У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.04.10 Справа №27/402/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Шевченко Т. М.
при секретарі судового засідання Лолі Н.О.
за участю представників сторін:
від позивача Шмиголь О.М., довіреність ВМК 736590 від 16.10.2009р.;
від відповідача ОСОБА_3, довіреність № 20/1-09 від 20.01.2010р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 27/402/09 та апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м.Мелітополь Запорізька область
на рішення господарського суду Запорізької області від 20.01.2010р. у справі №27/402/09
за позовом: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м.Мелітополь Запорізька область
до відповідача: Мелітопольська міська рада, м.Мелітополь Запорізька область
про визнання недійсним рішення
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.01.2010р. у справі №27/402/09 (суддя Дроздова С.С.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду прийнято з посилання на ст.140 Конституції України, п.2 ст.4 Европейської Хартії та мотивовано тим, що місцеве самоврядування вправі самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, а також володіють повною свободою дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, яке не виключене з їх компетенції та не віднесено до компетенції іншого органа влади.
Позивач не погодився з прийнятим у справі судовим актом і подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і позов задовольнити. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції застосовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. № 648-р «Про внесення змін до комплексу першочергових заходів щодо реформування житлово-комунального господарства», яке втратило чинність на підставі постанови КМУ № 1378 від 23.12.2009р., а також спільний наказ № 31/30/53/396 від 05.04.1996р. Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Фонду державного майна України, який втратив чинність на підставі наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 383/13/3161 від 13.12.2005р. Разом з цим, скаржник наголошує на тому, що у протесті прокурора не наведено жодного факту того, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією. Відтак, зроблений судом першої інстанції висновок, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією не підтверджується жодними доказами у справі та не відповідає дійсним обставинам справи. Судом неправильно застосовано статтю 42 Земельного Кодексу України, так як суд не розглядав жодного документа, який би міг свідчити про належність спірної ділянки до прибудинкової території. Рішення Мелітопольської міської ради № 2/13 від 22.10.2009р. прийняте з порушенням статті 19 Конституції України, п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки порушує право оренди позивача. Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі і зазначив, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні позову.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач суду апеляційної інстанції не надав.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2010р. у справі № 27/402/09 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 14.04.2010р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 971 від 14.04.2010р. справу призначено для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Шевченко Т.М., Хуторной В.М.
За клопотанням сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації судового процесу та за їх згодою у судовому засіданні, яке відбулося 14.04.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Мелітопольської міської ради № 6/7 від 27.04.2007р. було погоджено місце розташування та надано Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки строком на 5 років по пров. Садовому 1 у м. Мелітополі площею 0,01га для розміщення та експлуатації магазину продовольчих товарів. (а.с. 09).
Виготовлений проект відведення вказаної земельної ділянки містить висновки Мелітопольського міського управління земельних ресурсів і Управління архітектури та містобудування Мелітопольської міської ради про погодження надання земельної ділянки позивачу в оренду.
Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області 27.05.2008 № 1/7 "Про передачу земельних ділянок в оренду" вирішено затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_4 земельну ділянку по пров. Садовому, 1 в м. Мелітополі, площею 92,62 кв.м для будівництва, розміщення та експлуатації магазину продовольчих товарів строком на 5 років, а також зобов’язано позивача укласти договір оренди земельної ділянки та зареєструвати його у встановленому порядку(а.с. 08).
03.07.2008р. між Мелітопольською міською радою Запорізької області та ПП ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” при Держкомземі України, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 08.12.2008 № 040826200290. (а.с. 14-17).
Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання – передачі об’єкта оренди за договором оренди від 08.12.2008р. (а.с. 18).
У п. 16 договору оренди земельної ділянки від 03.07.2008р. зазначено, що цільове призначення земельної ділянки: землі іншого призначення (п.1ж, ст.19 ЗК України).
З моменту укладення договору оренди позивач користується земельною ділянкою і, як свідчать матеріали справи встановив на цій земельній ділянці належний йому кіоск.
Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Мелітопольською міжрайонною прокуратурою за результатами роботи тимчасової контрольної комісії, створеної рішенням Мелітопольської міської ради від багатоквартирних житлових будинків по вул. Бронзоса, 28 і пров. Садовому, 1 та підприємцем ОСОБА_4 було внесено протест на п.1.3 рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області 27.05.2008 № 1/7 "Про передачу земельних ділянок в оренду", в якому вказано, що земельна ділянка, яка відповідно до рішення № 1/7 сесії Мелітопольської міської ради від 27.05.08р. передана ОСОБА_4 в оренду площею 92,62 кв.м. знаходиться в межах прибудинкових територій житлових будинків по вул. Бронзоса, 28 та пров. Садовому в м. Мелітополі. Прокурор в протесті вимагав скасувати п.1.3рішення
За результатами розгляду протесту Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області від 30.09.2009 р. № 4492 вих-09 Мелітопольською міською радою було прийняте рішення № 2/13 від 22.10.09р. про скасування п. 1.3 рішення Мелітопольської міської ради від 27.05.08 р. № 1/7 про передачу земельних ділянок в оренду підприємцю ОСОБА_4 по пров. Садовому, 1, площею 92,62 кв.м. для будівництва, розміщення та експлуатації магазину продовольчих товарів строком на 5 років.
Зі змісту цього рішення вбачається, що в даному рішенні відсутні посилання на правові підстави його прийняття, зокрема посилання на відповідні положення нормативних-правових актів, містобудівної документації та документації із землеустрою. Приймаючи спірне рішення відповідач ніяким чином необгрунтував незаконність п.1.3 свого попереднього рішення.
03.11.2009р. Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради ОСОБА_4 надіслано вимогу про звільнення в 10-денний термін земельну ділянку площею 92,62 кв.м. та про передачу її в належному стані до міських земель за актом приймання-передачі.
У зв’язку з цим, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області про визнання недійсним рішення Мелітопольської міської ради № 2/3 від 22.10.09р. В позові позивачу було відмовлено.
Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на таке.
Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Основним нормативним актом, що визначає повноваження органів місцевого самоврядування, у тому числі і міської ради, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Рішення органу місцевого самоврядування є обов’язковим до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (ст.144 Конституції України).
Підстави для набуття права на землю громадянами та юридичними особами унормовані главою 19 Земельного кодексу України.
За приписами статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Отже, наведеною нормою врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками та встановлена підстава набуття такого права, а саме: рішення органів місцевого самоврядування (виконавчої влади) в межах повноважень встановлених Земельним кодексом України. Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 Земельного кодексу України, якою також встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. З зазначеною нормою кореспондується і стаття 16 Закону України "Про оренду землі". Коло осіб, які мають право на одержання земельних ділянок в оренду та строк, на який вони можуть передаватися в оренду, встановлені статтею 93 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми земельні ділянки можуть передаватися в оренду зокрема: громадянам та юридичним особам України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, посадові особи, органів місцевого самоврядування зобов'язанні діяти тільки на підставі та в межах своєї компетенції.
В ході розгляду справи господарським судом Запорізької області встановлено, що рішення Мелітопольської міської ради від 27.05.2008року N 1/7 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки та передачі її в оренду для будівництва, розміщення та експлуатації магазину продовольчих товарів строком на 5 років ухвалено міською радою в межах компетенції, передбаченої статтею 3 Земельного кодексу України та з додержанням вимог встановлених вищенаведеними правовими нормами.
Згідно з абзацами 5 та 6 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
З огляду на те, що на підставі рішення Мелітопольської міської ради від 27.05.2008року N 1/7 і, зокрема п.1.3, вже виникли правовідносини, пов’язані з укладанням договору оренди земельної ділянки та фактичною реалізацією права на оренду, тобто з її користуванням, і позивач заперечує проти припинення цих орендних правовідносин, підтвердженням чого є пред’явлення позову у даній справі, то орган місцевого самоврядування (відповідач) не може та не мав правових підстав скасовувати п.1.3 вказаного попереднього рішення.
Крім того, ще до прийняття оскаржуваного рішення відповідача, рішення Мелітопольської міської ради від 27.05.2008року N 1/7 і, зокрема і в частині п.1.3, як ненормативний правовий акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасований відповідачем після його виконання.
Позивач посилається на те, що спірним рішенням відповідач фактично припинив право землекористування, способом, який не передбачений ст. 144 Земельного кодексу України, чим порушив права позивача, як землекористувача.
Натомість обов’язковою умовою визнання акту недійсним є порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій.
Наведеним спростовуються посилання суду першої інстанції на ст.ст.1, 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та Земельний кодекс України, які нібито надають міській раді, як розпоряднику земель в межах м. Мелітополя, який вирішує питання регулювання земельних відносин, повноваження на скасування прийнятого рішення, оскільки вказані норми не регулюють правовідносини скасування місцевими радами своїх рішень.
Крім того, приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд застосував нормативні акти, що втратили свою чинність. Так спільний наказ № 31/30/53/396 від 05.04.96р. Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Державного комітету України по житлово- комунальному господарству, Фонду державного майна України втратив чинність на підставі наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 383/13/3161 від 13.12.05р., а розпорядження КМУ №648-р від 27.12.06р., втратив чинність на підставі постанови КМУ № 1378 від 23.12.09р.
Також висновок суду першої інстанції стосовно того, що спірна земельна ділянка знаходиться на прибудинковій території не підтверджений належними доказами та є передчасним. Відповідач також не надав в супереч ст. 33 ГПК України належних та допустимих доказів в підтвердження зазначених обставин.
Відповідач пояснив, що рішення Мелітопольської міської ради № 2/13 від 22.10.09р. скасоване з підстав невідповідності його законам України. Однак, згідно п.10 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в України” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції і законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
Відповідач скасовуючи своє рішення, не врахував встановлені ч.3 ст.152 Земельного кодексу України способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, перед яких зокрема, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Суд першої інстанції не врахував вказаних обставин, що призвело до прийняття помилкового рішення.
За таких обставин, неправильне застосуванням норм матеріального права та неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі з мотивів, викладених у даній постанові, та прийняття нового рішення, яким позов слід задовольнити.
Судові витрати у справі, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на Мелітопольську міську раду.
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м.Мелітополь Запорізька область задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 20.01.2010р. у справі № 27/402/09 скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення Мелітопольської міської ради № 2/13 від 22.10.2009р. про скасування п.1.3 рішення Мелітопольської міської ради від 27.05.2008р. № 1/7 «Про передачу земельних ділянок в оренду» підприємцю ОСОБА_4 по пров.Садовому, 1 площею 92,62 кв.м. для будівництва, розміщення та експлуатації магазину продовольчих товарів строком на 5 років.
Стягнути з Мелітопольської міської ради, м.Мелітополь, Запорізька область на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м.Мелітополь Запорізька область (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) – 153грн. витрат зі сплати державного мита за розгляд справи у господарському суді Запорізької області та Запорізькому апеляційному господарському суді та 236грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Видачу наказів доручити господарському суду Запорізької області.
Шевченко Т. М.