Справа № 2-35/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    12 травня 2010 року Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючої, судді Строни Т.Г., при секретарі Трофімовій І.О., розглянувши в м.Турці позовні заяви ОСОБА_1 та Турківської міської ради Львівської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва,

встановив:

01.07.2009 року до суду із позовом звернулася ОСОБА_1.

    Посилалася на те, що відповідач самовільно без будь-яких дозволів звів фундамент та перший поверх житлового будинку на АДРЕСА_1 навпроти її квартири, незаконно зводить другий поверх, який перешкоджатиме освітленню її квартири, що призведе до сирості та руйнації несучої стіни будинку.

    Просить суд зобов»язати відповідача знести незаконно зведену будівлю.

    07.07.2009 року  до суду із позовом звернулася Турківська міська рада Львівської області. Посилаються на те, що  відповідач розпочав самовільне будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1, незважаючи на те, що Турківська міська рада земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку не виділяла і дозвіл міської ради на будівництво житлового будинку відповідачу не надавався.

Постановою № 4/47 від 17.10.2008 року Держархбудконтролю відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності  за самовільне будівництво і оштрафовано.

Незважаючи на це, відповідач продовжував самовільне будівництво. Земельна ділянка, на якій відповідач самовільно зводить житловий будинок, не належить відповідачу на праві власності, оскільки відсутній Державний акт.

Рішенням сесії міської ради відповідачу було відмовлено у наданні дозволу на будівництво житлового будинку у зв»язку із відсутністю погодження сусідів, так як цей будинок буде створювати сусідам незручність  щодо повноцінного користування своїми квартирами.

Просять зобов»язати відповідача знести самочинно зведений житловий будинок.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав і надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, додатково пояснивши, що на даний час всупереч ухвалі суду про забезпечення позову відповідач звів другий поверх житлового будинку, що суперечить

-2-

будівельним нормам і правилам про те, що житловий будинок повинен будуватися не ближче за 15 метрів від існуючого житлового будинку.

В судовому засіданні представник міської ради позов підтримав і надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Ухвалою суду  в якості співвідповідачки до участі у справі було залучено дружину відповідача, ОСОБА_3.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_3 не з»явилася, довірила свої права представляти чоловікові, ОСОБА_4.

В судовому засіданні  відповідач ОСОБА_4 позов не визнав і пояснив, що він не веде будівництво житлового будинку, а продовжує реконструкцію придбаного ним в 2003 році приміщення колишньої кочегарки, в результаті чого ним було виконано такі будівельні роботи : на віддалі 9 метрів 30 см від будинку, де живе позивачка, піднято фундамент, зведено три стіни, один поверх та мансардну частину, а не другий поверх; реконструкцію кочегарки він проводить на своїй земельній ділянці, яка була йому надана рішенням міської ради в 2002 році для господарських будівель; будинок він будує всупереч волі міської ради, оскільки вважає, що міська влада ставиться до нього упереджено, адже у нього умови проживання є незадовільними, житло є аварійним. Позовні вимоги позивачів вважає незаконними.

Вислухавши сторони, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши обставини справи, всі наявні документи, суд приходить до висновку, що позови підлягають до задоволення, із таких підстав.

Судом встановлено, що в 2008 році відповідачі без дозволу Турківської міської ради та всупереч волі сусідки ОСОБА_1 на земельній ділянці, яка не була відведена для цього, без дозволу на виконання будівельних робіт  на віддалі 9 м 30 см від існуючого житлового будинку АДРЕСА_1 розпочали самовільне будівництво індивідуального житлового будинку ( реконструкцію котельні) : підняли  фундамент, звели стіни до другого поверху і накрили будинок. Проводили вони будівництво навіть незважаючи на те, що ухвалою суду це було заборонено. Будували відповідачі житловий будинок із грубим порушенням будівельних норм, всупереч інтересам сусідки ОСОБА_1 та рішенням міської ради.

Наведені вище обставини підтверджуються : копією рішення Турківської міської ради № 1224 від 10.07.2008 року про відмову відповідачу у виділенні земельної ділянки під будівництво житлового будинку, постановою № 4/47 від 17.10.2008 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво житлового будинку без дозволу на виконання будівельних робіт, письмовим запереченням ОСОБА_4 від 02.12.2009 року, рішенням Турківської міської ради № 1900 від 26.05.2009 року, яким відповідачу було відмовлено у наданні дозволу на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 , постановою заступника начальника інспекції Держархбудконтроллю у Львівській області № 28/19 від 05.11.2009 року, який , встановивши, що

-3-

відповідач самовільно провів будівельні роботи по  реконструкції котельні під житловий будинок в м. Турка, площа Ринок  без дозволу на виконання будівельних робіт інспекції ДАБК у Львівській області, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, притягнув відповідача ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності; фотографією, представленою суду відповідачем в судовому засіданні 09.03.2010 р., із якої вбачається, що відповідач звів два поверхи житлового будинку навпроти квартири позивачки ОСОБА_1, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що в кінці липня-на початку серпня 2009 року вони в складі комісії на прохання працівників  облдержземінспекції виходили на місце проведення відповідачами будови житлового будинку, оскільки від міської ради поступила скарга про самовільне будівництво; на той час був побудований лише перший поверх будинку, вікон другого поверху і покрівлі ще не було.

Не довіряти даним доказам у суду підстав немає.

В силу ст. 13 ЦК України особи зобов»язані утримуватися від дій, які могли би порушити права третіх осіб.

В силу ст.ст. 16-18 Закону України «Про основи містобудування» містобудування повинно здійснюватися на підставі державних стандартів, норм і правил.

В силу Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання щодо будівництва вирішують органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Державних будівельних норм України 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» планування і забудова нових споруд поруч із існуючими житловими будинками не повинна погіршувати умови проживання мешканців житлових будинків, між житловими будинками повинна буди відстань не менше 15 метрів.

В силу ст. 376 ЦК України споруда вважається самочинним будівництвом, якщо вона була збудована на земельній ділянці, що  не була відведена для цієї мети, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або із істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або самочинне будівництво порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Посилання відповідача на те, що він проживає в аварійному будинку, що він провадить лише реконструкцію колишньої котельні  під житловий будинок  не мають юридичного значення по даній справі.

Посилання позивачки на те, що новозбудована споруда погіршує їй умови проживання, оскільки будинок зведено занадто близько до її квартири ( менше 15 метрів), суд вважає такими, що заслуговують на увагу, ці твердження ґрунтуються на вимогах закону, оскільки таке будівництво

-4-

порушує права позивачки ОСОБА_1 на проживання в умовах, не гірших, ніж існуючі, що  передбачені Державними будівельними нормами України.

Також самочинне будівництво відповідачами житлового будинку порушує право Турківської міської ради керувати містобудуванням відповідно до вимог діючого закону та прав, наданих їй Конституцією та законами України.

Також відповідачами не представлено суду достатніх доказів про те, що житловий будинок побудований на їх земельній ділянці, оскільки земельну ділянку, виділену відповідачу, в натурі на місцевості не виносилося, її межі ні з ким не узгоджено, Державного акту про право на земельну ділянку відповідачі не мають. Із будівельного паспорту на будівництво господарської споруди ( гаражу) вбачається, що 13.01.2000 року міською радою відповідачу надавався дозвіл лише на будівництво тимчасового гаражу на місці колишнього сховища для вугілля ( кочегарки), а відповідач фактично на цьому місці із 2008 року проводить ( будівництво) реконструкцію цього приміщення під житловий будинок.

В силу ст. 88 ЦПК України стягненню із відповідачів в користь позивачів підлягають понесені ними  судові  витрати по оплаті судового збору та витрат із інформайійно-технічного забезпечення в сумі 46 грн.  в користь позивачки та 16 грн. в користь Турківської міської ради.

Також стягненню із відповідачів підлягають недоплачені  міською радою витрати із ІТЗ в сумі 30 грн. відповідно до Постанови КМ України № 361 від 14.05.2009 року, яка діяла на  той час.

    На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 4,10,11,60,212 ЦПК України, ст.ст. 140-145 Конституції України, ст. ст. 13, 376 ЦК України, Законом України «Про основи містобудування», Законом України «Про місцеве самоврядування», суд

вирішив:

    позов задовольнити.

    Зобов»язати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знести самовільно зведений ( реконструйований ) житловий будинок на АДРЕСА_1.

    В разі невиконання рішення суду добровільно самочинно зведений ( реконструйований ) житловий будинок  на АДРЕСА_1 знести в примусовому порядку за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

    Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 по 23 грн. в рахунок відшкодування її судових витрат.

    Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь Турківської міської ради Львівської області по 8 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

-5-

    Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 15 грн. витрат із ІТЗ.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка має бути подана до суду протягом 10 днів із дня його проголошення.

Головуюча-