У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.03.10                                                                                       Справа №22/253д/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Кричмаржевський В.А.  , Шевченко Т. М.

секретар судового засідання Акімова Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Анісімова Ю.В., довіреність № 216 від 01.06.2009р.;  

від відповідача: Яковенко А.В., довіреність № 15 від 03.02.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 22/253д/09 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіхія», с.Нове Запоріжжя, Запорізький район, Запорізька область

на рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2009р. у справі                        № 22/253д/09

за позовом Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» в особі філії Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» у м.Дніпропетрвськ, м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіхія», с.Нове Запоріжжя, Запорізький район, Запорізька область

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.12.2009р. у справі                   № 22/253д/09 (суддя Скиданова Ю.О.) позов задоволено. Розірвано договір про створення технічної продукції щодо відведення земельних ділянок № 12963 від 12.06.2007р., укладений між ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» та ТОВ «Стіхія». Стягнуто з відповідача на користь позивача 30 000грн. збитків. Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посиланням на ч.2 ст.849, ч.2ст.852 ЦК України та мотивовано тим, що відповідачем істотно порушено умови договору, у зв’язку з чим, вимоги позивача суд визнав обґрунтованими та задовольнив їх.

Відповідач не погодився з вказаним судовим рішенням та оскаржив його до Запорізького апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі просить скасувати частково рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в частині стягнення 30 000грн. збитків, а в решті позов залишити без змін. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що згідно ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, зокрема, позивачем не надано відповідачу для виконання робіт вихідні дані та інші документи. Відповідач зазначає, що в договорі умови щодо надання Замовником (позивачем у справі) рішення про згоду на розроблення проекту відведення та завдання на виконання робіт відсутні. Скаржник наголошує, що обов’язок надання Замовником вихідних даних передбачена статтею 888ЦК України, ст.27 Закону України «Про землеустрій».Крім того, відповідно до ч.2 ст.123 ЦК України умови та строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Також, заявник апеляційної скарги стверджує, що до даних спірних відносин слід застосовувати положення статті 616 ЦК України. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає. Представник у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу і зазначив, що пунктом 2.1.1 договору передбачено, що Замовник зобов’язується надати Виконавцю за його вимогою вихідні дані, необхідні для виконання робіт за цим Договором та відповідними додатками до нього, за винятком інформації, яка є комерційною таємницею та/або конфіденційною інформацією. Відповідач свої зобов’язання за договором № 12963 від 12.06.2007р. в термін, передбачений пунктом 1.3 договору, а саме до 15.09.2007р. не виконав роботи, відповідних актів приймання – передачі виконаних робіт на адресу позивача не надіслав, тому суд обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Посилання відповідача на положення Закону України «Про землеустрій» є безпідставним, так як між сторонами укладено договір, в якому чітко визначено всі істотні умови для даного виду договорів. Натомість у договорі не передбачено чіткий перелік документації, яку потрібно надати Виконавцю, тобто перелік та об’єм документації, який необхідно надати мав визначити Виконавець у своїй письмовій вимозі, але таких вимог не надходило, зазначає позивач. Позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25 січня 2010р. у справі № 22/253д/09 апеляційна скарга відповідача була прийнята та призначена до розгляду на 24.03.2010р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 752 від 24.03.2010р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М., якою прийнято постанову у справі.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк, є договір. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2007р. між ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” та ТОВ “Стіхія” було укладено договір про створення технічної продукції щодо відведення земельних ділянок №12963.

За умовами п.п.1.1, 4.1 договору позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов’язання: виконати проектно-вишукувальні роботи з розроблення технічної документації щодо відведення земельних ділянок під будівництво базових станцій мобільного зв’язку ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем; проведення необхідних дій для проведення державної експертизи землевпорядної документації з позитивним висновком щодо відведення земельних ділянок; підготовка та погодження проекту рішення щодо відведення земельної ділянки, підготовка та погодження проекту договору оренди земельної ділянки та повне супроводження процесу укладення усіх договорів між Замовником та орендодавцями; державна реєстрація договорів оренди. Визначено місця розташування п’яти земельних ділянок для встановлення базових станцій. Загальна вартість робіт договору узгоджена в розмірі 60 000грн.

Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що Замовник зобов’язується надавати Виконавцю, за його вимогою, вихідні дані, необхідні для виконання робіт за цим Договором та відповідними додатками до нього, за винятком інформації, яка є комерційною таємницею та/або конфіденційною інформацією.

Згідно п.1.3 договору відповідач зобов’язався виконати роботи до 15 вересня 2007р. Результатом цих робіт є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок із позитивними висновками землевпорядної експертизи, затверджені у встановленому порядку, та проекти договорів оренди.

Пунктом 4.3 договору встановлено порядок оплати виконаних робіт, а саме: перерахування на рахунок виконавця 50% загальної вартості робіт по договору, що складає 30 000 грн. без ПДВ, протягом 10 банківських днів з дати підписання договору сторонами (п.4.3.1); перерахування остаточної суми в розмірі 30 000 грн. – протягом 10 банківських днів з дати підписання Акту приймання-передачі обома сторонами (4.3.2).

Згідно з п.4.4.1 договору платником є Філія ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” у                           м. Дніпропетровську, код ЄДРПОУ 25017674.

ДФ ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” згідно з платіжним дорученням №23973 від 26.06.2007р. перерахувало на рахунок відповідача 30 000 грн., що складає 50% передплати.

У зв’язку з тим, що відповідач порушив договірні зобов’язання та не виконав роботи у встановлений п.1.3 договору строк, та замовник втратив інтерес щодо їх виконання, позивач направив відповідачу пропозицію від 26.11.2008р. про розірвання договору №12963 від 12.06.2007р. з посиланням на ст.651, п.2 ст.849 ЦК України та вимогою про відшкодування збитків, нанесених невиконанням зобов’язань, у розмірі 30 000грн. внесеного авансу.

Факт одержання цього повідомлення відповідачем 19.12.2008р. підтверджується оригіналом повідомленням про вручення поштового відправлення №580265. (а.с.24).

Відповідач у листі №253 від 24.12.2008р. повідомив про свою незгоду у зв’язку з тим, що протягом червня –липня 2007р. ним було виконано всі основні етапи роботи щодо відведення земельних ділянок: підготовчі роботи, прокладення теодолітних ходів, топографічна зйомка, складення та накреслення планів ділянок, проведення землевпорядних робіт (понад 60% робіт). При цьому, зазначив, що роботи було виконано без офіційної вихідної документації (яку мав надати замовник). Просив вважати перерахований авансовий платіж еквівалентом вартості здійснених робіт, результати яких в подальшому можливо використати при оформленні права оренди на землю.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п.11.2 договору сторони можуть за взаємною згодою припинити його дію, підписавши відповідну угоду про припинення. Замовник має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, направивши Виконавцю повідомлення про розірвання не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати дострокового припинення договору.

Крім того, статтею 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів, встановлений ст.188 ГК України.

Ст.188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зі змісту договору про створення технічної продукції щодо відведення земельних ділянок №12963 слідує, що цей договір за своєю правовою природою є договором  підряду на проектні роботи. Правовідносини з підряду на проектні роботи регулюються нормами параграфу глави 61 ЦК України (ст.ст.887-891).

Згідно зі ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до договору відповідач взяв на себе зобов’язання виконати роботи до 15.09.07р.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не доведено виконання робіт за договором у встановлений договором строк, адже матеріали справи не містять будь-яких належних доказів на підтвердження протилежного, якими, відповідно до приписів п. 2.3.3 договору має бути, зокрема, підписаний сторонами акт приймання-передачі робіт.

Також відсутні докази про сповіщення виконавцем замовника у строк встановлений договором для виконання робіт про те, що роботи виконані і виконавець готовий їх передати.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо виконання робіт, передбачених договором, а також щодо передачі результату цих робіт у строк, встановлений договором, що є істотним порушенням умов договору, то колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про розірвання договору про створення технічної продукції щодо відведення земельних ділянок №12963 від 12.06.2007р., укладеного між ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” та ТОВ “Стіхія” є обґрунтованим та законним.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 30 000грн. передплати з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст.852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 849 ЦК України визначено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарський відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема і витрати зроблені управленою стороною.

Підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків є наявність всіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

У позовній заяві позивач обґрунтував належними доказами наявність правопорушення з боку відповідача, в даному випадку невиконання у встановлений договором строк зобов’язань з виконання та передачі робіт, а також причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем витратами. Сума сплаченої передплати на виконання робіт, які не були передані позивачу є його витратами та збитками у зв’язку з неотриманням у строк визначений договором вказаних робіт. Відповідачем не доведено, як того вимагає ст. 614 ЦК України, що ним вжито всіх належних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язання та не доведено відсутності його вини в порушенні зобов’язання.

Натомість факт порушення господарського зобов’язання з боку відповідача є доведеним та підтверджується матеріалами справи.

Посилання заявника апеляційної скарги на ст. 888ЦК України, ст.27 Закону України «Про землеустрій», як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та відсутність вини відповідача у порушенні зобов’язань є необґрунтованими, оскільки пунктом 2.1.1 Договору сторони обумовили, що Замовник зобов’язується надавати Виконавцю, за його вимогою, вихідні дані, необхідні для виконання робіт за цим Договором та відповідними додатками до нього. Отже, необхідною умовою виникнення у Замовника зобов’язання щодо надання вихідних даних є відповідна вимога Виконавця. Проте, відповідач доказів направлення позивачу вимоги про надання необхідних вихідних даних в строк, встановлений для виконання робіт, та у відповідності до положень п.7.1 договору ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.

У договорі не узгоджено переліку вихідних даних, які потрібно було надати Виконавцю, тобто перелік та об’єм документації, який необхідно надати мав визначити відповідач у письмовій вимозі.

Згідно п.1 ч.1 ст.890 ЦК України Підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.

Обов’язковість надання вихідних даних дійсно передбачена законом, але згідно з умовами договору, в даному випадку на вимогу виконавця робіт.

Крім того, виконавець не попереджав замовника, як то передбачено п.3 ч.1 ст.847 ЦК України про те, що є обставини, зокрема, що виконавцю не надано замовником будь-яких вихідних даних, які створюють неможливість завершення роботи у строк встановлений договором, а саме: до 15.09.07р.

Обґрунтування скаржником доводів апеляційної скарги листами №116 від 30.06.2008р. (а.с.81) та №247 від 16.12.2008р. (а.с.82) є безпідставними, так як доказів надіслання або вручення вказаних листів позивачу з боку відповідача не надано, адже згідно п.7.1 договору всі повідомлення, запити, вимоги або будь-яка інша кореспонденція за цим Договором виконуються в письмовій формі та доставляються кур’єром, передплаченим рекомендованим поштовим відправленням та для зручності можуть дублюватися телексом чи факсом відповідній Стороні. До того ж, ці листи датовані вже після того, як сплив термін виконання робіт, встановлений п.1.3 і позивач надіслав пропозицію про розірвання договору.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на ст.123 Земельного кодексу України, згідно якої умови та строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору, то слід зазначити, що проект договору розроблено самим відповідачем, який є спеціалізованою організацією на відміну від позивача. В договорі № 12963 від 12.06.2007р. відсутні посилання на умови Типового договору. До того ж, оскільки рішення сільської, селищної ради, як зазначає відповідач, є підставою для розроблення проекту, то за відсутності такого рішення у відповідача взагалі не було підстав для укладання договору на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи наявні рішення Розумівської сільської ради № 35 від 01.06.06р. про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в с.Розумівка та Веселівської сільської ради про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки в с.Петропіль, але доказів виготовлення проектів відводу цих земельних ділянок відповідачем також не надано.

Посилання на те, що у 2008 році змінився порядок отримання землі, не приймається до уваги, бо строки виконання робі за договором сплили задовго до зміни цього порядку ще 15.09.07р. Отже ці обставини не можуть бути причиною невиконання обов’язків за договором, строк виконання яких закінчився у 2007 році.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, матеріали справи свідчать проте, що суд першої інстанції в порядку статей 4-3, 4-7, 43 ГПК України врахував наведене, всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшов вірного висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, прийняв рішення, яке відповідає положенням статті 84 ГПК України.

У зв’язку з чим рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2009р. є законним та обґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіхія», с.Нове Запоріжжя, Запорізький район, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2009р. у справі    № 22/253д/09 залишити без змін.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Кричмаржевський В.А.  Шевченко Т. М.