Справа №  2 – 127-10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

смт Короп                                                                                               21 травня  2010 року

           Коропський  районний  суд  Чернігівської  області  в  складі:

                    головуючого  – судді  Грушко О.П.

                    при секретарі  -           Хілько Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Альпо” та товариства з обмеженою відповідальністю „Альпо” про поновлення на роботі, зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

                                                   ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою  вказуючи на те, що 01.06.2006 року він був прийнятий на роботу в Київську філію ТОВ „Альпо”. 01 листопада 2009 року працівники КФ ТОВ „Альпо”, в тому числі і позивач, були повідомлені керівництвом ТОВ „Альпо” про те, що КФ ТОВ „Альпо”припиняє свою діяльність. 05 січня 2010 року, коли перебував в лікарні, йому зателефонував директор КФ ТОВ „Альпо” і повідомила, що 04 січня 2010 його звільнено за скороченням штату. 28 січня 2010 року отримав телеграму про те, що його звільнено з роботи 05 січня 2010 року за прогул без поважних причин. Вважає, що його звільнили неправомірно, оскільки в день звільнення він перебував на лікарняному. А тому просить суд поновити його на роботі на займаній посаді, звільнити його з роботи у відповідності до КЗпП України та змінити формулювання причин звільнення його з Київської філії ТОВ „Альпо” із „звільнений за прогул без поважних прични, п. 4 ст. 40 КЗпП України” на „звільнений з посади менеджера Київської філії ТОВ „Альпо” в зв”язку із закриттям філії та скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України” і дату звільнення зазначити на день вирішення справи в суді, стягнути з ТОВ „Альпо” на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 1211 грн. 46 коп., недоплачену заробітну плату з червня по грудень 2009 року в сумі 556,41 грн., оплату за переробіток в сумі 1112,82  грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 9000 грн.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і просить задовольнити їх в повному обсязі. Продовжувати трудові відносини з відповідачем не бажає.

          Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи представник відповідача в судове засідання не з”явився, направивши до суду телеграму з проханням відкласти розгляд справи. Причину, по якій не зміг з”явитися в судове засідання, не зазначив. За таких обставин суд не визнає причину неявки відповідача поважною і зі згоди позивача ухвалює заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 224 КЗпП України.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив такі обставини  і визначені відповідно до них правовідносини.

    01.06.2006 року позивач був прийнятий на роботу в Київську філію ТОВ „Альпо”, що підтверджується записом в трудовій книжці.

    Відповідно до ст. 95 КЗпП України Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

    За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача недоплаченої заробітної плати за період з червня по грудень 2009 року, коли вона виплачувалася в розмірі, меншому від мінімальної заробітної плати,  в сумі 556,41 грн. підлягає задоволенню.

    Оскільки, позивачем не надано доказів понаднормової роботи, роботи у вихідні та святкові дні, позовна вимога про стягнення оплати за понаднормову працю в сумі 1112,82  грн. задоволенню не підлягає.

    01.11.2009 року позивач та всі інші працівники були повідомлені керівництвом ТОВ „Альпо” про звільнення через скорочення штату, через те, що Київська філія ТОВ „Альпо” припиняє свою діяльність. Позивачу було виплачено вихідну допомогу.

04.01.2010 року позивача було звільнено у зв”язку з закриттям Київської філії ТОВ „Альпо” і скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією наказу та відповідним записом в трудовій книжці.

05.01.2010 року позивача було звільнено за прогул на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією наказу та відповідним записом в трудовій книжці.

Останній наказ про звільнення та трудову книжку позивач отримав 23.02.2010 року, що підтверджується його перепискою з відповідачем та конвертом, в якому по пошті було надіслано вказані документи.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач 16.03.2010 року звернувся до Ірпінського районного суду з позовом. 26.03.2010 року суд повернув позивачу позов з додатками через непідсудність вказаної справи. В подальшому позивач звернувся з позовом до Коропського районного суду.

Стаття 233 КЗпП України передбачає місячний строк звернення до суду з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. А ст. 234 КЗпП України передбачає можливість поновлення даного строку. Враховуючи, що перше звернення до суду позивач здійснив в межах місячного строку, але справу не було розглянуто не з його вини, суд приходить до висновку, що місячний строк звернення до Коропського районного суду пропущено з поважних причин, а тому вважає за необхідне поновити вказаний строк.

З 31.12.2009 року по 10.01.2010 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в Коропській ЦРЛ, що підтверджується листком непрацездатності.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України: Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача за  п. 4 ст. 40 КЗпП та за п. 1 ст. 40 КЗпП України в період тимчасової непрацездатності проведено відповідачем без законної підстави.

В той же час, позивачем не заперечується той факт, що Київську філію ТОВ „Альпо” було закрито, а також та обставина, що позивач був завчасно, за два місяці, письмово повідомлений про дане закриття і наступне скорочення штату. Також, позивачеві було виплачено вихідну допомогу. Виходячи зі змісту позовних вимог, позивач не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, згоден на звільнення його за п. 1 ст. 40 КЗпП України, але не згоден з датою звільнення. Отже, поскільки позивач знав про майбутнє звільнення, був своєчасно попереджений про нього, то судовому захисту підлягає його право на правильне формулювання причини звільнення, а також приведення у відповідність до закону дати звільнення. В даному випадку звільнення мало відбутися по закінченню терміну тимчасової непрацездатності позивача. За період вимушеного прогулу: з 05.01.2010 року по 10.01.2010 року з відповідача необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток.

Так, згідно ч. 3 ст. 235 КЗпП України: У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

15.01.2010 року позивача було запрошено на співбесіду з метою працевлаштування в ТОВ „ТриА”. 01.03.2010 року, вказане товариство відмовило в працевлаштуванні, посилаючись на наявність ганебного запису про звільнення.

 Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України: Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за період, коли неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню, тобто з 01.03.2010 року по 21.05.2010 року.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України: Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Єдиною підставою відшкодування моральної шкоди позивач зазначив неможливість влаштуватися на іншу роботу через ганебний запис у трудовій книжці. Але в даному випадку трудове законодавство передбачає інший порядок компенсації, передбачений ч. 3 ст. 235 КЗпП України, який застосовано судом.

Таким чином, позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

            На  підставі  викладеного,  керуючись ст.ст. 40, 233-235 КЗпП України, ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 218, 367 ЦПК  України,  суд, -

                                                            ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Звільнення ОСОБА_1 з Київської філії ТОВ „Альпо” за п. 4 ст. 40 КЗпП України та п. 1 ст. 40 КЗпП України у період тимчасової непрацездатності -  визнати таким, що не відповідає чинному законодавству.

Змінити формулювання причини звільнення позивача і викласти його наступним чином: „Звільнений з посади менеджера Київської філії ТОВ „Альпо” в зв”язку із закриттям філії та скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з 11 січня 2010 року”.

Зобов”язати ТОВ „Альпо” внести зміни до наказу про звільнення та до трудової книжки  ОСОБА_1, привівши формулювання причин та дату звільнення у відповідність до рішення суду.

Стягнути з ТОВ „Альпо” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.01.2010 року по 10.01.2010 року в сумі  165 (сто шістдесят п”ять) гривень 24 копійки.

Стягнути з ТОВ „Альпо” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період, коли неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню, тобто з 01.03.2010 року по 21.05.2010 року  в сумі  1514 (тисячу п”ятсот чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Стягнути з ТОВ „Альпо” на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату за період з червня 2009 року по грудень 2009 року  в сумі 556 (п”ятсот п”ятдесят шість) грн. 41 коп.

В задовленні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути  з  ТОВ „Альпо” на  користь  держави  судовий збір  в  сумі  51 (п’ятдесят одна) гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

             Допустити негайне  виконання рішення  в  частині  стягнення  з  ТОВ „Альпо” на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

    Рішення суду в повному обсязі виготовлено 26 травня 2010 року.

                   Суддя: