Справа № 1-120/10

                         В И Р О К

                         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  м.Ковель                                     21 квітня 2010 року                          

    Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

    судді                                 Бондара В.М.

    з участю секретаря                         Рижко О.М.

    прокурора                             Борзовець С.В.

    потерпілого                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні сина 2006 року народження, освіта середня-спеціальна, не працює, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч. 3 КК України, -

                         В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_2 в кінці грудня 2009 року, близько 19.00 години, знаходячись в гаражному масиві «Машинобудівник» м.Ковеля, переслідуючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, з метою наживи, шляхом пролому даху, проник в гараж № НОМЕР_2, звідки таємно викрав кузов № НОМЕР_1 до автомобіля марки ЗАЗ 110206, 1998 року випуску, вартістю 500 гривень, належний ОСОБА_1, чим спричинив потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2. винність в інкримінованому злочині визнав повністю, щиро розкаявся і просить суд суворо його не карати. Показав суду, що він у ОСОБА_1 раніше купував запчастини до свого автомобіля і бачив, що в гаражі стоїть кузов такого ж автомобіля, як в його. В кінці грудня 2009 року він проламав кришу гаража ОСОБА_1 і відчинив двері з середини, потім з допомогою хлопців, які ремонтували автомобіль в своєму гаражі, завантажив кузов на причіп легкового автомобіля та за допомогою автомобіля, яким він користується, відвіз викрадений кузов в смт.Голоби на приватне підприємство, де в подальшому проводив ремонт свого автомобіля, використовуючи запасні частини з кузова, якого він викрав. Його автомобіль перебуває в його користуванні по дорученню, а належить мешканцю Рівненської області, причім до автомобіля належить йому, але документів на його немає, оскільки він його ще не доробив і не зареєстрував. Заподіяні збитки потерпілому він відшкодував повністю, вибачився перед ним, повністю усвідомив неправильність свого вчинку, просить не позбавляти його волі, оскільки він один заробляє на утримання сім’ї, в подальшому він не буде скоювати злочини.

    Крім повного визнання вини підсудним ОСОБА_2 в судовому засіданні, його винність у вчиненні інкримінованого злочину стверджується його послідовними показами на досудовому слідстві, показами потерпілого, свідків по справі та зібраними по справі доказами, які в своїй сукупності відображають суть подій, що сталися.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що у 2003 році він потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої суттєво пошкодив свій автомобіль ЗАЗ 110206. З того часу пошкоджений автомобіль він зберігав в своєму гаражі № НОМЕР_2 гаражного масиву «Машинобудівник» в м.Ковелі, та частково розібрав пошкоджений автомобіль для ремонту, але ремонт до кінця не проводив через відсутність коштів. 30.01.2010 року він прийшов в свій гараж та виявив, що з гаража викрадено кузов його автомобіля ЗАЗ 110206, а також було проламано дах його гаража, тому він звернувся в міліцію. На даний час йому повністю відшкодована заподіяна шкода, підсудний вибачився перед ним, претензій до підсудного він не має, просить по даному факту не позбавляти волі підсудного.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що в кінці грудня 2009 року він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ремонтували автомобіль в гаражі гаражного масиву «Машинобудівник». Приблизно у вечірній час до них підійшов ОСОБА_2, який попросили допомогти йому завантажити на причіп легкового автомобіля кузов автомобіля ЗАЗ. Вони втрьох підійшли до вказаного ОСОБА_2 гаража та допомогли завантажити пошкоджений кузов автомобіля ЗАЗ на причіп, який був сцеплений з автомобілем ОСОБА_2, після цього вони пішли до свого гаража і продовжили роботу. Пізніше вони дізналися, що цей кузов автомобіля ЗАЗ ОСОБА_2 був викрадений, тому про даний факт вони все розповіли працівникам міліції.

Аналогічні покази в судовому засіданні надали свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Судом встановлено, що 08.02.2010 року в Ковельський МВ УМВС звернувся із заявою ОСОБА_1 про те, що в період з грудня 2009 року до 30.01.2010 року з гаража в гаражному масиві «Сільмаш» при невідомих обставинах пропав кузов до автомобіля ЗАЗ – 110206. В цей же день проведено огляд місця події, під час якого підтверджено факт крадіжки. 11.02.2010 року в Ковельський МВ УМВС з’явився із зізнанням ОСОБА_2, який повідомив, що в грудні 2009 року він з гаража гаражного масиву «Сільмаш» викрав кузов до автомобіля  ЗАЗ, який перевіз в смт.Голоби та використав для ремонту свого автомобіля. 22.02.2010 року відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України. 24.02.2010 року проведено відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_2, під час якого останній на місці показав та розповів про обставини скоєного ним викрадення кузова автомобіля ЗАЗ. Цього ж дня, з місць вказаних підсуднім, було вилучено, оглянуто та приєднано до матеріалів справи в якості речових доказів автомобіль ЗАЗ 110206 д.н. НОМЕР_2 білого кольору, частини кузова № НОМЕР_1 до автомобіля марки ЗАЗ 110206, 1998 року випуску, червоного кольору.

Суд, оцінюючи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що злочинні дії підсудного ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України.

    Тобто, своїми умисними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна, поєднаними з проникненням у сховище, ОСОБА_2 вчинив крадіжку, тобто злочин, передбачений ст. 185 ч. 3 КК України.        

    При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину та особу винного в їх сукупності, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

    До пом'якшуючих покарання обставин підсудному ОСОБА_2 суд відносить: з’явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину,  добровільне відшкодування завданого збитку.

      Обставин, які  обтяжують покарання  підсудного ОСОБА_2, суд не вбачає.

    ОСОБА_2 вперше вчинив злочин, скоєний ним злочин відноситься до тяжких злочинів, щиро покаявся, збитки завдані злочином відшкодовані, посередньо характеризується, працездатний, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, проживає разом з батьком, дружиною і дитиною.

Враховуючи, що підсудний вперше притягуються до кримінальної відповідальності та фактичні обставини вчинення злочину, його тяжкість, ставлення підсудного до скоєного, його характеристику, наявність виключно обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь небезпеки вчиненого злочину і особу, яка його вчинила, відсутність матеріальних претензій  з боку потерпілого та клопотання останнього не позбавляти підсудного волі, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_2 можливе в умовах без ізоляції його від суспільства та із застосуванням до нього випробувального терміну.

    У відповідності до положень ст. 81 КПК України знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються, однак в судовому засіданні  встановлено, що автомолбіль ЗАЗ 110206 д.н НОМЕР_2, який використовувався підсудним при перевезенні краденого, належить на праві власності ОСОБА_6, а тому конфіскація до цього майна застосована не може бути.

Речові докази по справі: причеп до автомобіля, який належить та зберігаються у ОСОБА_2 – слід конфіскувати як знаряддя злочину; автомобіль марки ЗАЗ 110206, д.н. НОМЕР_2, білого кольору, який зберігаються у ОСОБА_2, слід повернути власнику автомобіля ОСОБА_6 (а.с. 58), а частину кузова №  НОМЕР_1 до автомобіля марки ЗАЗ 110206, 1998 року випуску, червоного кольору, який перебуває на зберіганні ОСОБА_7,  слід повернути потерпілому ОСОБА_1.  

    Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 слід залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.        

    Цивільний позов  по справі не заявлявся.

Судові витрати по справі відсутні.

    Майно підсудного ОСОБА_2 не описувалось, арешт не накладався.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  СУД, -

                                 З А С У Д И В :

    ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти дані органи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.        

    Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

    Речові докази по справі:  

1.   1)     причеп до автомобіля, який належить та зберігається у ОСОБА_2 – конфіскувати;

2.   2)      автомобіль марки ЗАЗ 110206, д.н. НОМЕР_2, білого кольору, який зберігаються у ОСОБА_2 - повернути власнику автомобіля ОСОБА_6;

3.   3)      частину кузова №  НОМЕР_1 до автомобіля марки ЗАЗ 110206, 1998 року випуску, червоного кольору, який перебуває на зберіганні ОСОБА_7, повернути потерпілому ОСОБА_1.    

    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з дня проголошення.    

    ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                                                В.М.БОНДАР