ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
Копія
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
9 квітня 2010 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого ЛЕСЯ В.І. ,
суддів НІКІТІНА Г.В., МОЦНОГО М.В.,
за участю старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону СИТНІКОВА О.П., особи стосовно якої порушено кримінальну справу ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у судовому засіданні матеріали провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 на постанову заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону від 9 березня 2010 року про порушення стосовно військовослужбовця служби за контрактом військової частини 4110 солдата ОСОБА_2 кримінальної справи, за апеляцією адвоката ОСОБА_3 на постанову судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 23 березня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Постановою заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону від 9 березня 2010 року було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, стосовно військовослужбовця служби за контрактом військової частини 4110 солдата ОСОБА_2, який 26 лютого 2010 року, близько 00 год. 30 хв. таємно викрав з тумбочки співслужбовця ОСОБА_4, що знаходилася в кімнаті № 1 гуртожитку військової частини 4110, належну йому кредитну картку ПАО КБ «Приватбанк» та через півгодини в банкоматі № 3662, розташованому в будинку № 66 по вул. Героїв Севастополя в м. Севастополі, зняв із вказаної картки грошові кошти ОСОБА_4 в розмірі 1350 грн., якими розпорядився на власний розсуд.
Адвокат ОСОБА_3, який діяв в інтересах ОСОБА_2, звернувся до військового місцевого суду Севастопольського гарнізону зі скаргою на вказану постанову.
_____ ____________________________________________________________________________________
справа № 10-13/2010 головуючий у суді 1-ї інстанції суддя Лушніков В.Ф.
Постановою судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 23 березня 2010 року скаргу заявника залишено без задоволення.
В апеляції адвокат не погоджується з постановою судді, просить її скасувати, а також скасувати постанову заступника військового прокурора гарнізону про порушення стосовно ОСОБА_2 кримінальної справи, мотивуючи це тим, що вони є незаконними, а для порушення кримінальної справи відсутні достатні підстави. Також апелянт просить закрити вказану кримінальну справу на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує, що заступник військового прокурора, порушуючи кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, послався на те, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 ОСОБА_5 було заподіяно значну шкоду на загальну суму 1350 грн. Згідно ж примітки до ст. 185 КК України значна шкода визначається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 22.5 Перехідних положень названого Закону, в частині кваліфікації злочинів сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги. В результаті проведеного рахунку розмір ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (податкових соціальних пільг) на час порушення кримінальної справи склав 43450 грн. Таким чином, на думку апелянта, у заступника військового прокурора не було достатніх підстав для порушення стосовно ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Заслухавши доповідь судді МОЦНОГО М.В., пояснення захисника та ОСОБА_2 на підтримання апеляції, думку прокурора, який пропонував залишити апеляцію без задоволення, а також перевіривши матеріали провадження та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи, крім іншого, є заяви або повідомлення посадових осіб, представників влади або окремих громадян, безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Достатніми даними, що вказують на наявність таких ознак, вважається фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину. У кожному конкретному випадку питання про достатність даних для порушення кримінальної справи вирішується особою, що здійснює дізнання, слідчим, прокурором за своїм внутрішнім переконанням з врахуванням сукупності відомостей, що містяться в початкових матеріалах.
З постанови заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону від 9 березня 2010 року вбачається, що стосовно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Підставою для цього були дані про наявність ознак злочину в діях ОСОБА_2, виявлені в ході перевірки звернення військовослужбовця військової частини 4110 ОСОБА_4 про крадіжку з його кредитної картки грошей в сумі 1350 грн.
Згідно постанови, в нічний час 26 лютого 2010 року, переслідуючи корисливу мету, ОСОБА_2 в кімнаті № 1 гуртожитку військової частини 4110 таємно викрав з тумбочки ОСОБА_4 його кредитну карту та о 1 годині 06 хвилин цієї ж доби особисто через банкомат, розташований в будинку № 66 по вул. Героїв Севастополя в м. Севастополі, зняв з зазначеної картки грошові кошти в розмірі 1350 грн.
Як вбачається з матеріалів, які слугували підставою для порушення кримінальної справи, викладені у постанові про порушення кримінальної справи обставини підтверджуються поясненнями самого ОСОБА_2, його з’явленням із зізнанням, поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а також іншими матеріалами перевірки.
Статтею 185 КК України за вчинення таємного викрадення чужого майна передбачена кримінальна відповідальність.
Відповідно до ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи щодо конкретної особи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення цієї постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
З врахуванням наведеного колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що рішення заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону про порушення кримінальної справи було прийнято за наявності для цього відповідних приводів та достатніх даних, що вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ст. 185 КК України, про що судом першої інстанції зроблені правильні висновки та прийнято обґрунтоване рішення про залишення скарги заявника без задоволення.
Твердження адвоката про відсутність підстав для кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України під час порушення кримінальної справи, що не було враховано судом при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи, є не обґрунтованим, тому що на даній стадії розслідування закон не зобов’язує суд перевіряти, чи правильно кваліфіковано дії підозрюваного при порушенні кримінальної справи, оскільки кваліфікація діяння трансформується залежно від результатів слідства і остаточно визначається в акті обвинувачення.
Не може також вважатися обґрунтованим прохання апелянта про закриття даної кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого злочину, тому що в силу ст. ст. 236-8, 382 КПК України такими повноваженнями апеляційний суд не наділений.
На даній стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину.
Як видно з матеріалів провадження, викладені в постанові про порушення кримінальної справи обставини скоєного ОСОБА_2 протиправного діяння, знаходять своє об’єктивне підтвердження в матеріалах, на підставі яких було порушено справу, та свідчать про наявність в його діях ознак інкримінованого злочину.
З урахуванням наведеного колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що рішення судді про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_3 на постанову про порушення стосовно ОСОБА_2 кримінальної справи є обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
у х в а л и л а:
Постанову судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 23 березня 2010 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_3 на постанову про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи залишити без зміни, а апеляцію заявника - без задоволення.
Головуючий
Судді
З оригіналом згідно:
суддя військового апеляційного суду
Військово-Морських Сил М.В. Моцний