Справа №22-7151/2008 Головуючий у 1 інстанції Дорошенко В.Г.

Категорія 44 Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.,

суддів Звягінцевої О.М., Алексєєва А.В.

при секретарі Шилковій Ю.О. 

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Содействие" про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням і

встановив:

в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 22 липня 2008 року, яким позов задоволено, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового про відмову в задоволенні позову за невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм процесуального права.

Посилається на те, що судом не взято до уваги надані ним докази на обгрунтування його заперечень проти позову, спірне житлове приміщення він був змушений залишити внаслідок неправомірної поведінки позивачки.

Вважає, що право власності його дружини на частку чотирикімнатної квартири не може породжувати для нього права на гарантоване та постійне проживання в цій квартирі.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 за усною заявою ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування судового рішення, ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, а позивачка ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 заперечували проти доводів скарги, просили її відхилити та залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

19.05.2008 p. ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що вона є основним наймачем трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 46,50 кв.м, жилою - 16,10 кв.м.

Крім неї, в цій квартирі зареєстровані: її чоловік ОСОБА_3, їхня дочка ОСОБА_4, два її сини від першого шлюбу: відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_6.

Відповідач з 2000 року не став проживати в спірній квартирі, оскільки пішов проживати до своєї фактичної дружини ОСОБА_7 за місцем її реєстрації, в подальшому уклав з нею шлюб, і вони проживають разом за адресою: АДРЕСА_2.

Всі свої особисті речі, майно відповідач забрав з собою, в спірній квартирі будь-яких його особистих речей, майна немає.

Всі обов'язки, що випливають з договору найму спірного жилого приміщення, виконує тільки вона: сплачує комунальні послуги, несе витрати з утримання прибудинкової території.

Відповідач навіть не намагається сплачувати вказані послуги, вона не працює, працює тільки її чоловік, тому відчуває матеріальні труднощі.

Тому просила суд ухвалити рішення, яким визнати відповідача таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням, зобов'язати ТОВ „Содействие" зняти його з реєстраційного обліку в спірній квартирі.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 22 липня 2008 р. позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням, зобов'язано ТОВ „Содействие" зняти його з реєстраційного обліку в спірній квартирі.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Судом встановлено, що в спірній квартирі, окрім сторін та третіх осіб, зареєстрований і другий син позивачки від її першого шлюбу ОСОБА_6, який останнім часом повернувся в спірну квартиру.

Однак його не було притягнуто до участі у справі у якості третьої особи, судом він був допитаний у якості свідка.

До участі у справі у якості третьої особи не було притягнуто і юридичну особу - Управління у справах громадянства, іміграції і реєстрації фізичних осіб (скорочена назва УГІРФО).

Оскільки рішенням суду вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України це є безумовною підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, з пояснень позивачки, вітчима відповідача - третьої особи ОСОБА_3 в засіданні апеляційного суду вбачається, що після одруження ОСОБА_2 склалися вкрай неприязні стосунки з його дружиною, і тому він вже не міг залишатися жити в спірній квартирі.

А тому суд першої інстанції при новому розгляді справи повинен перевірити заперечення відповідача ОСОБА_2 про те, що фактично існувала угода щодо користування жилою площею, за якою він тимчасово живе окремо, а члени його сім'ї визнавали за ним право користування спірною квартирою.

Це підтверджено фактичними обставинами справи, оскільки з пояснень сторін видно, що ОСОБА_2 фактично не живе в спірній квартирі з 2000 року, і спір між ними виник у 2008 році - в момент пред'явлення відповідачем вимог щодо розподілу жилої площі, якою б він також міг користуватися.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 22 липня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.