Справа №22ц-7182 Головуючий в 1 інстанції Якубенко О.Б.
Категорія 47 Доповідач Висоцька B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
Суддів ОСИПЧУК О.В., БІЛЯЄВОЇ О.М.
При секретарі ШИЛКОВОЇ Ю.О.
З участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2008 року
ВСТАНОВИВ
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька задоволені позовні вимоги ОСОБА_4. Розірваний шлюб, зареєстрований 16 серпня 1986 року ЗАГС Куйбишевським РВК м. Донецька між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу Браславська).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення скасувати, справу повернути на новий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 підтримали скаргу.
Представник позивача ОСОБА_1 заперечує проти задоволення скарги, посилаючись на те, що рішення відповідає вимогам закону.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 16 серпня 1986 року знаходяться в зареєстрованому шлюбі, від якого дітей не мають. В грудні 2006 року сторони припинили шлюбні відносини, позивач миритися з відповідачем не бажає. Оскільки сторони тривалий час не проживають однією сім'єю, суд вважав недоцільним надання сторонам строку для примирення. Суд прийшов до висновку, що подальше спільне проживання сторін є неможливим.
Такий висновок є правильним.
Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо не суперечить моральним засадам суспільства.
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ст. 112 СК України).
Із роз'яснень, які містяться в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
З обставин справи вбачається, що сторони спільних дітей не мають. З грудня 2006 року, тобто біля двох років не проживають однією сім'єю, весь цей час шлюбні відносини не поновлювалися, сторони проживають окремо один від одного, жодна із сторін весь зазначений термін не проявляли почуттів взаємної поваги, взаємодопомоги і підтримки.
З пояснень сторін вбачається, що після припинення шлюбних відносин жодна із сторін не приймала заходів до примирення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою 18 квітня 2008 року. Справа про розірвання шлюбу знаходилася в провадженні суду першої інстанції протягом майже 5 місяців, але жодна із сторін не приймала будь-яких заходів до примирення.
З пояснень відповідача ОСОБА_2, які вона підтвердила під час судового засідання апеляційного суду, вбачається, що вона не бажає розлучення з тієї обставини, що позивачем заявлено позов до суду про розподіл спільної приватизованої квартири. Навпаки, вона згодна на розірвання шлюбу за умов відмови позивача від розподілу майна. Суд врахував такі пояснення відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має наміру на розірвання шлюбу, а лише знаходиться під впливом своєї доньки, спростовуються поясненнями позивача в судовому засіданні суду першої інстанції, запереченнями до апеляційної скарги (а.с.33-35).
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них та подальше спільне проживання не можливо.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки постановлене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2008 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.