Справа №22-5766/2008 р. Головуючий в 1 інстанції Сіренко М.О.

Категорія 5 Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С,

суддів Звягінцевої О.М., Алексєєва А.В., 

при секретарі Шилковій Ю.О., 

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, інтереси якої за довіреністю представляє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_3 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким задоволено вказаний позов, і ставить питання про його скасування та направлення справи на новий розгляд, оскільки вважає, що справу розглянуто в її відсутність з порушенням норм процесуального права за її неповідомленням про час та місце розгляду справи.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі також оспорює обґрунтованість судового рішення, просить його скасувати і справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вона є власником спірної квартири, а суд вирішив питання щодо її прав та обов'язків, не притягнувши її до участі в розгляді справи.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційних скарг і просили про їх задоволення, скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, а представник позивачки за довіреністю ОСОБА_2 заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

8 січня 2008 р. ОСОБА_1 через свого представника за договором про надання правової допомоги адвоката ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3

Вона зазначала, що є інвалідом з дитинства - сліпа і прикута до ліжка.

Після смерті батьків вона залишилася одна проживати в квартирі АДРЕСА_1, яку її батьки отримали за наявності дитини інваліда з дитинства.

Відповідачка, як працівник управління соціального захисту населення почала її відвідувати після смерті батьків, отримувала її пенсію, купувала їжу, мала постійний доступ в квартиру і до особистих документів позивачка, яка є безпорадною і потребує стороннього догляду.

З 1996 року позивачка змушена була тимчасово виїхати і перебувати в родині священика, де за нею доглядають, оскільки відповідачка стала до неї погано ставитися і докоряти, що не достає грошей, щоб оплачувати її квартиру і тому їй треба виїхати, а квартиру здавати в найом за гроші, з яких оплачувати її.

З вказаного часу відповідачка здавала її квартиру в найом іншим особам, а також утримувала її паспорт, продовжувала отримувати пенсію, яку їй не віддавала, пояснюючи, що всі гроші йдуть в оплату за квартиру.

В червні 2007 року з відповіді прокурора на її заяву щодо неправомірних дій відповідачки, їй стало відомо, що в 1993 році ОСОБА_3 було посвідчено у нотаріуса договір дарування позивачкою вказаної квартири відповідачці.

Вона ніколи у нотаріуса не підписувала будь-яких документів, оскільки є сліпою.

Тому просила суд ухвалити рішення, яким визнати вказаний договір дарування недійсним з підстави ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 року), як укладений внаслідок обману.

Рішенням Центрально-Міського районного суду Донецької області від 14 квітня 2008 року позов задоволено, договір дарування квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посвідчений 19 березня 1993 року нотаріусом Першої Макіївської державної нотаріальної контори визнано недійсним.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

При розгляді цієї справи судом не притягнуто до участі в ньому заявницю ОСОБА_4, яка на час ухвалення судового рішення відповідно до наданої копії договору купівлі-продажу від 21.11.2207 р.(а.с.130) була новим власником спірної квартири.

Крім того, суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо притягнення до участі в розгляді справа ВАТ КБ «Надра», який з 21 листопада 2007 р. є іпотекодержателем спірної квартири за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_4 (а. с. 131-137), оскільки судовим рішенням за визначеним позовом вирішується також питання щодо прав та обов'язків вказаної юридичної особи.

Апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на необхідність в порядку ст. 10 ЦПК України уточнення підстави позову, оскільки за його змістом позивачка ставить питання про визнання угоди недійсної як такої, що не відповідає вимогам закону, оскільки вона особисто у нотаріуса не була і угоду не підписувала і підтверджує це наданою копією оспорюваного договору, але в наступному в позовній заяві посилається як на підставу позовних вимог не на ст. 48, а ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 року).

Керуючись ст. ст. 307, 311, 314 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити, рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 14 квітня 2008 року СКАСУВАТИ, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.