ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
Копія
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
26 листопада 2009 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого Омельченка А.Ф.,
суддів Юненка М.О., Моцного М.В.,
за участю помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону Горщака Р.М., обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника – адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача на постанову військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 28 вересня 2009 року, якою кримінальну справу стосовно начальника відділення дізнання та розшукової роботи – заступника начальника Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку підполковника юстиції
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Харкові, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368 та ч. 1 ст. 426 КК України, повернуто на додаткове розслідування,
в с т а н о в и л а:
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в період з 24 жовтня по 1 листопада 2008 року, провівши у військових частинах А4068 та А4591 перевірки щодо знаходження у відрядженні і проходження навчання в період з 1 квітня по 15 травня того ж року у військовій частині А4591 матросом служби за контрактом військової частини А4068 ОСОБА_4, встановив, що остання навчання фактично не проходила, іспитів не складала, а документи, які були оформлені начальником відділення особового складу та стройового військової частини А4591 ОСОБА_5 про проходження нею навчання є фіктивними.
_____________________________________________________________________________
справа № 11- 50 головуючий у суді 1-ї інстанції Лушніков В.Ф.
В подальшому ОСОБА_2 про виявлені під час перевірки порушення встановленим порядком начальнику Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку та військовому прокурору гарнізону не доповів, а з корисливих мотивів, з метою вимагання та одержання від ОСОБА_5 хабара в розмірі 1100 доларів США, всупереч своїм посадовим обов’язкам, інформацію про порушення приховав, як орган дізнання кримінальну справу не порушив та дізнання не провів, чим приховав злочин, скоєний ОСОБА_5.
Для передачі хабара, який вимагав ОСОБА_2, ОСОБА_5, розуміючи, що ОСОБА_2 вправі порушити стосовно нього кримінальну справу, звернувся до громадянина ОСОБА_7 з проханням сприяти у вирішені питання з ОСОБА_2 щодо не порушення кримінальної справи, на що ОСОБА_7 погодився.
31 жовтня 2008 року ОСОБА_5 у відділенні СФ ЗАТ КБ «Приватбанк» придбав 500 доларів США та віддав їх ОСОБА_7, для передачі ОСОБА_2. В цей же день в період з 16 до 20 години ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_2 на площі Повсталих в м. Севастополі, де віддав йому ці 500 доларів США.
19 лютого 2009 року ОСОБА_2, зустрівшись з ОСОБА_5, зажадав від нього передачі ще 500 доларів США за приховання виявленого порушення під час оформлення документів про проходження навчання та здачу іспитів ОСОБА_4, а також не порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_5.
24 лютого 2009 року ОСОБА_5 звернувся до Управління Служби безпеки України у м. Севастополі з заявою про вимагання з боку ОСОБА_2 хабара.
В цей же день, близько 11 години 20 хвилин, на контрольно-перепускному пункті Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_5 другу частину хабара в розмірі 500 доларів США, які в подальшому були виявлені оперативними співробітниками УСБУ в м. Севастополі у внутрішній кишені цивільної куртки ОСОБА_2, яка знаходилася на момент проведення огляду біля його службового кабінету.
Перелічені дії ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою хабара, поєднаного з його вимаганням, за невиконання дій в інтересах того, хто дає хабара з використанням свого службового становища, а також за ч. 1 ст. 426 КК України, як умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, що заподіяло істотну шкоду у вигляді отримання від ОСОБА_5 хабара в розмірі 1000 доларів США.
Постановою військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 28 вересня 2009 року вказана кримінальна справа, за клопотанням підсудного та його захисника, повернута прокуророві на додаткове розслідування. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції послався на те, що по даній справі допущена суттєва неповнота та неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
В зв’язку з чим, як вказано у постанові, органу досудового слідства необхідно детально відтворити обстановку про час та конкретне місце передачі 31 жовтня 2008 року 500 доларів США ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_7 - ОСОБА_2, викласти обвинувачення про подію злочину як це фактично мало місце, а також прийняти заходів щодо виявлення цих доларів та експертним шляхом встановити чи є вони грошовими знаками. В ході додаткового розслідування необхідно дати правову оцінку діям ОСОБА_7, який передав ОСОБА_2 гроші. Після проведення необхідних слідчих дій конкретизувати обвинувачення ОСОБА_2, оскільки в описовій частині обвинувального висновку йдеться мова про вимагання і отримання ним хабара в розмірі 1100 доларів США, а в резолютивній частині - 1000 доларів США. Відтворити обстановку про час, який куртка ОСОБА_2 24 лютого 2009 року без його нагляду знаходилася в коридорі СЗВ ВСП ЗСУ і чи мали до неї доступ сторонні особи до затримання ОСОБА_2, встановити і допитати осіб, з якими спілкувався ОСОБА_2, та чи були в коридорі сторонні особи в цей проміжок часу. Відтворити обставини зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_5 на КПП СЗВ ВСП ЗСУ в момент коли вони пожимали один одному руки та чи могли в такий спосіб на руці ОСОБА_2 утворитися сліди спеціального порошку, яким були помічені 500 доларів США, вилучені у куртці ОСОБА_2. В ході додаткового розслідування скласти акти прослуховування всіх перемов ОСОБА_2 з ОСОБА_5 та експертним дослідженням встановити належність 500 доларів США, вилучених з куртки ОСОБА_2 24 лютого 2009 року, до грошових знаків. Встановити обставини проведення ОСОБА_2, в період з 24 жовтня по 1 листопада 2008 року, перевірок у військових частинах щодо проходження навчання ОСОБА_4, дати оцінку його діям та в обвинувальному висновку конкретизувати обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 426 КК України.
Окрім того, в постанові суду першої інстанції вказується про допущену органом досудового слідства неправильність досудового слідства, що виразилася в не ознайомленні обвинуваченого та захисника з всіма матеріалами справи та внесенні в постанову про відібрання експериментальних зразків голосу змін, в зв’язку з чим в ході досудового слідства відібрати у ОСОБА_2 зразки голосу та провести фоноскопічну експертизу його перемов з ОСОБА_5.
В апеляції прокурор вважає прийняте рішення незаконним з підстав однобічності та неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що мотиви, з яких справу направлено на додаткове розслідування є надуманими, оскільки всі вказівки суду стосуються необхідності перевірки даних, встановлених під час судового слідства та наданню оцінки доказам по справі.
Так, обставини передачі 31 жовтня 2008 року грошей ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_7 – ОСОБА_2, були досліджені в ході судового слідства. ОСОБА_7 на досудовоу слідстві показував, що гроші він передав ОСОБА_2 на площі Повсталих, а в суді детально пояснив, що, зустрівшись з підсудним на площі Повсталих в м. Севастополі, відвіз його до місця проживання на проспект Перемоги, де передав 500 доларів США. Тобто, з метою перевірки показів ОСОБА_7 про обставини передачі ним грошей 31 жовтня 2008 року, суд мав право надати органу досудового слідства судове доручення в порядку ст. 315-1 КПК України про проведення відтворення обстановки та обставин події за участю даного свідка. Вимога ж суду про вилучення грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 31 жовтня 2009 року та проведення експертизи на їх дійсність є заздалегідь такою, що неможливо виконати. Так в ході досудового слідства в помешканні ОСОБА_2 та службовому кабінеті було проведено обшуки, однак доларів США виявлено не було, до того ж ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_7 перед передачею грошей ОСОБА_2 номери купюр не записували.
На думку прокурора, суд першої інстанції, вказуючи на необхідність дослідження дій ОСОБА_7 в отриманні ОСОБА_2 хабара, в оскаржуваній постанові до постановлення вироку по справі ОСОБА_2, суд дав правову оцінку діям ОСОБА_7 як пособника в отриманні хабара, в той час коли в ході досудового слідства матеріали справи за фактом посередництва ОСОБА_7 в даванні хабара виділені в окреме провадження для проведення додаткової перевірки.
Стосовно вказівки в оскаржуваній постанові про те, що обвинувальний висновок містить в собі розбіжності в розмірі хабара, який вимагав та отримав ОСОБА_2, в апеляції вказується, що дана обставина була предметом дослідження в ході досудового слідства. На підставі свідчень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 сума, яку вимагав ОСОБА_2 в якості хабара, складала 1100 доларів США, а сума, в отриманні якої він обвинувачується – 1000 доларів США. Однак, в результаті того, що суд першої інстанції прийняв рішення про направлення справи на додаткове розслідування не дослідивши всі докази в справі, державний обвинувач був позбавлений можливості скористатися своїм правом та відповідно до ст. 277 КПК України змінити або уточнити пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення в залежності від досліджених в суді доказів.
Як зазначено в апеляції, суд першої інстанції безпідставно вказав у постанові про необхідність виготовлення актів прослуховування всіх записів перемов ОСОБА_5 з ОСОБА_2, оскільки в ході судового слідства ці записи були прослухані та суд мав оцінити на предмет їх належності в сукупності з іншими доказами в справі.
Також апелянт зазначає, що суд безпідставно вказав про необхідність експертного дослідження на належність до грошової одиниці США 5-ти стодоларових купюр, оскільки відповідно до висновку експерта № 704 від 27 березня 2009 року (експертиза матеріалів та речовин) ці купюри є грошовими знаками. Окрім того, суд мав можливість, в порядку ст. 310 КПК України, призначити з даного питання відповідну експертизу.
На думку апелянта, вказані в постанові випадки неправильності досудового слідства, що виразилися у внесенні слідчим змін до постанови та протоколу про отримання експериментальних зразків голосу та не ознайомлення підсудного та захисника з постановою про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчої дії, не є підставами для направлення справи на додаткове розслідування, так як ці порушення, в разі їх об’єктивного підтвердження, можуть бути усунуті в ході судового слідства шляхом надання підсудному та його захиснику можливості додатково ознайомитися з матеріалами справи.
Такими, що не можуть бути підставами для повернення справи на додаткове розслідування, прокурор вважає також вказівку в постанові про необхідність відібрання зразків голосу ОСОБА_2 та проведення фоноскопічної експертизи, а також відтворення можливості виникнення 24 лютого 2009 року в результаті рукостискання ОСОБА_2 з ОСОБА_5 на руці ОСОБА_2 слідів спеціального порошку, яким були помічені грошові купюри, які в подальшому вилучені з його одягу, оскільки в ході досудового слідства ОСОБА_2 відмовився надавати експериментальні зразки свого голосу для проведення експертного дослідження, а про обставини появи на його руці слідів порошку, яким були помічені купюри, давав послідовні пояснення, а тому ця обставина підлягає оцінці судом при прийнятті рішення по справі.
Заслухавши доповідь судді Моцного М.В., думку прокурора на підтримання апеляції, позиції підсудного та захисника, які просили у задоволенні апеляції відмовити, провівши судові дебати, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступних підстав.
Виходячи з вимог ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 ”Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування”, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим, якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведенням додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України, вчиненням інших процесуальних дій.
Однак, суд першої інстанції, повертаючи дану справу на додаткове розслідування, не дотримався цих вимог процесуального закону.
В ході судового слідства, вислухавши пояснення свідка ОСОБА_7 про обставини передачі 31 жовтня 2008 року ним ОСОБА_2 500 доларів США, суд прийшов до висновку про необхідність в ході додаткового розслідування провести відтворення обстановки та обставин цієї події. Однак таке рішення прийнято без врахування наявності в Кримінально-процесуальному кодексі України статті 315-1.
Відповідно до зазначеної процесуальної норми, з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства, суд мотивованою постановою вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії. В постанові зазначається, для з’ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.
Як видно з матеріалів справи, свідок ОСОБА_7 в ході досудового слідства показував, що 31 жовтня 2008 року він зустрівся з ОСОБА_2 в районі площі Повсталих в м. Севастополі, де передав йому 500 доларів США, а в судовому засіданні пояснив, що в цей день він зустрівся з ОСОБА_2 в районі площі Повсталих, підвіз його додому на проспект Перемоги та вже там віддав 500 доларів США. Таким чином, для перевірки показів свідка ОСОБА_7 під час судового слідства, суд першої інстанції мав можливість в порядку ст. 315-1 КПК України дати доручення прокуратурі провести відтворення обставин, за яких ОСОБА_7 передав гроші ОСОБА_2.
Не може вважатися обґрунтованою вказівка суду про вилучення вказаних вище 500 доларів США та проведення їх експертного дослідження, оскільки під час досудового слідства в ході обшуків помешкання ОСОБА_2 та його службового кабінету ці гроші виявлені не були, а ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не повідомляли жодних індивідуальних ознак переданих купюр, як то серія чи номер.
Посилання в постанові про те, що в ході досудового слідства не дано правової оцінки діям ОСОБА_7 в даванні хабара ОСОБА_2, оскільки дії ОСОБА_7 тісно пов’язані з обвинуваченням ОСОБА_2 та їх відокремлювати не можливо є неспроможним.
Відповідно до постанови старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону від 20 травня 2009 року з матеріалів кримінальної справи стосовно ОСОБА_2, в порядку ст. 26 КПК України, виділені матеріали у відношенні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 по факту давання ОСОБА_2 хабара для додаткової перевірки.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 26 КПК України, у разі отримання під час розслідування злочину відомостей про злочин, що не стосується справи, що розслідується, але потребує додаткової перевірки у порядку, визначеному ч. 4 ст. 97 КПК України, зі справи можуть бути виділені матеріали, які підлягають перевірці. Виділення справи можливе у випадках, коли це негативно не відбивається на всебічності, повноті і об’єктивності дослідження і вирішення справи.
Вказуючи на таку неправильність та неповноту досудового слідства, суд першої інстанції в постанові не вказав, яким чином виділення матеріалів справи стосовно ОСОБА_7 впливає або унеможливлює вирішення справи стосовно ОСОБА_2.
Згідно ж роз’яснення, що міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 ”Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” повернення справи на додаткове розслідування через наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб допускається лише за умови, якщо окремий розгляд справи щодо останніх неможливий і що надійшло відповідне клопотання прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника.
Однак таких обставин не виявлено при вивченні справи в апеляційному суді.
Направляючи справу на додаткове розслідування, суд також виходив з того, що висновки органу досудового слідства про вимагання та отримання ОСОБА_2 грошей містять в собі розбіжності, які виявилися в тому, що в описовій частині обвинувального висновку йдеться мова про вимагання та отримання ОСОБА_2 1100 доларів США, в той час коли в резолютивній частині – 1000 доларів США, а в ході судового розгляду ОСОБА_5 та ОСОБА_7 називали і інші суми. Вбачаючи в цій обставині неповноту і неправильність досудового слідства, суд розцінив її як перешкоду у вирішенні справи.
Однак такий висновок, на думку колегії суддів військового апеляційного суду, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки з врахуванням конкретних обставин справи за результатами судового слідства, суд мав можливість дати оцінку дослідженим в судовому засіданні відомостям відповідно до ст. 324 КПК України. Що ж стосується розбіжностей в обвинувальному висновку, то їх також можна було усунути під час розгляду справи в порядку, визначеному ст. 277 КПК України під час завершення судового слідства.
Вказівка суду першої інстанції про необхідність в ході додаткового розслідування повно, всебічно та об’єктивно дослідити обставини обвинувачення ОСОБА_2 у отриманні 24 лютого 2009 року 500 доларів США, для чого відтворити обстановку про час який куртка ОСОБА_2 знаходилася без нагляду в коридорі СЗВ ВСП ЗСУ, встановити коло осіб з якими він в цей час спілкувався, відтворити обставини його зустрічі з ОСОБА_5 в кімнаті відвідувачів КПП та можливість потрапляння на руку ОСОБА_2 слідів спеціальної речовини в результаті рукостискання з ОСОБА_5, є безпідставною.
Як видно з протоколу судового засідання та постанови суду, обставини передачі та виявлення грошей у ОСОБА_2 досліджувалися в судовому засіданні шляхом допиту підсудного, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11С, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та оголошенням необхідних матеріалів справи. А тому з’ясування вищевказаних у постанові обставин можливе шляхом детального допиту перелічених осіб, а за необхідності, наданням доручення органу досудового слідства. Отримані ж відомості про події 24 лютого 2009 року підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами по справі, що є обов’язком суду.
Посилання в постанові про необхідність в ході додаткового розслідування виготовити акти прослуховування записів перемов ОСОБА_5 з ОСОБА_2 також не може бути підставою для повернення справи прокуророві для організації додаткового розслідування, оскільки ці записи з дотриманням процесуального законодавства були прослухані в судовому засіданні, а тому відповідно до ч. 2 ст. 65 КПК України є джерелом доказів та підлягають оцінці судом.
Що ж стосується не проведення в ході досудового слідства експертного дослідження п’яти грошових купюр номіналом 100 доларів США, вилучених в одязі ОСОБА_2, на предмет їх належності до грошових знаків, то це питання при необхідності суд міг перевірити шляхом призначення і проведення відповідної судової експертизи.
Аналіз доводів суду першої інстанції про необхідність встановлення обставин проведення ОСОБА_2 перевірки щодо проходження ОСОБА_4 навчання також свідчить про їх безпідставність.
Як видно з протоколу судового засідання, про ці обставини справи в суді допитувалися підсудний, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, а тому їх показам належить дати оцінку в сукупності з іншими доказами по справі, а в разі отримання нових відомостей дати органу, який проводив розслідування справи, відповідне доручення для їх перевірки.
Стосовно ж некоректності, допущеної в формулюванні обвинувачення ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 426 КК України, то, як вказувалося вище, такий недолік досудового слідства може бути усунено в порядку ст. 277 КПК України.
Не вправі був суд направляти справу на додаткове розслідування і з тих мотивів, що після ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами справи, слідчий долучив до справи ряд документів та виніс постанову про відмову в задоволенні клопотання підсудного, а в постанову про відібрання зразків голосу та відповідний протокол вніс власноручні записи так і не виконавши цієї слідчої дії. В зв’язку з чим в ході додаткового розслідування необхідно усунути ці недоліки досудового слідства, відібрати зразки голосу ОСОБА_2 та провести фоноскопічну експертизу.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2009 року після ознайомлення обвинуваченим та захисником з її матеріалами, ОСОБА_2 було заявлено клопотання про проведення відтворення обстановки та обставин події. 22 червня 2009 року старшим помічником військового прокурора Севастопольського гарнізону винесено постанову про відмову в задоволенні даного клопотання, про що ОСОБА_2 направлено відповідне повідомлення.
Також в матеріалах справи містяться документи, датовані 28 травня 2009 року, а саме подання про усунення причин та умов, які сприяли скоєнню злочину, адресовані начальнику Севастопольського ВМІ та начальнику СЗВ ВСП ЗСУ.
Приймаючи до уваги, що дії особи, в провадженні якої перебувала кримінальна справа, по внесенню в порядку ст. 23-1 КПК України подань та прийняття постанови від 22 червня 2009 року про відмову в задоволенні клопотання, не являються процесуальною діяльністю по фіксації інформації про обставини інкримінованих ОСОБА_2 діянь, а тому вказівка суду про порушення процесуального закону в цій частині є безпідставною. До того ж з вказаними документами ОСОБА_2 та його захисник мали змогу ознайомитися в суді.
Наявність в постанові від 23 березня 2009 року про відібрання зразків голосу та протоколі отримання експериментальних зразків голосу від 25 березня цього ж року технічних помилок сама по собі не може слугувати підставою для повернення справи на додаткове розслідування, оскільки у вказаному протоколі мається власноручний запис ОСОБА_2 про відмову надати зразки свого голосу.
З наведеної підстави не є обґрунтованою вказівка в постанові про необхідність в ході додаткового розслідування провести фоноскопічну експертизу.
Окрім того, в ході розгляду справи в апеляційному порядку встановлено, що вирішуючи клопотання підсудного та захисника про повернення справи на додаткове розслідування, судом не було прийнято рішення по всім питанням, викладеним у їх клопотанні, а саме жодним чином не оцінені питання щодо правомірності проведення 24 лютого 2009 року огляду місця події оперативними співробітниками УСБУ в м. Севастополі, складання ними актів прослуховування перемов ОСОБА_5 з ОСОБА_2, а також відсутності в матеріалах справи відомостей про відкриття оперативно-розшукової справи, що, на думку підсудного та захисника, являлося також підставою для проведення додаткового розслідування.
Враховуючи викладене, слід зробити висновок, що судом першої інстанції при винесенні постанови про повернення справи на додаткове розслідування були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а тому зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно й всебічно дослідити всі докази в справі, дати їм належну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляцію державного обвинувача задовольнити.
Постанову військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 28 вересня 2009 року про повернення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 на додаткове розслідування скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.
Головуючий
судді
З оригіналом згідно:
суддя військового апеляційного суду
Військово-Морських Сил М.В. Моцний