Справа № 2-774-2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 квітня 2010 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська у складі:

                      головуючого судді                           Третяк В.В.

                      при секретарі                                    Крупновій І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську справу за позовною заявою ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 заборгованості за послуги з теплопостачання

ВСТАНОВИВ:

    В грудні 2009 року ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» звернулося в районний суд з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість за послуги з теплопостачання.

    Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.01.2003 року по 01.12 2009 року у розмірі 2013 грн. 34 коп.

    В обґрунтування позовних вимог представник підприємства, юрисконсульт посилається на те, що відповідач як споживач відповідно до п. 20 Правил надання послуг із централізованого опалення, поставки холодної і гарячої води й водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 зобов’язана вчасно сплачувати за комунальні послуги. Позивачем послуги з теплопостачання були надані в повному обсязі.

    Однак з 2003 року відповідач не сплачує за надані послуги, внаслідок чого утворилась вищевказана заборгованість, яку він не погасив до теперішнього часу. Підприємство також просить стягнути з відповідача витрати, пов’язані з розглядом справи в суді: судовий збір в сумі 51 грн. на користь держави та витрати за інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 30 грн. на користь підприємства.

        Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив, тому зі згоди представника позивача суд виносить рішення при заочному розгляді справи.

Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України строк позовної давності визначений тривалістю 3 роки і цей строк може бути подовжений, якщо суд визнає причину пропуску поважною. Строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права підприємством пропущений.

    В судовому засіданні встановлено, що відповідач мешкає в квартирі АДРЕСА_1 і користується послугами підприємства по забезпеченню теплопостачання, в період з 01 січня 2003 року по 01 грудня 2009 року не здійснював оплату за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2013 грн. 34 коп.

    Суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь підприємства заборгованість в межах позовної давності за період з 01.01.2007 року по 01.01.2010 року в сумі 470 грн. 88 коп. Відсутність грошових коштів не є підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості на користь підприємства.

    Судові витрати: судовий збір в сумі 51 грн. та витрати з інформаційно – технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 30 грн. покласти на відповідача.

    Керуючись ст. 162 Житлового кодексу України, ст.ст. 257, 267, 714 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» заборгованість по сплаті за теплопостачання в межах позовної давності в розмірі 470 грн. 88 коп., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» витрати з інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд пешої інстанції. Заява про апеляційне оскарження може бути подана на протязі 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається на протязі 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано на протязі 10 днів після отримання його копії.

                           Суддя                                                                  В.В. Третяк