УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сокола B.C.,

Суддів Руснак А.П., Кірюхіної М.А.,

При секретарі Амельченко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної телерадіомовної компанії «Крим» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2008 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обгрунтував тим, що 01 лютого 2007 року він був звільнений за власним бажанням з посади сторожа ділянки. Одержаний їм розрахунок при звільненні був неповним, а саме в лютому 2008 року йому було нараховано ще 74 грн. 65 коп., які він отримав лише 13 червня 2008 року, тому за період затримки розрахунку при звільненні,просив стягнути з відповідача середній заробіток у сумі 10743 ,80 грн..

Рішенням суду ОСОБА_1 в позові відмовлено. Судовий збір віднесено за рахунок держави. Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача Василевської І.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач був прийнятий на роботу до Державної телерадіомовної компанії «Крим» на посаду сторожа ділянки охорони і господарського забезпечення 21.01.2003 року наказом 12-к від 23.01.2003 року. Наказом № 12-к від 26.01.2007 року він був звільнений з роботи 31 січня 2007 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

У день звільнення він отримав усі суми, що належали йому: заробітну платню, компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

Ці обставини підтверджені розрахунковим листом та платіжними відомостями.

Вже після звільнення позивача, у лютому 2008 року було проведено виплату співробітникам підприємства з фонду оплати праці за рахунок спеціальних коштів за господарську діяльність у грудні 2006 року та до виплати ОСОБА_1 належало 62,07 грн.

Суд послався на ст. 116 КЗпП України, зазначивши у рішенні, що при звільненні працівника, в день звільнення проводиться виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації. Оскільки в день звільнення, сума 74,65 не належала йому, суд обґрунтовано визнав не підлягаючими застосуванню положення ст. 117 КЗпП України, яка передбачає наслідки затримки розрахунку при звільненні працівника.

Справа №22-ц-689/2009 Головуючий по першій інстанції Савранська Т.І.

Доповідач Руснак А.П.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

В апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували висновки суду, викладені в рішенні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 315, 317, 319, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.