Справа № 2-329/2010 р.

                  Р І Ш Е Н Н Я

                І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

     07 квітня 2010 року.  Татарбунарський районний суд Одеської об-ласті у складі:

     головуючого - судді                              Тимошенка С.В.

     при секретарі                                     Коренчук О.Е.

     за участю прокурора                                Рашкова В.І.

     адвоката                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом прокурора Татарбунарського району  Одеської області в інтересах держави в особі філії – Татарбунарське відділення  № 6790 ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1

                про стягнення заборгованості по кредитному договору,

             В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

    Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі філії Татарбунарське відділення № 6790 ВАТ „Державний ощадний банк України”  до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, посилаючись на слідуючи обставини.

     Прокуратурою Татарбунарського району проведено в Татарбунарсь-кому відділенні ВАТ „Ощадбанк” перевірку дотримання посадовими, юридичними та фізичними особами вимог Закону України „Про банки та банківську діяльність”. В ході проведення перевірки встановлено, що між ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі керуючого філією – Татарбунарське відділення №6790 ВАТ „Державний ощадний банк України” ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №526 від 13 грудня 2007 року на суму 40000 грн. зі сплатою 15% річних строком до 13.12.2010 року. У забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору, того ж дня, між ними укладено іпотечний дого-вір, посвідчений державним нотаріусом Гайдаржи А.А., предметом іпотеки якого є житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, належний ОСОБА_1 на праві приватної власності. ВАТ „Державий ощадний банк України” належним чином виконало свої зобов’язання по кредитному договору. Банком були надані кошти в сумі 40000 грн. готівкою, відповідно до розпорядження на видачу готівки. Згідно з умовами кредитного договору №527 позичальник зобов’язався погашати кредит щомісячно в сумі 647,00  грн. та сплачувати нараховані Банком відсотки. Проте в обумовлені кредитним договором строки ОСОБА_1 своїх зобов’язань по поверненню кредиту не виконує. Сума заборгованості становить 33078,20 грн., в тому числі:

 - прострочена заборгованість за кредитом – 770,00 грн.;

 - залишок заборгованості за кредитом – 29225,00 грн.;

 - борг по відсоткам – 2840,98 грн.;

 - заборгованість за пенею – 242,22 грн.

     На вимоги позивача погасити заборгованість, відповідач не реагує, його дії полягають у невиконанні договірних зобов’язань, таким чином порушують економічні права та інтереси Держави, загрожують її економічному розвитку, що спонукало прокурора звернутись до суду з вказаним позовом на захист інтересів Держави в особі ВАТ «Ощадбанк».      

    В судовому засіданні прокурор Татарбунарського району змінив позовні вимоги в бік збільшення суми заборгованості за кредитним договором, просив стягнути з відповідача 35554,62 грн.

     Представник Татарбунарського відділення №6790 ВАТ «Ощадбанк» в судове засідання не з’явилася, направила заяву в якій просила справу розглянути без її присутності

     Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

     Заслухавши пояснення та доводи прокурора, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

     Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

        Відповідно до ст. 7 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та Статуту банку, держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій, які їй належать у статутному капіталі банку через органи управління банком - наглядову раду банку, яка здійснює контроль за діяльністю банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку. Не одержання прибутку Банку від виконання банківських операцій може призвести до порушення фінансового стану установи, акції якої повністю належать державі, а відтак до зменшення надходжень до бюджету в якості платежів та податків, що негативно вплине на можливості кредитування вітчизняного виробника, розвитку ощадної справи, всебічного банківського обслуговування юридичних та фізичних осіб.

    Згідно до ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

    Судом з достовірністю встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір №527 від 13 грудня 2007 року на суму 40 000 гривень споживчого кредиту строком до 13.12.2010 року( а.с.7-9 ), за яким відповідач взяв на себе зобов’язання погашати кредит та проценти за користування кредитом згідно графіку.

     У забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору Банком 13 грудня 2007 року укладено з ОСОБА_1 іпотечний договір ( а.с.10-13 ), посвідчений державним нотаріусом. Предметом договору іпотеки є житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1, належний ОСОБА_1 на праві приватної власності.

     ВАТ „Державий ощадний банк України” належним чином виконало свої зобов’язання по кредитному договору, надавши кошти в сумі 40000 грн. готівкою, відповідно до розпорядження на видачу готівки. Згідно з умовами кредитного договору №527 позичальник зобов’язався погашати кредит щомісячно в сумі 647,00  грн. та сплачувати нараховані Банком відсотки. Проте в обумовлені кредитним договором строки ОСОБА_1 своїх зобов’язань по поверненню кредиту не виконує.

    Як вбачається з розрахунку заборгованості по кредиту ОСОБА_1 ( а.с.25 ), станом на 07.04.2010 року загальна сума заборгованості становить на 35554,62 грн, в тому числі заборгованість по кредиту - 26145,00 грн., прострочена заборгованість по кредиту – 3850,00 грн., борг по відсоткам 4 905,69 грн., пеня та штраф – 653,93 грн.

     Згідно положень ст.575 ЦК України іпотека є одним із видів застав, а саме - заставою нерухомого майна. Згідно ст. 590 ЦК України у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається у первісному обсязі. При цьому суд вважає, що оскільки відповідачем порушено виконання зобов'язання за кредитним договором, то позивачеві через його невиконання спричиняються матеріальні збитки, а тому підстав для відмови у достроковому зверненні стягнення на предмет іпотеки у суду немає.

Відповідно до положень ст.33 Закону України "Про іпотеку" (в подальшому Закон) У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.        

     Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач несе відповідальність перед позивачем за неналежне виконання умов договору кредиту, а тому з нього необхідно стягнути на користь позивача, який належно виконав свої умови договору, борг за кредитним договором та заборгованість за відсотками, які в загальній сумі складають 35554 грн. Вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (в рахунок боргу) також підлягають задоволенню, як основані на законі.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509,526,610,1046,1048- 1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, ст.ст.58-60,208,209,213-215 ЦПК України, суд                  

                В  И  Р  І  Ш  И  В:

     Позов прокурора Татарбунарського району Одеської області в ін-тересах держави в особі філії – Татарбунарське відділення  № 6790 ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити.

     Стягнути з ОСОБА_1 достроково на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Татарбунарське відділення № 6790 ВАТ «Державний ощадний банк України» заборговані-сть по наданому кредиту у розмірі 35554 грн.

     Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави су-довий збір у сумі 355 грн.55 коп. та витрати на інформаційно-техніч-не забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

     Звернути в рахунок боргу стягнення на предмет іпотеки – житло-вий будинок по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на правах приватної власності.

     Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

     Суддя                                           Тимошенко