Справа № 2-а-2.31.4-51/2010/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2010 року. Татарбунарський районний суд Одеської об-ласті в складі:
головуючого – судді Тимошенка С.В.
при секретарі Баклановій О.П.
за участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбу-нари Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області
про визнання бездіяльності посадових осіб не-
правомірною щодо не нарахування та не виплаті
щорічної допомоги та коштів на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Татарбунарської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності посадових осіб неправомірною щодо не нарахування та не виплаті щорічної допомоги та коштів на оздоровлення. Заявлені вимоги він обгрунтовує тим, що є інвалідом 2 групи, яка була визначена у зв’язку з тим, що він втратив працездатність ліквідуючи наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС. У відповідність до ст.50 Конституції кожен громадянин України має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтею 63 якого передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету України. Оскільки він прирівняний до категорії громадян відповідно до п.27 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», йому повинна виплачуватися, як інваліду 2 групи, щорічно до 5 травня кожного року вісім мінімальних пенсій за віком щорічної допомоги та п’ять мінімальних заробітних плат на оздоровлення. В 2008 році йому було виплачено 400 грн., а в 2009 році ніякої допомоги він не отримав. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь відділів, та інших самостійних структурних підрозділів місцевих адміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення. Відповідно до цієї постанови відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету щодо виплати йому щорічних коштів на оздоровлення. Згідно до ст.17-1 Закону щорічну виплату разової допомоги, передбачених ст.ст. 15,16 здійснюють до 05 травня кожного року органи соціального захисту населення. При звернення усно та письмово до відповідача з приводу виплати йому коштів на оздоровлення та щорічної допомоги, він отримав усну відповідь про те, що кошти на ці виплати відсутні. Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яким було змінено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнане таким, що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення зазначеного рішення. Відповідач відмовляючи йому у виплаті допомоги на оздоровлення посилався на відсутність коштів, але Європейський суд з прав людини по справі «Качко до України», керуючись ст.1 протоколу № 1 Конвенції, зауважив, що органи державного управління влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
У судовому засіданні представник позивача змінив позовні вимоги, просив здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги до 05 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат лише за 2009 рік.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 дійсно перебуває на персоніфікованому обліку в управлінні з 25.06.2004 року відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів від 29.01.2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги». Статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплату компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім’ям за втрату годувальників, зокрема в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Відповідно до ст.63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. У 2008-2009 роках компенсаційні виплати відповідно до цього закону призупинені законом України «Про державний бюджет» на відповідні 2008-2009 роки. Всі види виплат, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провадились згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення, зокрема для інвалідів І-ІІ групи, які є ліквідаторами аварії ЧАЕС, у сумі 120 грн. Таким чином, ОСОБА_2 за 2008-2009 роки здійснено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в сумах по 120 грн. Виплата позивачу щорічної разової допомоги до дня Перемоги здійснювалася відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про Державний бюджет України», відповідно яких він отримав в 2008 році щорічну разову допомогу до дня Перемоги у розмірі 400 грн., в 2009 році – 430 грн. Вважає, що дії управління при виплаті вказаних видів допомоги є цілком законними, оскільки їх нарахування та виплата проводилися у межах бюджетних асигнувань на ці цілі, передбачених Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік та постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, № 562 від 12.07.2005 року, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими було визначено розміри вказаних виплат та порядок їх проведення.
Заслухавши пояснення і доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст.13 п.27 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 05 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Позивачу виплачено разову грошову допомогу до 05 травня: в 2008 році – 400 грн., в 2009 році – 430 грн.
Згідно ст. 17-1 ч.1 Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків ( шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача ) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено статтю 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнане таким, що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що відповідач повинен був здійснювати виплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення в 2009 році, керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплату разової грошової допомоги до 05 травня в 2009 році, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183, оскільки відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийняті нових законів, або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною першою статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Отже, цими постановами Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги до 05 травня, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .
Крім того, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком за конкретний рік, а не постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, № 836 від 26.07.1996 року та № 183 від 12 березня 2008 року.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права. Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи "Качко проти України" Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної допомоги інваліду війни до 5-го травня та щорічної допомоги на оздоровлення є чинними, тобто не скасовані, не змінені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Заявляючи вимоги про стягнення суми не донарахованої допомоги, позивач тим самим вважає дії відповідача неправомірними, та фактично просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому суми у встановленому законом розмірі, а оскільки до компетенції суду не входить перерахування вказаних сум, суд вважає, що у даному випадку вимоги позивача повинні бути задоволені не шляхом стягнення суми, а шляхом зобов'язання перерахувати та виплатити позивачеві суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат та суми недоплаченої щорічної разової допомоги до 05 травня лише за 2009 рік з урахуванням здійснених виплат, що за змістом відповідає суті його вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,50 Конституції Ук-раїни, ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чернобильської катастрофи», ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.ст.158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_2 за 2009 рік щорічну разову допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком ( за вирахуванням сплачених 430 грн. ) та одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області
на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 03 грн.40 коп. та 350 грн. за надання юридичної допомоги.
Постанову суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом 20 днів після подання заяви про апе-ляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Суддя Тимошенко