крім того, відповідно до інформації (листів) банківських установ, зазначених представником позивача згідно його клопотання, будь-яких відносин фінансового характеру між фізичною особою ОСОБА_1 та ПП «Автодіагностика» за визначеним позивачем періодом не відбувалося.

Відповідно до  ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень. Позивачем жодним чином не спростовуються надані представником відповідача докази про повернення сум позик, крім того,  позивач не надав доказів за яким саме договором чи договорами виникла заборгованість, як він вважає, у розмірі 5140 грн..

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Позивач суду не довів та не підтвердив свої вимоги доказами наявності боргового зобов’язання за вищезазначеними договорами , а тому в його позові необхідно відмовити за необґрунтованістю.  

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526,  599,1049   ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

                                               ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                             Суддя                                        Мальована В.В.