Справа № 2а-1990 / 09
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2009 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого
судді Назарової М.В. при секретарі Зятьковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ м. Антрацит Медведєва Олександра Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 16 липня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 06 липня 2009 р. інспектором ВДАІ м. Антрацит Медведєвим Олександром Олексійовичем було винесено постанову АД № 0218577 по справі про адміністративне порушення, в якому йдеться про те, що він 06.07.09 р. о 12.30 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1, в м. Антрацит по вул. Ростовській в районі «Будинку побуту» проїхав перехрестя вул.. Ростовська-Петровського на заборонний /червоний/ сигнал світлофору, чим порушив п.п. 8.7.3е Правил Дорожнього руху /далі – ПДД/ і за що його піддано адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 470 грн.
Вважає постанову неправильною, оскільки на перехрещення вулиць Петровського-Ростовська м. Антрацит він повертав праворуч, але зліва-направо рухалися пішоходи, і він, керуючись п. 16.2, 18.1 ПДР надав пішоходу перевагу – зупинився. Після того, як пішоходи перейшли проїзну частину дороги, загорівся жовтий сигнал світлофор, і він, керуючись п. 16.8 ПДР продовжив рух, завершуючи маневр повороту разом із автомобілем ВАЗ-21015 сірого кольору, який рухався попереду нього.
Тому просить скасувати зазначену постанову, а справу про адмінпорушення – закрити.
У судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги.
Відповідач – інспектор ВДАІ м. Антрацит Медведєв О.В. у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно ним під час патрулювання 06.07.09 року о 12.30 год. на вул. Ростовська м. Антрацит в районі магазину «Будинку побуту» було зафіксовано порушення п.п. 8.7.3е ПДР водієм автомобіля ЗАЗ-ДЄУ Т13110 д/н НОМЕР_1 - позивачем ОСОБА_1, а саме – проїзд перехрестя вул.. Ростовська-Петровського на заборонний /красний/ сигнал світлофору, за що ним складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч. 2 КпАП України та винесено постанову № АД № 0218577 про накладення штрафу у вигляді 470 грн.
Під час складання протоколу ОСОБА_1 був не згодний з порушенням. Факт порушення останнім ПДР підтверджується фото записом, що він зробив та демонстрував відразу позивачу.
Суд, вислухавши позивача, відповідача, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, ст. 122 ч. 2 КпАП України встановлює відповідальність за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкту владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову
Заперечуючи проти позову, відповідач надав суд на підтвердження правомірності свого рішення: відеознімки, щодо яких позивач пояснив, що вони відтворюють оспорювані ним події.
Також суду надано протокол про адміністративне правопорушення, складений 06.07.09 року відповідачем о 12.35 год. щодо позивача про порушення ним п.п. 8.7.3е ПДР і притягнення до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАПУ /а.с. 5/.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому судом оглянуті і надані відповідачем відеознімки, щодо яких позивач підтвердив, що дійсно вони відтворюють оспорювані ним події і, на його думку, на них зафіксовано, що він виїхав на пішохідний перехід на дозволяючий сигнал світлофору слідом за автомобілем ВАЗ-21015, а закінчив маневр проїзде перехрестя вже на червоне світло. З чим суд погодитися не може, адже на вказаних знімках чітко зафіксовано, що коли автомобіль, що рухався попереду позивача - з тим, що вказаний автомобіль рухався саме попереду нього погодився і сам ОСОБА_1 – виїхав на перехрестя, вже увімкнувся жовтий сигнал світлофору /а.с. 15/, а автомобіля позивача ще не було там; а на а.с. 16 чітко видно, що автомобіль позивача рухається на заборонний сигнал світлофору – червоний.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивачем допущено проїзд на заборонний сигнал світлофору, що є порушенням п.п. 8.7.3.е ПДР, яким заборонено рух на червоний сигнал світлофору, у т.р. миготливий, або два красних миготливих сигнали. А тому наявний склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КпАП України, за що його і притягнуто до відповідальності і накладено адміністративне стягнення.
Натомість позивач не надав суду жодного доказу, що свідчив би про неправомірність дій відповідача.
Суд не може взяти до уваги як безпідставні твердження позивача про те, що він в оспорюваній ситуації керувався і повинен був керуватися п.п. 16.2 ПДР /на регульованих та нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен уступити дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на які він повертає…/, адже у суду взагалі немає відомостей про наявність або відсутність будь-яких пішоходів; як не може суд погодитися із твердженням позивача, що до спірних правовідносин необхідно застосувати п.п. 16.8 ПДР /водій, що виїхав на перехрещення проїзних частин згідно сигналу світлофору, який дозволяє рух, повинен виїхати в наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофору на виїзді/, адже суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 виїхав на перехрещення проїзних частин вже на заборонений сигнал світлофору, про що йшлося вище - до того ж, зазначена норма прописана законодавцем для проїзду регульованих перехресть, а в разі із позивачем має місце порушення проїзду на заборонний сигналу світлофору, а саме – на пішохідному переході.
Згідно ч. 1 ст. 293 КпАПУ орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з перелічених рішень, у т.р. і залишає постанови без зміни, а скаргу або протест - без задоволення.
Тому суд доходить висновку про правомірність дій відповідача і відсутність підстав для скасування законної постанови, адже наявний склад адміністративного порушення, тому у задоволенні його позову суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 11, 17, 69-72, 159 – 163, 167 КАС України, ст. 122 ч. 2 КпАП України, п.п. 8.7.3.е Правил дорожнього руху, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ м. Антрацит Медведєва Олександра Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.
Головуючий: М.В. Назарова