ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
Іменем України
П О С Т А Н О В А
"21" серпня 2006 р. Справа № 15/169
Господарський суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Федоренко Ю.В.,
при секретарі - Мельниченко А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача – Зайковська М.В. д. 04-115/974 від 17.05.06 р.
від відповідача – Коваль Т.В., дов. від 08.08.06,
розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу
за ПОЗОВОМ: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області
14017 м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14
До ВІДПОВІДАЧА: Комунального підприємства „Чернігівський обласний молодіжний театр”Чернігівської обласної ради, м. Чернігів, вул. Родимцева, 4.
Про стягнення 14 441,67 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 14 441,67 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.
Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог до 9 627,78 грн. в зв”язку з фактичним працевлаштуванням відповідачем одного інваліда у звітному періоді.
Право позивача на зменшення позовних вимог передбачено ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому заяву прийнято судом.
Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з мотивів фактичного працевлаштування одного інваліда, тяжкого фінансового стану підприємства.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Постанова ухвалюється після оголошених перерв у судовому засіданні в порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази суд встановив наступне:
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.
П. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
П. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов’язані щорічно відраховувати відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Розмір відрахувань визначається виходячи із середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне не зайняте інвалідом робоче місце.
Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що адміністративно господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу, встановленого частиною 1 ст. 19 цього Закону.
Дію ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зупинено на 2006 рік в частині сплати бюджетними установами штрафних санкцій згідно із Законом № 3235-ІУ від 20.12.05.
Згідно з наданих відповідачем доказів: плану використання бюджетних коштів на 2005 рік з довідками про зміни, лімітною довідкою про бюджетні асигнування та кредитування на 2005 рік, довідкою Управління культури і туризму Чернігівської обласної державної адміністрації від 21.08.06 Чернігівський обласний молодіжний театр у 2005 році отримував дотацію з обласного бюджету на оплату заробітної плати та енергоносіїв.
Відповідно до статуту підприємства воно є комунальним театром власником якого є Чернігівська обласна рада, майно підприємства є комунальною власністю області і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Оскільки відповідач фінансувався у 2005 році із обласного бюджету на нього не розповсюджуються положення ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” згідно з Законом України № 3235-ІУ від 21.12.05.
Крім того, як вбачається зі звіту по формі 10-П за 2005 р., на підприємстві чисельністю 72 штатних працівника кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідально до вимог ст. 19 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 3 робочих місця.
Середньорічна заробітна плата одного працюючого на підприємстві за 2005 рік становить 4814 грн.
Згідно з копіями посвідчення та трудової книжки на Головач Л.Н. вона є інвалідом 3 групи і працює на підприємстві відповідача з 2002 р.
Згідно з звітами про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) на потребу в працівниках станом на 28.08.05 відповідачем було створено 3 робочих місця для інвалідів, станом на 28.09.05 - 2 робочих місця для інвалідів, станом на 28.10.05 два робочих місця для інвалідів, станом на т 28.12.05 –три робочих місця для інвалідів.
Пунктами 3, 5, 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю працівників МСЄК, органів держнагллядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда; підприємства інформують центри зайнятості, державні органи соціального захисту населення та відділення Фондів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерств соціального захисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону.
Відповідач вимоги закону виконав. Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік створив 3 робочих місця для штатних працівників інвалідів, із них фактично працевлаштував одного інваліда, належним чином повідомив відповідні органи про створені робочі місця для інвалідів, а органи, які відповідно до закону працевлаштовують інвалідів, для працевлаштування інвалідів відповідачу не направляли, також не було безпосередньо звернень інвалідів до відповідача стосовно працевлаштування.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Подані відповідачем докази: декларація з податку на прибуток підприємства, баланс станом на 01.01.06, звіт про фінансові результати за 2005 р. підтверджують відсутність прибутку на підприємстві по результатам роботи у 2005 р., що не звільняє від сплати штрафних санкцій враховуючи положення частини 3 і 4 ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Керуючись ст.ст. 94,150,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова підписана 22.08.06
Суддя Ю.В.Федоренко