Справа № 2-333/10

              Р І Ш Е Н Н Я

                             І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

27 квітня  2010 року                                     м. Ковель                                                      

    Ковельський міськрайонний суд     Волинської області

в складі:  головуючого-судді                                                         Бондара В.М.

з участю: секретаря                                                                             Рижко О.М.

                 представника позивача                                                   Редько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковелі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі Банк) до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

                             В С Т А Н О В И В :

    Банк в особі Волинської філії звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування своїх вимог вказав на те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 21.12.2006 року укладено кредитний договір  № 215/П-06, згідно з яким відповідач отримала в банку кредит в сумі 6 500 доларів США, терміном на 144 місяці, з процентною ставкою за користування кредитом 13.5% річних. Також, 21.12.2006 року Банком укладено договори поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за якими останні взяли на себе зобов’язання відповідати перед Банком по кредиту ОСОБА_2, у разі невиконання останньою.  Однак, відповідач ОСОБА_2 свої договірні зобов’язання щодо своєчасної сплати суми кредиту та відсотками за користування грошовими коштами не виконала, тому станом на 14.01.2010 року у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем. Просить стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь  Банку: 361.12 доларів США (еквівалент – 2 888 гривень 96 копійок) - простроченої заборгованості по кредиту; 45.14 доларів США (еквівалент – 1 033 гривні 29 копійок) - поточну заборгованість по кредиту; 420.86 доларів США (3 366 гривень 88 копійок) – прострочена заборгованість по сплаті відсотків; 4 784.68 доларів США (38 277 гривень 44 копійок) – суму кредиту, по якому не настав термін сплати; 318 гривень 09 копійок пені, всього на 45 212 гривень 49 копійок та судові витрати.

    В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просить його задовольнити з викладених підстав, стягнути солідарно з відповідачів на користь  Банку 45 212 гривень 49 копійок та судові витрати, розірвати кредитний договір.    

    Відповідачі про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про виклики до суду, причину неявки суду не повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

    Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, приходить до висновку , що позов підставний та підлягає до задоволення.    

    Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

    Копією кредитного договору № 215/П-06 від 21.12.2006 року стверджується, що відповідач ОСОБА_2 уклала договір на отримання в банку кредиту  в сумі 6 500 доларів США строком на 144 місяці, з процентною ставкою за користування кредитом 13,5% річних на споживчі цілі.

    Копіями договорів поруки від 21.12.2006 року № 215/Zпор-06-01 та № 215/Zпор-06-02, укладені, відповідно, з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стверджується, що останні поручаються перед Банком за виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором № 215П-06 від 21.12.2006 року. Вони несуть перед Банком солідарну відповідальність, в тому числі, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

    Із копії заяви на видачу готівки № 1 від 21.12.2006 року слідує, що ОСОБА_2 отримала в Банку 6 500 доларів США.

    Згідно представленого суду розрахунку заборгованості ОСОБА_2 вбачається, що на 14.01.2010 року загальна сума заборгованості по кредиту складає 5 611.80 доларів США або 45 212 гривень 49 копійок.  

    Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

    Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.    

    Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, що обчислюються у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

    Статтею 553 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2   неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором щодо сплати коштів на погашення кредиту та відсотків за користування ним.

Таким чином, позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов'язання по  договору, а тому його вимоги є підставними. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримала в банку 6 500 доларів США, згідно договору, однак не виконала взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим заборгувала банку 5 611.80 доларів США, або 45 212  гривень 49 копійок, які підлягають стягненню в судовому порядку.

    При стягненні сум за кредитним договором, суд керується положеннями зазначених статей чинного законодавства і виходить з того, що стягнення сум (проценти) за ст. 1048 ЦК України є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони усі понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно платіжого доручення № 32 та 33 від 12.01.2010 року позивачем сплачено 572 гривні 12 копійок судових витрат.

    На підставі ст.ст. 549, 553, 651, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України,  С У Д, -

В И Р І Ш И В :

    Позовну заяву задовольнити.

    Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Волинської філії ТОВ «Укрпромбанк» 45 212 (сорок п’ять тисяч двісті дванадцять) гривень 49 копійок заборгованості та 572 (п’ятсот сімдесят дві) гривні 12 копійок понесених судових витрат.

    Розірвати кредитний договір № 215/П-06 від 21.12.2006 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

    ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                 В.М.БОНДАР