Справа № 2-856

                                            2010 р.

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 березня 2010 року Галицький районний суд міста Львова у складі :

    головуючої – судді  -  ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

    при секретарі       -  БЕСПАЛЬОК О.А., КОЦАН М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк «ДНІСТЕР» про повернення сум депозитних вкладів, відсотків та стягнення моральної (немайнової) шкоди,

      в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ СКБ «Дністер» про повернення сум депозитних вкладів, відсотків та стягнення моральної (немайнової) шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13 травня 2008 року між нею та відповідачем було укладено договір банківського вкладу в доларах США № 203343 «Стандартний», згідно якого вона передала, а відповідач прийняв на свій депозитний рахунок грошові кошти у сумі 2.000 доларів США на термін 12 місяців з визначеною датою повернення – 13 травня 2009 року та з процентною ставкою 11 відсотків річних. 13 травня 2009 року, коли позивачка звернулась до банку із заявою про повернення їй вкладу та відсотків, їй запропонували підписати додатковий договір до договору банківського вкладу, згідно якого п.3.2 угоди був викладений у наступній редакції: «Нараховані банком проценти виплачуються вкладнику готівкою. Інші умови договору залишаються без змін». Позивачка підписала додатковий договір та отримала готівкою 20 доларів США. 28 травня 2009 року позивачка звернулась до банку з письмовою заявою про повернення їй коштів за договором депозитного вкладу, термін дії якого закінчився 13 травня 2009 року, у відповідь на що їй 08 липня 2009 року було скеровано лист, у якому йшлось про неможливість повернення суми вкладу у зв’язку з фінансовою неплатоспроможністю банку. У результаті зазначених дій відповідача вона отримала стрес, наслідком якого став інфаркт міокарда та тривале стаціонарне лікування. Вважає, що їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 7.000 грн. та просить стягнути з відповідача, а також суму депозитного вкладу у розмірі 2.000 доларів США, 640 доларів США відсотків за користування вкладом та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

17 лютого 2010 року позивачка уточнила позов, збільшивши розмір вимог, покликаючись на те, що 10 лютого 2009 року між нею та відповідачем було укладено договір банківського вкладу в доларах США № 203870 «Стандартний», згідно якого вона передала, а відповідач прийняв на свій депозитний рахунок грошові кошти у сумі 1.000 доларів США на термін 13 місяців з визначеною датою повернення – 10 березня 2010 року та з процентною ставкою 14,5 відсотків річних. Коли позивачка звернулась до банку з письмовою заявою про повернення їй коштів за зазначеним договором депозитного вкладу, їй 08 липня 2009 року було скеровано лист, у якому йшлось про неможливість повернення суми вкладу у зв’язку з фінансовою неплатоспроможністю банку. Враховуючи те, що їй не повернуті кошти за двома депозитними договорами, просить стягнути з відповідача їх загальну суму у розмірі 3.000 доларів США, а також 667 доларів США відсотків за користування вкладом за договором № 203343 від 13 травня 2008 року та 188,5 доларів США відсотків – за договором № 203870 від 10 лютого 2009 року, а всього 3.855,5 доларів США, а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали уточнений позов, дали пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви, просять позов задовольнити у повному об’ємі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з”явився, хоча про день, час та місце судового розгляду був повідомлений судом належно та вчасно, в тому числі, через ЗМІ, у зв’язку з чим суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності за наявними у справі доказами з постановленням заочного рішення, відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.    

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні  встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п.1.3 договору банківського вкладу № 203343, банк приймає на депозитний рахунок вкладника кошти на період 12 місяців з визначеною датою повернення 13 травня 2009 року (а.с.5).

Відповідно до п.1.3 договору банківського вкладу № 203870, банк приймає на депозитний рахунок вкладника кошти на період 13 місяців з визначеною датою повернення 10 березня 2010 року (а.с.43).

Як вбачається із заяв позивачки (а.с.6, 44), вона 25 травня 2009 року та 14 липня 2009 року зверталась до банку з вимогою повернути їй належні за договорами депозитного вкладу кошти.

Згідно скерованого банком на адресу вкладника листа від 08 липня 2009 року (а.с.7), відповідач не має змоги виконати взяті на себе згідно договору зобов’язання у зв’язку з важким фінансовим становищем та втратою платоспроможності.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується  виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому договором.

Як вбачається з договору банківського вкладу в іноземній валюті     № 203343 від 13 травня 2008 року (а.с.5), позивач передав, а банк прийняв на депозитний вклад грошові кошти у сумі 2.000 доларів США строком на 12 місяців з визначеною датою повернення – 13 травня 2009 року (а.с.5).

Як вбачається з договору банківського вкладу в іноземній валюті     № 203870 від 10 лютого 2009 року (а.с.43), позивач передав, а банк прийняв на депозитний вклад грошові кошти у сумі 1.000 доларів США строком на 13 місяців з визначеною датою повернення – 10 березня 2010 року (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу у розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Згідно п.1.4 депозитного договору від 13 травня 2008 року (а.с.5), на суму коштів, внесених вкладником на депозитний рахунок, банк проводить нарахування і виплату процентів із розрахунку 11 процентів річних.

Згідно п.1.4 депозитного договору від 10 лютого 2009 року (а.с.43), на суму коштів, внесених вкладником на депозитний рахунок, банк проводить нарахування і виплату процентів із розрахунку 14,5 процентів річних.

Оскільки договірні зобов’язання за обидвома договорами не були виконані відповідачем в обумовлений угодою строк, суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивачки суму депозитних вкладів у розмірі 3.000 доларів США, а також нараховані за користування такими відсотки у сумі 855,5 доларів США.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як вбачається з медичних довідок, виданих 8-ою клінічною лікарнею м.Львова (а.с.29-33), позивачка тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні у зв’язку з інфарктом міокарду.

Оскільки хвороба позивачки розвинулась та загострилась у той час, коли вона дізналась про те, що банк не має наміру повертати їй депозитні вклади, суд вважає доведеним факт заподіяння їй моральних страждань та вважає за необхідне задовольнити позов у частині стягнення на її користь 3.000 грн. моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивачки 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 2.000 грн. за надання юридичної допомоги, а також 307 грн. 28 коп. несплаченого судового збору в доход держави.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. ст. 16, 23, 509, 526, 610-612, 625, 1058, 1060, 1061, 1066, 1209, 1212, 1167 ЦК України, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», суд

в  и  р  і  ш  и  в  :

Позов ОСОБА_1  задовольнити  частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк «ДНІСТЕР» на користь ОСОБА_1 3.000 доларів США суми двох депозитних вкладів, 855,5 доларів США – невиплачених процентів по них, 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, 2.000 грн. понесених витрат за надання юридичної допомоги, 3.000 грн. завданої моральної (немайнової) шкоди, а всього – 3.855,5 доларів США та 5.120 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Селянський комерційний банк «ДНІСТЕР» в доход держави 307 грн. 28 коп. несплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ    

Оригінал рішення.