Справа № 2-323/2010 р.

                Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

              І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

     25 лютого 2010 року. Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

     головуючого – судді                              Тимошенка С.В.

     при секретарі                                    Коренчук О.Е.,

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3

                               про визнання договору купівлі-продажу

                               нерухомого майна дійсним,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

ОСОБА_4 пред’явила позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, посилаючись на наступні обставини.

22 січня 1998 року між нею та ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2767, відповідно до якого вона придбала двокімнатну квартиру № 9 загальною площею 52,3 кв.м., розташовану по АДРЕСА_2 за 5700 гривен. Так як вона та відповідачі на момент укладення зазначеного договору являлися члена-ми Одеської товарної біржі зі статусом «Н», договір був укладений у представництві Одеської товарної біржі в м.Ізмаїлі Одеської області, в присутності експерта. Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про товарну біржу», ними додержано умови біржової операції, яка являє собою купівлю-продаж, її учасниками є члени біржі, вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Оскільки частиною другою цієї статті перед-бачено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріаль-ному посвідченню, вони не посвідчили договір купівлі-продажу квар-тири нотаріально. 22 квітня 1998 року вона зареєструвала квартиру в Татарбунарському МБТІ Одеської області та згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.01.2010 р. являється власни-ком квартири АДРЕСА_1. В лютому 2010 року вона звернулася до Татарбунарської державної нотаріальної контори з метою відчуження квартири, але отримала відмову з причини надання нею правовстановлюючого документу посвідченого та виданого Одеською товарною біржею, тобто документу не посвідченому нотаріаль-но. На дану квартиру ніхто не претендує, обмежень щодо заборони на її відчуження не має, тому вона просить визнати договір купівлі-про-дажу дійсним.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилися, надали заяви, в яких просили справу розглянути в попередньому судовому засіданні без їх участі, позовні вимоги визнали.

Вислухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення по справі можливо постановити при проведенні по-переднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу, яка передбачає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

     Як видно з копії договору № 2767 купівлі-продажу нерухомого майна від 22 січня 1998 року ( а.с.5-7 ) ОСОБА_4 придбала 4/100 частини будинку загальною площею 52,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_2, ОСОБА_3 за 5700 гривен. Зазначений договір купівлі-продажу посвідчений Одеською товарною біржею, представництво м. Ізмаїл 22.01.1998 року, та зареєстрований Татарбунарським МБТІ Одеської області 22.04.1998 р. ( а.с.8 ).                                                                                                                                                                                                          

З матеріалів справи ( а.с.9-11 ) вбачається, що власником квартири № 9 загальною площею 52,3 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, є ОСОБА_4

Згідно копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 25149119 від 27.01.2010 року ( а.с.15 ) ОСОБА_4 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1, загальною площею 52,3 кв.метрів.

Відмова нотаріуса свідчить про неможливість позивачки вчинити нотаріальну дію щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з причини надання право встанов-люючого документу, а саме договору № 2767 купівлі-продажу нерухомого майна від 22.01.1998 р., посвідченого та виданого Одеською товарною біржею, тобто документу не посвідченого нотаріально ( а.с.16 ).

      Відповідно до ст.153 ЦК України ( в редакції 1963 року ) дого-вір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а  також  всі  ті  умови, до яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.224 ЦК України ( в редакції 1963 року ) за  дого-вором  купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

    Відповідно до ст.227 ЦК України ( в редакції 1963 року)   дого-вір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути
нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
Недодержання цієї вимоги тягне  недійсність  договору  ( ст.47
цього Кодексу).

    Згідно до ст.15 Закону України  «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності
зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж,  поставку  та  обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;     б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі,  не  підлягають  нотаріальному посвідченню.

    Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі, передали позивачці квартиру № 9, яка знаходиться по вулиці Котовського,12а в м.Татарбунари Одеської області у володіння та користування, але у зв’язку з тим, що договір купівлі-продажу ними зареєстрований представництвом Одеської товарної біржі, а нотаріально посвідчений не був, вона не має можливості розпорядитися своїм майном, що й спонукало її звернутись до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.

     За таких обставин, судом з достовірністю встановлено факт купівлі позивачкою квартири № 9, яка розташована по вул.Котов-ського,12а у м.Татарбунари Одеської області, у відповідачів, але належно не оформленої в установленому законом порядку. Враховуючи, що при укладенні угоди сторони домовились відносно всіх основних умов договору, відбулося його повне виконання, але нотаріально він посвідчений не був, суд вважає можливим визнати зазначений договір купівлі-продажу дійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.153,224 ЦК України ( в редакції 1963 року ), ст. 15 ЗК України «Про товарну біржу», ст.ст. 58-60,130,174,208,209,213-215 ЦПК України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2767 від 22.01.1998 року, укладений в представництві м.Ізмаїлу Одеської товарної біржі між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Рішення районного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області, шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                            Тимошенко