2-142/10

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

12.05.2010 року Старобешівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді:             Дьяченко О.І.

при секретарі:                      Аслановій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешево цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа, що не заявляє самостійних вимог Відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Старобешівського РВ ГУМВС України в Донецькій області про визнання втрати права користування житловою площею та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної школи, яка спричинена незаконними діями відповідача , -  

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, про визнання втрати права користування житловою площею посилаючись на те, що на підставі договору дарування, посвідченого 11.10.2003 року у нотаріальній конторі Старобешівського району, номер реєстрації 2001, вона набула права власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідач, який був її знайомим, умовив зареєструвати його в належному їй будинку, так як у квартирі своєї рідні зареєструватися не мав можливості. Згідно запису у домовій книзі реєстрація відбулася 03.03.2004 року. Фактично в її будинку відповідач не проживав, і його майна в будинку не було. Оскільки будинок їй необхідний для власного проживання, вона попросила відповідача знятися з реєстрації. Тим більше, їй доводилося сплачувати за водопостачання та вивіз сміття за відповідача як за жильця будинку. Відповідач запевняв, що зніметься з реєстрації, але на даний час своєї обіцянки не виконав. Відповідно ст. 167 ч. 2 Житлового кодексу України, у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Відповідач постійно проживає у квартирі своєї рідні, і за адресою  м. Комсомольське вул. Леніна, № 16 значиться лише формально. Відмовою знятися з реєстрації відповідач порушує її права власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном, закріплені ст. 319 ЦК України, і згідно ст. 391 ЦК України, вона як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. 11.07.2008 року Комсомольською міською радою було видано їй акт про не проживання відповідача за адресою АДРЕСА_1, де зазначено, що ОСОБА_2 не проживає в її будинку і був зареєстрований тимчасово до 21.07.2007 року. Згідно з записом в домовій книзі ОСОБА_2 є громадянином РФ та проживає на території України на умовах виду на проживання ДН № 8088 від 21.07.2000 року. Термін його реєстрації зазначений до 21.07.2007 року. На даний час ОСОБА_2 реєстрацію не продовжив.   Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в буд. АДРЕСА_1 з 03.03.2004 року.

            26.01.2010 року до суду відповідач ОСОБА_2, надав  зустрічний позов до ОСОБА_1,  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка спричинена незаконними діями відповідача,  а саме за посягання на права, честі та гідності, створення недостовірної інформації о ОСОБА_2, в суді.  

            Представник позивача ОСОБА_3, в судовому засіданні на задоволенні позову наполягала та з зустрічним позов відповідача ОСОБА_2 не погодилась.  

             Представник позивача ОСОБА_4, в судовому засіданні на задоволенні позову наполягав та з зустрічним позов відповідача ОСОБА_2 не погодився.  

             Відповідач ОСОБА_2, в судовому засіданні на задоволенні свого позову наполягав а в позові ОСОБА_1, просив відмовити, та стягнути з неї матеріальну шкоду у розмірі 4000 США по курсу 5,1 грн., тобто 20.000 гривень та моральну шкоду у розмірі  4000 США по курсу 5,1 грн.

Представник заінтересованої особи з позовом погодились та просили розглянути справу за її відсутністю.

             Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він проживає в АДРЕСА_2 та він бачив, як ОСОБА_1 прибиралась у будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2 в цьому будинку не було. Приблизно з пів року там проживала сім’я молодят. Замок в двері не змінювався, собака була постійно з моменту придбання будинку.

            Суд,  дослідивши матеріали  справи, заслухавши сторони, свідка вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втрати права користування житловою площею підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної школи, яка спричинена незаконними діями відповідача не підлягає задоволенню.

            Відповідно до ст.167 ч.2 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найма жилого приміщення вважається  розірваним з дня вибуття.

    Судом встановлено, що 11.10.2003 року на підставі договору дарування жилого будинку ОСОБА_1 прийняла у власність від ОСОБА_6 дар – жилий будинок, що знаходяться в АДРЕСА_1, що підтверджено також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Старобешівського БТІ від 16.10.2003 року. Як власниці зазначеного будинку ОСОБА_1 16.10.2003 року Старобешівським БТІ було видано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідно запису в домовій книзі, 03.03.2004 року за адресою АДРЕСА_1, був зареєстрований громадянин Росії – ОСОБА_2, який проживає на території України на умовах виду на проживання ДН № 8088 від 21.07.2000 року. Термін дії даного посвідчення продовжено в 2003 році до 21.07.2007 року, після чого ОСОБА_2 з питання продовження строку дії реєстрації до ОГИРФЛ Старобешівського РВ УМВС не звертався. Згідно акту перевірки проживання від 11.07.2008 року фактично ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 не проживав з моменту реєстрації, а саме: з 03.03.2004 року. Термін дії реєстрації його в зазначеному будинку скінчився 21.07.2007 року. Подальша реєстрація відповідача за даною адресою суперечить законним правам та інтересам власниці будинку ОСОБА_1

На теперешній час відповідачу ОСОБА_2, видано паспорт громодянина України Старобешівським РВ ГУМВС України в Донецькій області 13.01.2010 року, де місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 з 03.03.2004 року.

Відповідно до ч.1ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім*ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. .

    На підстві вищезазначеного суд визнає ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилою площею в будинку АДРЕСА_1 з 03.09.2004 року.

    Суд відмовляє у задоволенні  зустрічного позову відповідачу ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної школи, яка спричинена незаконними діями відповідача з наступних підстав.

    Відповідно до ст. ч.1ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

    Відповідачем у зустрічному позові не обґрунтовано належність конкретного доказу для підтвердження своїх вимог.  

    Також відповідачем при поданні зустрічного позову не сплачено у доход держави судовий збір та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільних справ.

             Тому на підставі ст. 88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_2 на користь держави  не сплачений судовий збір у розмірі 51 гривні та  витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 гривень.

              Також відповідно до  Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 „ Про державне мито”, розмір держмита із позовних заяв  про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди з ціною мінімуму позову до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 неоподатковуваного доходів громадян.

    На підставі викладеного суд стягує з ОСОБА_2 на користь держави не сплачений судовий збір у розмірі 17 гривень за подання позову про відшкодування моральної шкоди

      Так як відповідно до ч. 1 ст. 124 ЦПК України зустрічна позовна заява яка подається з додержанням загальних правил пред*явлення позову, повинна відповідати вимогам статтей ст.ст. 119 і 120 цього Кодексу.

  Керуючись ст. ст. 10, 58,60, 61, 88, 124 ЦПК України, ст.ст. 71,167 ЖК України, суд-

В И Р І Ш И В :

              Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втрати права користування житловою площею – задовольнити частково.

    Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилою площею в будинку АДРЕСА_1 з 03.09.2004 року.

    В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка спричинена незаконними діями відповідача – відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави не сплачений судовий збір у розмірі 51 гривні та не сплачений судовий збір у розмірі 17 гривень за подання позову про відшкодування моральної шкоди,  витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 гривень.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області   через Старобешівський  районний  суд  шляхом подачі заяви на апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі вищевказаної заяви.

        Суддя: