ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
У Х В А Л А Копія
і м е н е м У к р а ї н и
26 березня 2010 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого ЛЕСЯ В.І.,
суддів ЮНЕНКА М.О., КУПЕЛЬСЬКОГО А.В..,
за участю заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону ОСОБА_1, захисника – адвоката ОСОБА_8., засудженого ОСОБА_2, виправданого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону на вирок військового місцевого суду того ж гарнізону від 24 грудня 2009 року, яким колишнього військовослужбовця військової частини А3336 прапорщика
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 410 КК України, із застосуванням ст. ст. 53, 69 того ж кодексу, до штрафу у розмірі 3400 грн., за ч. 1 ст. 421 КК України, із застосуванням ст. ст. 53, 69 того ж кодексу, до штрафу у розмірі 1190 грн., і за сукупністю злочинів - до штрафу у розмірі 3400 грн.,
громадянина
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Десна Козелецького району Чернігівської області, раніше не судимого,
виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410, ч. 5 ст. 27 КК України.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------Справа № 11-4-2010 Головуючий у суді 1ої інстанції ОСІІК Д.В
ОСОБА_2 визнано винним у викрадені військового майна та у порушені статутних правил внутрішньої служби.
Як встановив суд, злочин вчинено за таких обставин.
З вересня 2008 року ОСОБА_2 заступив у добовий наряд черговим по автомобільному парку військової частини А3336, розташованої в смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області.
Близько 22 години того ж дня він, в порушення правил несення внутрішньої служби, передбачених ст. ст. 16, 59, 351, 353 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зловживаючи службовим становищем наказав днювальним по парку знаходитись на контрольно-пропускному пункті і службові обов’язки не виконувати. Біля 23 години 30 хвилин він, діючи з корисливих мотивів, за попереднім зговором з двома невстановленими особами (кримінальну справу відносно яких органами досудового слідства виділено в окреме провадження) відкрив тильні ворота парку і запустив через них цих осіб, які викрали військове майно військової частини А1214 — п'ять коліс з автомобілів «Урал-4320» вартістю 7 041,85 грн. та 40 літрів дизельного палива вартістю 58 грн., на загальну суму — 7 099,85 грн.
Шкоду заподіяну крадіжкою ОСОБА_2 відшкодував.
Крім того, ОСОБА_3 виправдано у вчинені пособництва у крадіжці військового майна.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що діючи навмисно, із корисних мотивів, групою осіб разом з ОСОБА_2 та двома невстановленими слідством особами на ім'я ОСОБА_5 і ОСОБА_1 (кримінальна справа виділена в окреме провадження, т. З а. с. 237-240), у період з 23 години 30 хвилин 3 вересня до першої години 30 хвилин 4 вересня 2008 року викрали з території парку військової частини А3336, розташованої в смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, військове майно військової частини А1214 — п'ять коліс з автомобілів «Урал-4320» вартістю 7 041,85 грн. та 40 літрів дизельного палива вартістю 58 грн., на загальну суму — 7 099,85 грн. тобто у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410, ч. 5 ст. 27 КК України.
Виправдовуючи ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочину, суд прийшов до висновку, що він не може відповідати за пособництво у викрадені військового майна тільки на підставі суперечливих показів ОСОБА_2 при відсутності інших доказів.
Не погоджуючись з вироком, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на незаконність виправдання ОСОБА_3 у зв'язку з неналежною оцінкою судом зібраних по справі доказів та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а також на невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання, тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_2, просить судове рішення скасувати й направити справу на новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що суд поверхово дослідив докази, без їх глибокого аналізу та оцінки.
Заслухавши доповідь судді КУПЕЛЬСЬКОГО, думку прокурора у підтримання апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2 та виправданого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_8, які пропонували залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що вирок підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 323 КПК при постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, і керуючись законом, повинен дати правильну оцінку зібраним у справі доказам.
Мотивувальна частина виправдувального вироку, відповідно до ст. 334 КПК України, повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
З цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених ст. 324 КПК.
Як убачається з матеріалів справи, виправдовуючи ОСОБА_3, суд не дотримався цих вимог закону.
Так, орган досудового слідства обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410, ч. 5 ст. 27 КК України , обґрунтував рядом доказів, зокрема, показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.
Крім того, орган досудового слідства послався в обвинувальному висновку на дані протоколів огляду автомобіля ОСОБА_3, вибірки телефонних дзвінків, відтворення обстановки та обставин події.
Із показів ОСОБА_2 видно, що він як в ході досудового слідства, так і в суді постійно пояснював, що викрав колеса з ОСОБА_3.
Так, в протоколі явки з повинною від 23 грудня 2008 року (т. 1 а. с. 115) ОСОБА_2 пояснив, що 3-4 вересня 2008 року викрасти колеса з військової частини йому допоміг ОСОБА_3.
Допитаний в ході досудового слідства в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_2 підтвердив, що крадіжку коліс вчинив з двома невідомими та ОСОБА_3, які вивезли колеса на автомобілі марки ГАЗ, що належав останньому.
В ході судового слідства ОСОБА_2 хоча і заявив, що оговорив ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_12 (т. 7 а. с. 37), між тим в послідуючому наполягав на тому, що крадіжку коліс вчинив разом з ОСОБА_3.
Із оголошених в судовому засіданні показів ОСОБА_9 вбачається, що близько 23 години 3 вересня 2008 року він чув як біля військової частини проїжджав автомобіль ГАЗ чи ЗІЛ (т. 1 а. є. 71, 78 т. 2. а. с. 212-219).
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_10 підтвердив пояснення, які давав в ході досудового слідства і пояснив, що 3 вересня 2008 року близько 23 години він чув, як до тильних воріт парку військової частини А3336 під’їжджав грузовик марки ГАЗ чи ЗІЛ. (т.7 а. с. 152-156).
Із досліджених в судовому засіданні показів ОСОБА_11 встановлено, що близько 23 години 3 вересня 2008 року біля тильних воріт військової частини А3336 він бачив грузовик, можливо марки ГАЗ з дизельним двигуном (т. 1 а. с. а. с. 24, 76, 82, т. 2 а. с. 177- 193).
Допитавши вказаних осіб та дослідивши інші, зазначені в обвинувальному висновку докази, суд першої інстанції, без зазначення мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, зробив висновок, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410, ч. 5 ст. 27 КК України , не знайшло свого підтвердження.
Основним доводом такого висновку суду, як убачається з вироку, є посилання на те, що він критично відноситься до показів ОСОБА_2, про крадіжку коліс з ОСОБА_3, оскільки засуджений неодноразово міняв їх.
Разом з тим, з матеріалів кримінальної справи не вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово міняв свої покази про крадіжку коліс з ОСОБА_3. Не встановлено і не наведено у вироку жодних переконливих мотивів обмови ОСОБА_2 ОСОБА_3.
Не враховано судом й те, що показання ОСОБА_2 доповнюють показання свідків - днювальних по парку ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, що несли службу разом з ним 3-4 вересня 2008 року, а також свідка ОСОБА_6 - батька засудженого, про те, що він порадив сину не розповідати про вчинення крадіжки з ОСОБА_3.
Також судом не виявлено фактів, які б свідчили про наявність між згаданими свідками змови.
Залишились поза увагою суду і дані вибірки телефонних дзвінків ОСОБА_3, які підтверджують перебування його біля території військової частини А3336 в час, коли відбувалась крадіжка коліс.
Суд першої інстанції вказавши у вироку, що ОСОБА_3 має право захищати себе будь якими доступними методами, залишив його плутані покази без оцінки.
Так, допитаний в якості свідка 26 та 28 січня 2009 року (т. 2 а. с. 174 та т. З а. с. 1) ОСОБА_3 пояснив, що крадіжки коліс не вчиняв, у період з 23 години 30 хвилин 3 вересня до першої години 30 хвилин 4 вересня 2008 року знаходився дома, йому дзвонили чи ОСОБА_12 чи ОСОБА_2 і просили перевести колеса, проте він відмовився.
Свої покази ОСОБА_3 підтвердив 30 січня 2009 року в ході очної ставки з ОСОБА_2 (т. 3 а. с. 135-139).
Допитаний 31 січня 2009 року в якості підозрюваного та обвинуваченого (т. 3 а. с. 166-169, т. 4 а. с. 43-45) ОСОБА_3 пояснив, що крадіжки коліс він не вчиняв. 3 вересня 2008 року він знаходився у своєму будинку з ОСОБА_13 та ОСОБА_14, йому дзвонив ОСОБА_2 і просив перевести колеса, які знаходились в гаражі смт. Гвардійське до парку військової частини А3336. Спочатку він погодився, а в подальшому відмовився допомогти ОСОБА_2.
В судовому засіданні ОСОБА_3 поміняв покази і пояснив, що дійсно 3 вересня 2008 року близько 23 години приїжджав до військової частини А3336, щоб забрати у ОСОБА_2 металобрухт. При цьому ОСОБА_3 заявив, що бачив біля військової частини невідомих людей, що грузили колеса на автомобіль ЗІЛ 131.
ОСОБА_13 та ОСОБА_14, як на досудовому слідстві так і в перших засіданнях суду наполягали на тому, що ОСОБА_3 знаходився з ними у своєму будинку. Тільки після дослідження в судовому засіданні вибірки телефонних дзвінків, яка підтвердила знаходження ОСОБА_3 біля військової частини, пояснили, що не знають де останній перебував з 22 години 3 вересня по 3 годину 4 вересня 2008 року.
Щодо свідчень ОСОБА_3 про те, що він приїжджав до військової частини забрати металобрухт, то жоден з допитаних в судовому засіданні посадових осіб військової частини не підтвердили їх.
Крім того, свідок ОСОБА_15, командир військової частини А3336, в судовому засіданні пояснив, що на території частини не облікованого металобрухту не було.
На зазначені протиріччя суд увагу не звернув.
Крім цього, за переконанням суду апеляційної інстанції, у вироку не викладено і не надано оцінку показам допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 - батька засудженого, про те, що він порадив сину не розповідати про вчинення крадіжки з ОСОБА_3.
До того ж, постановляючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_3, суд необґрунтовано зазначив, що підставою для прийняття такого рішення є відсутність у діях ОСОБА_3 складу злочину.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. N 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» виправдувальний вирок постановляється за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, у якому звинувачувався підсудний, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним.
З матеріалів справи вбачається, що з 23 години 30 хвилин 3 вересня до 1 години 30 хвилин 4 вересня 2008 року з території автомобільного парку військової частини А3336 було викрадено військове майно військової частини А1214 — п'ять коліс з автомобілів «Урал-4320» вартістю 7 041,85 грн. та 40 літрів дизельного палива вартістю 58 грн., на загальну суму — 7 099,85 грн.
ОСОБА_2 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні пояснив, що колеса і дизельне пальне він викрав разом з ОСОБА_3 та двома незнайомими особами, яві вивезли колеса на автомобілі ГАЗ 4301. Дизельним пальним він заправив автомобіль ОСОБА_3.
З дослідженої в судовому засіданні вибірки телефонних дзвінків встановлено, що ОСОБА_3 під час викрадення військового майна знаходився біля території військової частини.
В судовому засіданні ОСОБА_3 визнав, що був біля військової частини в час викрадення коліс.
Таким чином, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при постановленні вироку поверхово дослідив докази, що мають істотне значення для з'ясування причетності ОСОБА_3 до вчинення крадіжки та правильної правової оцінки його дій, не мотивував визнання достовірними та обґрунтованими одних доказів та відхилення інших, а виправдовуючи ОСОБА_3, необґрунтовано зазначив у вироку, що підставою для його виправдання є відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410, ч. 5 ст. 27 КК України.
Крім того, призначаючи покарання ОСОБА_2 суд тільки перерахував обставини, на підставі яких прийняв це рішення: - щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики за час проходження служби, повне добровільне відшкодування заподіяної шкоди, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, його важке матеріальне становище, але не визначив, які з них істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Це, в сукупності з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону дозволяє колегії суддів військового апеляційного суду зробити висновок, що вирок суду є незаконним і необґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню.
Під час нового розгляду справи суду необхідно повно і всебічно дослідити всі докази по справі, більш ретельно перевірити показання ОСОБА_2, ОСОБА_3, дані ними під час досудового і судового слідства та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_16 щодо крадіжки військового майна з територій автомобільного парку військової частини А3336, яка сталася з 23 години 30 хвилин 3 вересня до 1 години 30 хвилин 4 вересня 2008 року, дати їм належну оцінку та прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням наявних у справі обставин та доводів, наведених в апеляції прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 370, 374, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово – Морських Сил
у х в а л и л а:
Вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 24 грудня 2009 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд.
Дійсна за належними підписами.
З дійсною вірно:
Суддя військового апеляційного суду
Військово – Морських Сил А.В. Купельський