ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" березня 2010 р. Справа № 08/2801
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., за участю представників сторін:
від позивача –представник не з’явився,
від відповідача –Решетнік О.М. –керівник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою
позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до
відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Леон моторс»
про стягнення 451 857,27 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення №6 від 01.11.2008 року в сумі 451 857,27 грн., в тому числі 85 500,00 грн. основного боргу, 282 743,00 грн. пені, 1 522,85 грн. 3 % річних, 4 091,42 грн. інфляційних, 78 000,00 грн. штрафу та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
24.02.2010 року від представника позивача до суду надійшло уточнення до позовної заяви, в якому позивач зменшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором суборенди нежитлового приміщення №6 від 01.11.2008 року в сумі 259 714,24 грн., в тому числі 90 550,00 грн. основного боргу, 163 660,00 грн. пені, 1 522,85 грн. 3 % річних, 4 091,42 грн. інфляційних, та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач у судове засідання 23.03.2010 року не з’явився, надіслав до суду заяву від 22.03.2010 року в зв’язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні та просить розгляд справи здійснювати без його участі, позовні вимоги підтримує повністю з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.02.2010 року.
У судовому засіданні відповідач проти позову заперечив з підстав, що договором фактично не визначено розміру орендної плати за місяць, тому він проводив оплату по рахунках, які виставлялися позивачем, заборгованості за договором оренди не має, оскільки усі рахунки, які йому виставлялися позивачем він оплачував.
Ухвалами суду від 11.11.2009 року та 24.02.2010 року вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Леон моторс», на розрахункові рахунки №26003189843300 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, №260090133119 в ПАТ «Дочірній Банк Сбербанк Росії», №260000233119 в ПАТ «Дочірній Банк Сбербанк Росії»в межах заявлених до стягнення сум.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, судом встановлено наступне.
01.11.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендарем –Позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Леон моторс»(Суборендарем –Відповідач по справі), в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту було укладено договір суборенди нежитлового приміщення №6 (Далі –Договір), за умовами якого Орендар зобов’язаний передати, а Суборендар прийняти в тимчасове користування приміщення (далі –орендований об’єкт) загальною площею 140 кв. м. Орендований об’єкт являє собою будинок, що стоїть окремо, з підсобними спорудами та прилеглою територією, згідно акту прийому-передачі, та розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 62. Орендований об’єкт буде використовуватися Суборендарем для реалізації автомобілів та аксесуарів.
Відповідно до п. 2.1 Договору термін оренди становить 11 місяців з моменту підписання договору і діє до 30 вересня 2009 року.
Орендований об’єкт було передано в користування Суборендаря згідно з актом приймання-передачі до Договору від 01.11.2008 року.
Відповідно до п. 3.1 Договору розмір орендної плати за весь орендований об’єкт у цілому складає 13 000,00 грн. Орендна плата встановлюється з розрахунку на один місяць та сплачується в готівковому або безготівковому порядку за поточний місяць не пізніше 25 числа кожного місця (п.3.3 Договору).
Згідно з п. 3.4 Договору Суборендар має право вносити орендну плату авансом за будь-який період у розмірі, згідно до рахунку-фактури.
Невиконання Суборендарем зобов’язань щодо строків та порядку сплати орендної плати, які встановлені п. 3.1 та п.3.3 Договору, стало підставою для звернення позивача до суду.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.
Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своїм змістом Договір суборенди нежитлового приміщення № 6 від 01.11.2008 року є договором найму (оренди) і відповідає вимогам статті 283 ГК України та статті 759 ЦК України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 762 ЦК України та пункту п. 3.2 Договору орендна плата та інші платежі згідно п. 3.3 Договору орендна плата встановлюється з розрахунку на один місяць та сплачується в готівковому або безготівковому порядку за поточний місяць не пізніше 25 числа кожного місця.
Сторони погодили та встановили у пункті 3.1 Договору розмір орендної плати за весь орендований об’єкт у цілому складає 13 000,00 грн.
В порушення вказаних вимог закону та положень Договору Відповідач не виконував умови Договору належним чином, тому у Відповідача виникла заборгованість по орендній платі.
Разом з тим, Позивачем подано розрахунок боргу по орендній платі у розмірі 90 500 грн., який не відповідає фактичному розміру заборгованості за Договором. Так, відповідно до п. 2.1 Договору термін оренди становить 11 місяців з моменту підписання договору і діє до 30 вересня 2009 року. Таким чином розмір орендної плати за весь час дії Договору становить 13 000 грн.*11 місяців = 143 000 грн., тоді як Позивач згідно розрахунку (а.с.11) зазначає 156 000 грн. також, Відповідачем надано докази часткової сплати орендних платежів, згідно яких ним сплачено всього 75 500 грн. (останній платіж був здійснений 11.11.2009 року, тобто після подання позовної заяви та не врахований Позивачем).
Виходячи з викладеного, заборгованість Відповідача по сплаті орендних платежів за Договором №6 від 01.11.2008 року становить 67 500 грн., яка підлягає до стягнення. Наявність заборгованості підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме: копією договору суборенди, розрахунком суми боргу, довідками банківської установи про сплату орендних платежів.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Пунктом 7.1.2 Договору встановлено, що у разі прострочення сплати орендних платежів Суборендар несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 1 % від суми боргу за кожний день прострочення.
За несвоєчасну та не в повному розмірі сплату орендних платежів відповідно до п.7.1.2 Позивач нарахував Відповідачеві 163 660 грн. пені в розмірі 1% від суми заборгованості.
Разом з тим, зазначена Позивачем вимога про стягнення пені у такому розмірі до задоволення не підлягає, оскільки не відповідає приписам чинного законодавства, а саме Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи положення п. 49 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 та згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Положення ж Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Тому суд задовольняє позов в цій частині частково в сумі 11 932,64 грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення пені відмовляє.
Згідно ч. 2 ст. 625 у разі порушення зобов’язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі вищезазначених положень законодавства нараховано інфляційні у сумі 4 091,42 грн., а також 3% річних у сумі 1 522,85 грн., які він також просить стягнути з Відповідача.
Оскільки, факт порушення умов договору в частині своєчасного та повного розрахунку за оренду підтверджується матеріалами справи, то відповідно суд вважає позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних обґрунтованими, разом з тим, при перевірці розрахунку (а.с.11,12) судом встановлено помилку при нарахуванні 3%, (оскільки кінцева сума заборгованості визначена з врахуванням заборгованості у розмірі 13 000 грн. - за жовтень 2009 року, тоді як договір припинив дію 30.09.2009 року), тому вимоги про стягнення 3% річних підлягають до часткового задоволення у сумі 1 511,10 грн., а інфляційні у сумі 4 091,42 грн.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, Відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, тому суд вважає вимогу про стягнення заборгованості за Договором задовольнити частково та стягнути з Позивача 67 500 грн. заборгованості по орендній платі, 11 932,64 грн. пені за прострочення сплати орендних платежів, 1 511,10 грн. - 3% річних, та інфляційні у сумі 4 091,42 грн., а всього 85 035,16 грн.
На підставі ст. 49 ГПК України з Відповідача на користь Позивача пропорційно до задоволених вимог підлягають стягненню судові витрати: державне мито в сумі 1 479,52 грн. та 77,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд, –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Леон моторс», (м. Черкаси, вул. Фрунзе, буд. 23, ідентифікаційний код 35955600) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер суб’єкта підприємницької діяльності НОМЕР_1) –67 500,00 грн. заборгованості по орендній платі, 11 932,64 грн. пені, 1 511,10 грн. 3% річних, та інфляційні у сумі 4 091,42 грн., 1 479,52 грн. витрат по сплаті державного мита та 77,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І. Кучеренко