Справа №22-1460/2009 Головуючий у 1 інстанції Карпенко О.М.
Категорія 51 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Кузмінковій Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 грудня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Краматорський м'ясопереробний завод" про визнання незаконним наказу про суттєве зменшення розміру заробітної плати та стягнення недонарахованої заробітної плати і
встановив:
в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 грудня 2008 року, яким відмовлено в задоволенні позову, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про задоволення позову за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Посилається на те, що сума недонарахованої їй відповідачем заробітної плати за період з 1.01.1997р. до 31.12.1999р. склала 6722,07 грн., з вини керівництва підприємства їй спричинено моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, скасування рішення суду, ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини. 28.02.2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що з 4.01.1993р. вона працювала у нього медичною сестрою, є акціонером підприємства і інвалідом 3 групи з 1999р.
18.02.2008р. наказом № 35 від 15.02.2008р. її незаконно перевели на чотирьох часовий робочий день.
4.04.2008р. наказом № 70 від 4.04.2008р. її звільнили з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я.
Пізніше їй стало відомо про те, що наказом від 2.12.1996р. на підставі рішення правління КМПЗ (протокол № 7 від 29.11.1996р.) за згодою з профкомом особисто їй було суттєво зменшено посадовий оклад.
26.06.2008р. ухвалою Краматорського міського суду був поновлений строк на оскарження вказаного наказу.
Зважає суттєве зменшення її зарплати відповідачем незаконним за таких підстав.
Наказом № 23 від 1.02.1996р. про встановлення з 1.02.1996р. посадових окладів та наказом № 210 від 2.12.1996р. про встановлення з 2.12.1996р. нових посадових окладів її посадовий оклад було зменшено на 50 грн.
Це зменшення відповідач обґрунтовував невідомою постановою KM України, в порушення вимог ст. 32 КЗпП України про суттєве зменшення її зарплати її не повідомляв, її особисто з наказом від 2.12.1996р. не ознайомили.
Незаконними діями відповідача були порушені її законні права, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, чим їй було заподіяно моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
Розмір недонарахованої їй за період з 2.11.1996р. до 4.04.2008р. заробітної плати становить 10424,93 грн.
Тому просила суд ухвалити рішення, яким скасувати незаконний наказ відповідача від 2.12.1996р., стягнути на її користь з відповідача недонараховану їй за період з 2,11.1996р. до 4.04.2008р. заробітну плату у розмірі 10424,93 грн., індексацію зарплати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою строків її виплати, 20000 грн. - у відшкодування моральної шкоди, 700 грн. -вартості наданої їй правової допомоги (а.с. 1-3).
12.12.2008р. позивачка звернулась до суду до відповідача з уточненою позовною заявою, в якій зазначала, що вважає незаконними його накази № 201 від 2.12.1996р., № 14 від 3.02.1997р., № 45 від 3.03.1997р., № 89 від 30.07.1997р. стосовно суттєвого зменшення розміру її заробітної плати, встановлення 3-деннего робочого тижня та 4-хчасового робочого дня для всіх працівників підприємства, внаслідок яких їй спричинено матеріальну та моральну шкоду.
Її посадовий оклад з 2.12.1996р. до жовтня 1996р. складав 20 млн. крб., або 200 грн.
Зарплата у листопаді 1996р. згідно з довідкою про зарплату для обчислення пенсії дорівнювала 229 грн. 22 коп., що, на її думку, свідчить про наявність невідомого наказу про підвищення розміру зарплати.
Зарплату у грудні 1996р. згідно з довідкою про зарплату для обчислення пенсії також було підвищено до 286 грн.79 коп., що, на її думку, свідчить про наявність іншого невідомого наказу про підвищення розміру зарплати.
З 1.01.1997р. згідно з довідкою про зарплату для обчислення пенсії та розрахунковими листами за січень, лютий, березень, квітень 1997р. відбулось суттєве зменшення посадового окладу, нарахування зарплати здійснювалось за 4 години замість 8 годин.
Таким чином, за період з січня до квітня 1997р. відповідачем було недонараховано більшу частину її зарплати у розмірі 827.10 грн.
За період з 1.05.1997р. до 1.06.1999р. відповідачем незаконно здійснювалась оплата праці за триденний робочий тиждень та чотиригодинний робочий день замість п'ятиденного робочого тижня та восьмичасового робочого дня.
Тому за період з 1.01.1997р до 31,12.1999р. їй відповідачем не було донараховано зарплати у розмірі 6722,07 грн.
Просила суд ухвалити рішення, яким визнати незаконними накази відповідача № 201 від 2.12.1996р., № 14 від 3.02.1997р., № 45 від 3.03.1997р., № 89 від 30.07.1997р. та скасувати їх, визнати незаконним суттєве зменшення зарплати за відпрацьований період з 3,01.1996р. до 31.12.2000р. та стягнути на її користь з відповідача недонараховану їй заробітну плату у розмірі 6722,07 грн., індексацію зарплати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою строків її виплати, 20000 грн. - у відшкодування моральної шкоди, 700 грн. - вартості наданої їй правової допомоги (а. с. 78-81).
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ставить питання щодо скасування незаконних наказів відповідача: №201 від 2.12.1996р. про зміну істотних умов оплати її праці в бік погіршення, № 14 від 3.02.1997р. про встановлення для всіх працівників підприємства чотирьохгодинного робочого дня, № 45 від 3.03.1997р. про встановлення для всіх працівників підприємства з березня 1997р. триденного робочого тижня з оплатою праці за фактично відпрацьований час, № 89 від 30.07.1997р. про встановлення оплати праці згідно із новим штатним розписом за фактично відпрацьований час, щодо визнання незаконним суттєвого зменшення зарплати за відпрацьований період з 1.01.1996р. до 31.12.2000р., стягнення з відповідача недонарахованої їй зарплати у розмірі 6722,07 грн., щодо її індексації та стягнення компенсації втрати частини зарплати за порушенням строків її виплати, щодо відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до вимог п. 9 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсації за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Як вбачається із змісту позовної заяви від 28.07.2008р. та уточненої позовної заяви від 12.12.2008р. (а. с. 1-3, 78-81), позивачка просила про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, голови правління ЗАТ КМПЗ Гарної І.О.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 36 ЦПК України з питання залучення або допуску до участі в справі третьої особи суд постановляє ухвалу.
В матеріалах справи відсутня ухвала про залучення до участі у справі третьої особи - керівника підприємства ЗАТ КМПЗ, однак рішенням суду вирішено питання про права та обов'язки цієї особи, яка не брала участь у справі.
Нема відомостей про те, що ця особа була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вона знала про вказані накази ще з 1997р., але не оскаржувала їх, тобто порушила вимоги ст. 233 КЗпП України і за поновленням строків на підставі ст. 234 КЗпП України до суду не зверталась.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком, оскільки він не ґрунтується на вимогах чинного трудового законодавства.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. В матеріалах справи відсутні і суду відповідачем не надані відомості щодо ознайомлення позивачки з вказаними наказами про зміну істотних умов її праці в бік погіршення за оскаржуваний період.
Сама позивачка заперечувала факт видання відповідачем вказаних наказів, пояснювала, шо ним її було введено в оману стосовно існування постанови KM України, на підставі якої було здійснено суттєве зменшення розміру її заробітної плати; посилалась на порушення керівником підприємства вимог трудового законодавства- недотримання ним вимог ч.3 ст. 32, ст. 103 КЗпП України.
З пояснень ОСОБА_1 в засіданні суду апеляційної інстанції видно, що її представнику лише у 2008 році розрахунковим відділом були видані її розрахункові листи за 1997-1998 роки і у 2008р. при перевірці стало відомо про наявність вказаних наказів, копії яких були надані відповідачем під час розгляду цієї справи, що позбавляло її можливості своєчасно звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції в порушення визначеної норми процесуального закону не роз'яснив позивачці право витребувати з бухгалтерії підприємства розрахунок компенсації втрати частини зарплати за порушення строків її виплати, такий розрахунок судом не витребувано.
Крім того, не вирішено питання, чи порушено право позивачки, оскільки, з одного боку, суд дійшов висновку про те, що нею не пропущено строк звернення до суду з вимогами щодо суттєвого зменшення заробітної плати, з другого боку, відмовив в задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 грудня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.