У Х В А Л А

                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року березня місяця 29 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                   Головуючого, судді Синельщікової О.В.

                                          суддів Яковенко Л.Г.

Летягіної О.В.

                              при секретарі Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим про звільнення майна з-під арешту,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 01 грудня 2009 року,  

                                         ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 01 грудня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим про виключення майна з акту опису і арешту відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що поза увагою суду залишилася та обставина, що при примусовому виконанні рішення про стягнення суми з СФГ «Руно» було накладено арешт не на майно СФГ «Руно», а на майно, яке належить йому на праві власності. Крім того, посилається на те, що судом першої інстанції не була надана належна оцінка наданим ним доказам, підтверджуючим його право власності на спірне майно, а саме: договору купівлі-продажу від 18 січня 2008 року та бухгалтерським документам.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що саме йому, як фізичній особі, а не як суб’єкту господарювання – СПД ОСОБА_5, належить право власності на спірне майно, яке було включено до акту опису й арешту.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції допущені суттєві порушення норм процесуального права, які виключають можливість апеляційного перегляду справи по суті вимог, а є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 311 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що, звернувшись з позовом до суду, позивач просив виключити з акту опису й арешту майна серії АВ № 500301 від 22 вересня 2009 року, складеного державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим, наступне майно – лінію з виробництва макаронних виробів «Росс».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на роз’яснення, які надані у пункті 4 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках – особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз’яснено, що  в имоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що спірне майно описано й арештовано державним виконавцем у боржника - Фермерського господарства «Руно» при примусовому виконанні виконавчого листа №2-337/08, виданого Красноперекопським міськрайонним судом  АРК на стягнення суми з  Фермерського господарства «Руно» на користь іншої фізичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 33 Цивільного процесуального кодексу України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем якщо позов пред’явлений не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.

При апеляційному перегляді справи також встановлено, що боржник і стягувач у зазначеному виконавчому провадженні не були залучені до участі у справі, а суд першої інстанції помилково вирішив спір, у якому на стороні відповідач виступає Відділ державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АРК, який не відповідає за вимогами про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 311 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Колегія суддів діє відповідно до вимог частини 3 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов”язковою підставою для скаксування рішення.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 311, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

                                             УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5  задовольнити частково.

Рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 01 грудня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

Судді:

Яковенко Л.Г.                                 Синельщікова О.В.                        Летягіна О.В.