Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Справа 2-1825\10 р.
20 травня 2010 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого судді Щербаченко І.В.
при секретарі Студенковій Т.В. ,
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області, третя особа головне управління державного казначейства України у Донецької області про зобов, язання проведення відповідних виплат як особі, яка має соціальний статус «дитина війни»,
В С Т А Н О В И В:
16 березня 2010 року позивач звернувся з вказаним позовом до управління пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області посилаючись на те, що народився у 1941 році та має соціальний статус «Дитина війни» відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Вважав, що відповідач неправомірно не виплачує йому щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком передбачену Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Просив суд визнати протиправними дії УПФУ у Калінінському м. Горлівки та зобов’язати відповідача нарахувати йому недоплачену соціальну допомогу за 2006 - 2009 рік .
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він віднесений до категорії дітей війни. Зазначив, що ніяких доплат до пенсії відповідач не нараховував і не сплачував, отже, як вважає позивач, вчинив неправомірну бездіяльність, чим порушив його права та інтереси.
Позивач надав суду заяву с проханням справу розглянути в його відсутність, на позовних вимогах наполягав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ПФУ в Калінінському районі м. Горлівки надав суду письмові заперечення, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні його позову. Зазначає, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок державного бюджету України. Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування витрат пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то отже не убачається будь-яких порушень законодавства з боку УПФУ. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007. Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». На підставі цього рішення втратила чинність нова редакція ст. 6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Разом з тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не передбачені виплатити відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, відповідно до ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Для врегулювання ситуації, 28.05.2008 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно д п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн. Отже, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства.. Тому просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі та провести розгляд справи без участі представника управління
Представник третьої особи Головного управління державного казначейства України у Донецької області у судове засідання не з'явився про час та дату розгляду справи його було повідомлено належним чином ,надав заяву про розгляд справи у його відсутність .
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи і обговоривши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне:
Позивач має статус дитини війни, що підтверджується записом в пенсійному посвідчені (а.с.6-9).
Згідно довідки пенсійного фонду, позивач перебуває на обліку в УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області (а.с.10)
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
З 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зазначені статті не були визнані неконституційними у встановленому законом порядку, отже відсутні підстави для їх не застосування.
Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом ( 489-16 ), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів Згідно України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993, № 3551-ХІІ учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року діяв правомірно, тому визнати протиправними дії останнього за зазначений період неможливо.
Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, з 22.05.2008 р. відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року („Урядовий кур'єр" від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року („Урядовий кур'єр" та „Голос України" від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з1 січня -380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток , що складає відповідно 410 грн.06 коп .; 415 грн. 11 коп.. Статтею 58 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ від 28 грудня 2007 № 107 що набрав чинності з 1 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу , яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень , з 1 квітня - 481 гривня , з 1 липня – 482 гривні , з 1 жовтня – 498 гривень .
В 2009 році статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме: "дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком".
Таким чином, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідачу необхідно зробити перерахунок, виходячи з вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", враховуючи розмір підвищення до пенсії, яке фактично було сплачено, тобто в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Це посилання є хибним, оскільки ст.5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Згідно Закону України „Про внесення до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівка Донецької області.
Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядковані однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносинах, що носять публічно – правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування , перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
В порушення вимог ч.1 ст. 60 Цивільно-процесуального Кодексу України відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов"язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов"язань не є підставою для відмови в позові.
На підставі ст.ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", керуючись ст.ст. ст.3,8,10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області, третя особа Головне управління державного казначейства України у Донецької області про зобов’язання проведення відповідних виплат як особі, яка має соціальний статус «дитина війни» задовольнити частково .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівка Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року ,з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Калінінський районний суд міста Горлівки Донецької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Калінінський районний суд міста Горлівки Донецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : І.В. Щербаченко