У Х В А Л А

                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року травня місяця 17 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                   Головуючого, судді Синельщікової О.В.

                                          суддів Летягіної О.В.

Яковенко Л.Г.

                              при секретарі Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_5, заінтересовані особи – Новосільська сільська рада Чорноморського району Автономної Республіки Крим, ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2010 року,

                                             ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2010 року заяву ОСОБА_5, заінтересовані особи – Новосільська сільська рада Чорноморського району Автономної Республіки Крим, ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду за підстав частини 6 статті 235 Цивільного процесуального кодексу України.

Заявниці роз’яснено її право на подання позову на загальних підставах.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 – ОСОБА_7 ставить питання про скасування ухвали суду і просить направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, висновок суду про те, що під час розгляду справи в порядку окремого провадження з’ясувалося, що має місце спір про право, необґрунтований, спростовується матеріалами справи. Вважає, що судом першої інстанції при розгляді заяви помилково не були застосовані роз’яснення, надані в пункті 5 Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення». Також, посилається на те, що судом не були застосовані норми закону, які підлягали застосуванню, а саме статті 234, 256 Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, зазначає, що судом при розгляді справи були порушені вимоги статті 157 Цивільного процесуального кодексу України щодо строку розгляду справи.    

Заслухавши суддю-доповідача, представників заявниці, заінтересованої особи, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив з того, що між заявницею та заінтересованою особою ОСОБА_6 виник спір про право на спадщину, отже справа повинна розглядатися в порядку позовного провадження.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням питання, вважає, що судом першої інстанції дотримано вимоги процесуального закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно зі статтею 130 Сімейного кодексу України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що заявниця ОСОБА_5 просила встановити у суді в порядку окремого провадження факт її родинних відносин зі спадкодавцем, а саме, факт батьківства ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, щодо неї.

Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснив, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім’єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з’ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 Цивільного процесуального кодексу України залишає заяву без розгляду та роз’яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Залишаючи заяву ОСОБА_5 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заінтересована особа ОСОБА_6, яка є дочкою померлого ОСОБА_8 і спадкоємицею за законом першої черги, заперечує проти визнання батьківства її спадкодавця щодо ОСОБА_5

За таких обставин, висновок суду щодо наявності між спадкоємцями спору про право є відповідним обставинам справи і вимогам процесуального закону.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з тим, що вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_8 повинні розглядатися за правилами позовного провадження за участю інших спадкоємців, на спадкові права яких може вплинути встановлення зазначеного факту, що має юридичне значення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Решта доводів апеляційної скарги заявниці про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо строків провадження у цивільній справі не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення, а тому не приймаються до уваги апеляційного суду.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

                                             УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.  

Судді:

ОСОБА_3                               Синельщікова О.В.                        Летягіна О.В.