Справа № 2-868/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                              17 травня 2010 року

      Ковельський міськрайонний суд  Волинської області

в складі : головуючого-судді                         Бондара В.М.

з участю: секретаря                               Рижко О.М.

                 позивача                                 ОСОБА_1

         відповідачів                             ОСОБА_2

                                        ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні при попередньому розгляді в залі суду в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1  звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про визнання права власності на нерухоме майно в порядку успадкування, відкритої ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті чоловіка – ОСОБА_4. На обгрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що після смерті чоловіка вона продовжила проживати в тому ж будинку та користуватися спадковим майном, тобто фактично вступила у володіння та управління спадковим майном, однак не змогла зареєструвати своє право на майно, оскільки були відсутні правовстановлюючі документи на будинок і нотаріальна контора не прийняла документів для оформлення спадщини. Просить визнати її власником житлового будинку та господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 в порядку успадкування після смерті чоловіка – ОСОБА_4.

    У судовому засіданні при попередньому розгляді позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просить їх задовольнити з викладених підстав. Пояснила, що їй чоловік залишив у спадок будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку. Вона після його смерті продовжувала проживати в будинку, користувалася майном, доглядала за будинком, господарськими спорудами, садила огород. Вона не змогла оформити своє право на спадщину через нотаріальну контору у зв’язку з відсутністю права власності на померлого. Інші спадкоємці, їх дві дочки, постійно проживають в сусідньому будинку, заяв про прийняття спадщини подавати не хотіли і не подавали, постійно настоювали, щоб спадок приймала вона, тому вона звернулася з даною заявою в суд для прийняття спадщини після померлого чоловіка. Просить визнати її власником житлового будинку та господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 в порядку успадкування після смерті чоловіка – ОСОБА_4. Понесені судові витрати залишити за нею.

    Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні при попередньому розгляді позовні вимоги ОСОБА_1 визнали повністю та просять позов задовольнити з викладених підстав, тому що  вони не бажають успадковувати майно після смерті свого батька – ОСОБА_4.  

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

    Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

    Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 08.11.1963 року і вона стала носити прізвище ОСОБА_1.

    Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 стверджується, що ОСОБА_4  помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 69 років, про що в Книзі реєстрації смертей  відділу РАЦСу по м.Ковелю Волинської області зроблено відповідний актовий запис за № 315.

    Згідно технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_1 за 1993 рік слідує, що житловий будинок, сіни, сіни, хлів, гараж, вбиральня належать ОСОБА_4.

    У відповідності до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Волинського обласного бюро технічної інвентаризації стверджується, що житловий будинок, сарай, убиральня, гараж, огорожа по АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності ОСОБА_4.

    Актом обстеження земельної ділянки і технічного стану будівель та висновку начальника відділу планування та забудови міста виконавчого комітету Ковельської міської ради стверджується, що самочинно побудований гараж гр.ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, відповідають чинним будівельним нормам і вимогам.    

    Як слідує з наведеного, що до маси спадкового майна після смерті ОСОБА_4 входить житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою : АДРЕСА_1

Позивачка не може вирішити нотаріально питання про спадкування вказаного житлового будинку через відсутність правовстановлюючого документа, яким би посвідчувалося право померлого на все майно.                              

    У ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

    Відповідно до положень ст. 1261 ЦК України дружина після смерті чоловіка є спадкоємцем першої черги за законом.

    Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.91 р. N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.  

Відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК право власника земельної ділянки на її забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Судом встановлено, що самочинно побудована господарська споруда відповідає будівельним і іншим нормам, зведена на земельній ділянці призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, права чи інтереси юридичних і фізичних осіб не порушено.

Зважаючи на те, що житловий будинок і господарські будівлі побудовані на відведеній в установленому порядку земельній ділянці, прийняті в експлуатацію, зареєстровані в міській раді за чоловіком позивачки, з того часу він став власником цього житлового будинку та господарських будівель.  

Суд вважає, що позивачка, прийнявши у спадщину спадкове майно, відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України та п. 208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. N 20/5, вважається таким, що прийняв спадщину. Тому з огляду на те, що ОСОБА_1 на час своєї смерті був власником житлового будинку з частини господарськими будівлями, окрім самочинно збудованого гаража, будівництво якого проведено на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці, його право власності на дане майно перейшло у порядку спадкування до позивача.

Таким чином, на підставі доказів досліджених в судовому засіданні, суд приходить до висновку про підставність вимог позивачки про визнання за нею права власності на житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1  в порядку успадкування  після смерті чоловіка ОСОБА_4. Всі інші можливі спадкоємці, в тому числі і відповідачі по цій справі, заяв про прийняття спадщини не подавали, а тому їх слід вважати такими, що спадщини після смерті батька не прийняли.

    Визнання права власності за позивачем не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

    Судові витрати понесені позивачою при поданні позовної заяви, залишити за нею, згідно клопотання останньої.

    На підставі ст.ст. 1216, 1261 ЦК України, керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України,  С У Д, -

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити повністю.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (загальною площею 76.4 кв.м., житловою – 56.0 кв.м.) та господарські будівлі (в т.ч. сарай – 54.9 кв.м., гараж – 21.3 кв.м.) по АДРЕСА_1 Волинської області в порядку успадкування після смерті чоловіка – ОСОБА_4.

    Судові витрати залишити за позивачем.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви протягом десяти днів з моменту проголошення рішення, із одночасною подачею копії апеляційної скарги суду апеляційної інстанції.

    Рішення набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.

    ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                                                  В.М.БОНДАР