Справа № 2-863/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                     07 травня 2010 року     Ковельський міськрайонний суд  Волинської області

в складі : головуючого-судді                         Бондара В.М.

з участю секретаря                                   Рижко О.М.

    позивача                                 ОСОБА_1

                відповідача                                   ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні при попередньому розгляді в залі суду в м.Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, -

                          В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до чоловіка – ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину до повноліття. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з відповідачем перебуває у шлюбі та мають спільну дитину - дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона з дитиною проживають окремо від відповідача, останній не надає матеріальної допомоги на утримання дочки. Просить стягувати з ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини від усіх доходів відповідача в місяць, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини, до досягнення дитиною повноліття.

    У судовому засіданні при попередньому розгляді позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просить позов задовольнити з викладених підстав, стягнути аліменти в розмірі 1/4 від доходу відповідача в місяць до повноліття дитини – ОСОБА_4. Пояснила, що вона з дитиною і відповідачем  проживають окремо. Від відповідача вона не отримує матеріальної допомоги на утримання спільної дочки, тому вимушена в примусовому порядку просити стягувати гроші на утримання дочки, оскільки її заробітку і соціальної державної допомоги на дитину недостатньо для проживання. Стягнути з відповідача судові витрати в дохід держави.

    Відповідач по справі ОСОБА_2 в судовому засіданні при попередньому розгляді позовні вимоги щодо сплати аліментів на дитину визнав повністю та пояснив, що  згідний сплачувати на утримання дочки 1/4 частини свого доходу щомісячно, а також при можливості надавати їм іншу матеріальну допомогу. В найближчий час він має влаштуватися на роботу, а поки буде сплачувати аліменти з тимчасових заробітків.

    Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

    Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

    Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 17.11.2007 року відділом РАЦСу по м. Ковелю Волинської області стверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 17.11.2007 року, про що в  книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис № 710.

    Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 стверджується, що її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за № 6 в Руднянській сільській раді Старовижівського району Волинської області.        

    У відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

    Згідно ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.  Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Положеннями ст.183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

    В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 офіційно не працює, має тимчасові роботи і непостійний дохід, однак не надає належної матеріальної допомоги на утримання дитини. Позивачка, працездатна, не працює, має соціальну державну допомогу на дитину і фактично самостійно утримує дитину.

    Виходячи з того, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, суд вважає вимоги позивачки обгрунтованими.  

При цьому суд враховує, що відповідач здоровий, працездатний, може працювати та сплачувати аліменти на утримання дитини, а не перекладати свої обов'язки батька на її плечі та на інших осіб.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, а саме: матеріальне становище сторін, вимоги позивачки та доводи відповідача,  суд вважає, що з відповідача слід стягувати на утримання дочки ОСОБА_4, аліменти в розмірі 1/4 частин заробітку щомісячно, починаючи з 22.04.2010 року та продовжуючи до досягнення дитиною повноліття.

    У відповідності до вимог ст. 367 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

    Згідно вимог ст.ст. 81 та 88 ЦПК України  з відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    На підставі ст.ст. 180-183, 191 СК України, керуючись ст.ст. 174, 209, 212-215, 367  ЦПК України,  С У Д, -

                          В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задовольнити.

    Стягувати з ОСОБА_2, 1989 року народження, жителя АДРЕСА_1 аліменти в користь ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_2, на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 22.04.2010 року та продовжуючи до досягнення дитиною повноліття.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одну) гривню та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

    Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів у межах суми платежу за один місяць, підлягає до негайного виконання.    

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви протягом десяти днів з моменту проголошення рішення, із одночасною подачею копії апеляційної скарги суду апеляційної інстанції.

    Рішення набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.

    ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                                             В.М.БОНДАР