Справа №22-6927/2008 Головуючий у 1 інстанції М'якота М.С.
Категорія 24 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С.
суддів Звягінцевої О.М., Троценко Л.І.
при секретарі Шилковій Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Приватного підприємства „Алатир" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання жилого будинку та прибудинкової території і
встановив:
в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 оспорює обґрунтованість рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2008 року, яким задоволено позов, і ставить питання про його скасування з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Посилається на те, що на час пред'явленя позову між сторонами не був укладений договір про надання житлово-комунальних послуг, судом не враховано його право на 50%-ву знижку при сплаті вартості комунальних послуг як працівника органу внутрішніх справ.
В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
5.06.2008 року позивач ПП „Алатир" звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів і зазначав, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 і проживає в ній разом з членами його сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Підприємство обслуговує житловий фонд, у т.ч., і будинок № 22 по вул. Дворцовій в м. Краматорську, в якому мешкають відповідачі, згідно з договором № 233 від 1.09.2006 p., укладеним між ним, Управлінням житлово-комунального господарства та КП „СЕЗ".
Відповідачі не у повному обсязі сплачують вартість наданих ним послуг з утримання будинку та прибудинкової території, утворилась заборгованість за період з 8.09.2006 р. до 31.12.2007 р. в сумі 493,80 грн.
Їх 8.11.2007 р. повідомляли про заборгованість та необхідність її погашення у добровільному порядку, однак заборгованість погашено не було.
Пізніше позивач уточнив свої вимоги, зазначав, що розмір заборгованості відповідачів за надані ним вказані послуги за період з 1.09.2006 р. до 31.12.2007 р. складає 291,01 грн.
Позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на його користь вказану суму заборгованості з оплати послуг за утримання будинку та прибудинкової території.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2008 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ПП „Алатир" 291 грн. 01 коп. заборгованості з оплати послуг за утримання будинку та прибудинкової території та судові витрати: 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи- на користь позивача, та 51 грн. - на користь держави солідарно з відповідачів.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, при вирішенні спору правильно застосував матеріальний закон, висновки суду відповідають обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до вимог ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Статтею 22 Закону України „Про міліцію" передбачено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50 % знижка з оплати житлової площі, комунальних послуг.
При розгляді цієї справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є працівником міліції, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - членами його сім'ї, всі зареєстровані та проживають у трикімнатній квартирі багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 7).
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 живе в цій квартирі з 1963 року і в період часу з 1.09.2006 р. до 31.12.2007 р. ніс витрати з оплати наданих позивачем послуг з утримання жилого будинку та прибудинкової території, хоча фактично сплачував їх у розмірі 50 % від встановленого тарифу на ці послуги, тому утворилась заборгованість у розмірі 291,01 грн. ( а.с. 35-38, 50-51).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з вимог чинного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на потреби всього суспільства, розмір та цільове призначення цих витрат.
Відповідно до вимог ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України про Державний бюджет України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 затверджено Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам (військовослужбовцям) бюджетних установ (військових формувань) у 2003 році (далі-Порядок надання пільг), згідно з яким вирішення питання віднесення працівників бюджетних установ до категорії осіб, які мають право на пільги, та фінансування видатків на пільгове і побутове забезпечення покладено на відповідні бюджетні установи.
При цьому визначено порядок відшкодування зазначених витрат - щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи, а також механізм реалізації права на відшкодування фактичних витрат, згідно з яким пільговик подає до бухгалтерії установи копії квитанцій про сплату за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім'ї.
Ці видатки здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ. Зазначені кошти передбачаються в кошторисах установ.
Вказаний Порядок надання пільг був чинним і в оскарженому періоді.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за оскаржений період відповідачі повинні були сплачувати надані ним позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території за 100%-вим тарифом, оскільки Порядком надання пільг передбачено здійснення відповідної компенсації працівнику міліції у грошовому еквіваленті від бюджетної установи, в якій він працює.
Тому всупереч доводам скарги у суду першої інстанції були законні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів заборгованості з оплати вказаних послуг за період з 1.09.2006 року до 31.12.2007 року у розмірі 291,01 грн. Апеляційний суд не може погодитись з доводами скарги щодо відсутності між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг на час пред'явлення цього позову.
Встановлено, що договір був фактично укладений, сам відповідач ОСОБА_1 не заперечував надання позивачем йому та членам його сім'ї у оскарженому періоді вказаних послуг, понесені ним і документально підтверджені витрати з їх оплати свідчать про визнання існування договору.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи скарги, оскільки вони не спростовують правових висновків суду.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, або невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись ч. 1 ст. 218, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.