У Х В А Л А
ІМ`ЯМ УКРАЇНИ
20 травня 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого Машкаринця М.М.
суддів Мишинчук Н.С., Дідика В.М., при секретарі Калинич С.І.
з участю прокурора відділу по підтриманню державного обвинувачення прокуратури в Закарпатській обл. ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, виправданого /підсудного/ ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляцію державних обвинувачів Фрицюк В.В.. та ОСОБА_4, які приймали участь в розгляді справи судом першої інстанції на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2010 року , яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Свалява Закарпатської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, несудимий,
за ч.2 ст.357 та ч.3 ст. 364 КК України,- визнаний невинним та виправданий , в зв`язку з відсутністю в його діях складу злочинів на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України.
Вироком суду встановлено наступне. Відповідно до зміненого в судовому засіданні державними обвинувачами обвинувачення за постановою від 15.03.2010 року /т. 11 а.с. 9-15 -19/, гр. ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що обіймаючи посаду першого заступника начальника УМВС України в Закарпатській області , в ніч з 20 на 21 квітня 2004 року у м. Мукачеві з кабінету № 52 Мукачівської міськради викрав протоколи про результати голосування на виборчих дільницях № 1-25, 27-36 по виборах міського голови м. Мукачева, які є особливо важливими документами та при цьому зловживав своїм службовим становищем, тобто маючи право безперешкодного доступу відповідно до Закону України "Про міліцію» входження до будівель та приміщень органів державної влади та місцевого самоврядування, а також можливість бути присутнім при проведенні слідчих дій, під приводом необхідності організації ним особисто додаткового огляду кабінету №52, діючи в інших особистих інтересах, чим заподіяв істотну шкоду інтересам держави, охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, тобто злочини, передбачені ч. 2 ст. 357 КК України та ч.3 ст. 364 КК України Справа № 11-273/2010 номер рядка статистичного звіту 25
Головуючий у 1-й інстанції Котубей І.І.
Доповідач Мишинчук Н.С. .
А також обвинувачується в тому, що в період з 20 квітня 2004 року за попередньою змовою з начальником УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_5, зловживаючи своїм службовим становищем, тобто умисно, в особистих інтересах, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, за грошову винагороду схилив громадянина ОСОБА_6 зізнатись у ніби-то вчиненому ним злочині - викраденні виборчих документів, хоча злочин в дійсності вчинив особисто сам, та штучно створив докази вини ОСОБА_6, що заподіяло істотної шкоди інтересам держави та охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 364 КК України, - зловживання службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу.
Зокрема :
19 квітня 2004 біля 5-6 год., після проведення виборів міського голови міста Мукачева, які відбулися 18.04.2004, виборчі бюлетні, протоколи дільничих виборчих комісій № 1-25, 27-36 про результати голосування, в тому числі і ті, до яких гр. ОСОБА_7 були внесені завідомо неправдиві відомості, а також інші виборчі документи , членами Територіальної виборчої комісії були поміщені до каб. № 52 Мукачівського міськвиконкому, який знаходився під автономною охоронною сигналізацією. Ввечері 19 квітня 2004 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою приховування вчиненого ОСОБА_7 підлогу виборчих документів та унеможливлення встановлення дійсних результатів голосування, організували викрадення з кабінету №52 Мукачівського міськвиконкому виборчих бюлетенів по виборах міського голови м. Мукачева. Одночасно ОСОБА_5, та начальник Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_10, використовуючи своє службове становище, з метою забезпечення вчинення злочину, зняли охорону кабінету № 52. Приблизно о 2 год. 10 хв. 20 квітня 2004 року найняті ОСОБА_11 особи зламали двері кабінету №52 та викрали 3886 виборчих бюлетенів по виборах міського голови м. Мукачева.
20 квітня 2004 року слідчим управлінням УМВС України в Закарпатській області за фактом викрадення виборчих бюлетенів з приміщення Мукачівського міськвиконкому порушено кримінальну справу. У зв'язку з цим кабінет № 52 після огляду місця події був опечатаний слідчим та взятий під охорону працівниками міліції. Протоколи, складені дільничними виборчими комісіями про результати голосування, у тому числі протоколи ДВК №№3, 4, 10, 11, 14, 28, 32, до яких ОСОБА_7 були внесені завідомо неправдиві відомості, залишились у кабінеті №52 і їх викрадення шляхом повторного злому дверей або нападу на кабінет для учасників організованої злочинної групи стало неможливим.
У зв'язку з цим, у той же день, 20 квітня 2004 року, невстановлені слідством особи, з метою приховування вчиненого ОСОБА_7 підлогу виборчих документів та фальсифікації результатів голосування по виборах міського голови м. Мукачева, запропонували ОСОБА_3, використовуючи службове становище першого заступника начальника УМВС України в Закарпатській області, проникнути до кабінету №52 Мукачівського міськвиконкому та викрасти протоколи результатів голосування на виборчих дільницях.
Маючи на меті поліпшення власних зв'язків з керівництвом виконавчої влади Закарпатської області, можливість просування по службі, ОСОБА_3 на вказану злочинну пропозицію погодився.
Реалізуючи свій злочинний намір, приблизно о 1 годині 21 квітня 2004 року ОСОБА_3, використовуючи всупереч інтересам служби своє службове становище першого заступника начальника УМВС України в Закарпатській області, яке відповідно до Закону України "Про міліцію" давало йому право безперешкодного входження до будівель та приміщень органів державної влади та місцевого самоврядування, а також можливість бути присутнім при проведенні слідчих дій, під приводом необхідності організації ним особисто додаткового огляду кабінету №52, діючи в інших особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, прибув до Мукачівського міськвиконкому разом зі співробітниками УМВС України в Закарпатській області та прокуратури м. Мукачева, які мали провести вказану слідчу дію. Скориставшись тим, що службові особи, вирішуючи підготовчі питання проведення огляду місця події відійшли від кабінету №52, ОСОБА_3 у присутності начальника Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_10 та заступника начальника Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_12, які не знали про його злочинний намір, відчинив опечатані двері, зайшов до кабінету №52, знайшов папку з протоколами дільничних виборчих комісій по виборах міського голови м. Мукачева, сховав її під куртку і вийшов з кабінету. Не чекаючи початку додаткового огляду кабінету №52, ОСОБА_3 покинув приміщення Мукачівського міськвиконкому, маючи при собі викрадені за наведених вище обставин протоколи про результати голосування на виборчих дільницях №№1-25, 27-36 по виборах міського голови м. Мукачева, які є особливо важливими документами.
Тобто своїми умисними діями за наведених вище обставин ОСОБА_3 шляхом зловживання своїм службовим становищем вчинив викрадення в інших особистих інтересах протоколів дільничних виборчих комісій №№1-25, 27-36 про результати голосування по виборах міського голови м. Мукачева, які є особливо важливими документами, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 357 КК України, - викрадення особливо важливих документів.
21 квітня 2004 року, після проведення додаткового огляду кабінету №52 у приміщенні Мукачівського міськвиконкому у ході розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом викрадення виборчих бюлетенів по виборах міського голови м. Мукачева, встановлено факт відсутності протоколів про результати голосування на виборчих дільницях №№1-25, 27-36. Таким чином, у ході досудового слідства почалось розслідування обставин викрадення зазначених протоколів та встановлення осіб, причетних до цього злочину.
Одночасно, у зв'язку з тим, що правопорушення, пов'язані з виборами міського голови м. Мукачево, у тому числі і викрадення виборчих документів з приміщення Мукачівського міськвиконкому, набули широкого суспільного резонансу, Верховна Рада України за результатами заслуховування стану розслідування зазначених подій 12 травня 2004 року прийняла Постанову №1706-ІУ "Про інформацію Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України, Голови Служби безпеки України про хід розслідування обставин, що мали місце під час виборів міського голови м. Мукачевого". Згідно п. 4 зазначеної Постанови Верховна Рада України запропонувала Міністру внутрішніх справ України звільнити з займаної посади начальника УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_5 та першого заступника начальника УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3, а інформацію щодо результатів розслідування заслухати 1 червня 2004 року.
Враховуючи вимогу Верховної Ради України щодо його звільнення, з метою приховування вчиненого ним викрадення протоколів про результати голосування на виборчих дільницях, бажаючи ввести слідство в оману щодо обставин вчинення злочину та унеможливити його розкриття, а також намагаючись за будь-яких умов зберегти займану посаду, ОСОБА_3 у травні 2004 року за попередньою змовою з начальником УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_5 вирішив знайти особу, яка за грошову винагороду погодиться заявити правоохоронним органам нібито вона вчинила викрадення виборчих документів з приміщення Мукачівського міськвиконкому.
Реалізуючи спільний з ОСОБА_3 злочинний намір, у травні 2004 року начальник УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_5 запропонував громадянину ОСОБА_13 знайти особу, яка за грошову винагороду погодиться заявити правоохоронним органам, що нібито вона в ніч з 19 на 20 квітня 2004 року викрала з приміщення Мукачівського міськвиконкому протоколи про результати голосування на виборчих дільницях по виборах міського голови м. Мукачева та частину виборчих бюлетенів, пообіцявши заплатити 50 тисяч доларів США. Через декілька днів ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_5, що з його пропозицією погодився гр. ОСОБА_6
Після цього, ОСОБА_3, службовим обов'язком якого була організація розкриття викрадення виборчих документів з приміщення Мукачівського міськвиконкому, зустрівся з ОСОБА_13 та заявив йому, що обіцяні ОСОБА_5 50 тисяч доларів США занадто велика сума і що він заплатить знайденій ОСОБА_13 людині 10 тисяч доларів США. Зниження розміру винагороди ОСОБА_3 мотивував тим, що ОСОБА_6, у разі засудження за вчинення викрадення виборчих документів, якого він в дійсності, завідомо для ОСОБА_3, не вчиняв, буде призначено незначне покарання. При цьому, відповідно до займаної посади і чинного законодавства, ОСОБА_3 жодним чином не мав відношення до призначення покарань за вчинення злочинів та офіційно не міг впливати на суд, який є єдиним органом, наділеним правом прийняття таких рішень.
Після повідомлення ОСОБА_13, що ОСОБА_6 погодився на вказану пропозицію щодо розміру грошової винагороди, ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, передав ОСОБА_13 для ОСОБА_6 10 тисяч доларів США. Продовжуючи зловживати своїм службовим становищем, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_13, що ОСОБА_6 буде чекати того ж дня у "Гриль-барі" на вул. І. Зріні в м. Мукачево працівник міліції, який передасть йому необхідну інформацію щодо обставин викрадення виборчих документів.
Реалізовуючи спільний з ОСОБА_5 злочинний намір, ОСОБА_3 у 20-х числах травня 2004 року повідомив підлеглому йому по службі заступнику начальника Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_14, якого ОСОБА_3 мав намір, не повідомляючи про свої злочинні наміри, використати у вчиненні злочину, що за наявною у нього інформацією викрадення виборчих документів з приміщення Мукачівського міськвиконкому вчинив ОСОБА_6 Крім того, ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та умисно створюючи штучні докази вини ОСОБА_6 для подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності, наказав ОСОБА_14 зустрітись з ОСОБА_6 і виїхати з ним на місце, де, за наявною у нього інформацією, нібито спалені виборчі документи після їх викрадення. При цьому, ОСОБА_3 особисто описав ОСОБА_14 як знайти зазначене д місце. Але приховуючи від ОСОБА_14 намагання штучно створити докази вини ОСОБА_6, ОСОБА_3, мотивуючи необхідність такої зустрічі, зробив вигляд, що бажає особисто впевнитись у причетності ОСОБА_6 до вчинення злочину. Дійсною ж метою описаних дій ОСОБА_3 було показати ОСОБА_6 місце, на яке він в подальшому у ході слідчих дій мав вказати як на таке, де в ніч на 20 квітня 2004 року були нібито спалені виборчі документи, після їх викрадення з приміщення Мукачівського міськвиконкому.
Виконуючи наказ ОСОБА_3, ОСОБА_14 зустрівся з ОСОБА_6 у "Гріль-барі" на вул. І. Зріні в м. Мукачево і службовим автомобілем відвіз його на описане ОСОБА_3 місце у м. Мукачеві, що розташовано в 70 метрах від дамби ріки Латориця. Там, в процесі уточнення причетності ОСОБА_6 до вчинення злочину ОСОБА_14, будучи введеним в оману ОСОБА_3, фактично вказав йому місце, де нібито були спалені виборчі документи, на що і розраховував ОСОБА_3 В свою чергу ОСОБА_6, діючи за отриману від ОСОБА_3 винагороду, зрозумів, що йому вказують місце, яке в подальшому треба показати у ході слідчих дій, як таке, де були спалені виборчі документи, після їх викрадення з приміщення Мукачівського міськвиконкому.
Після того, як ОСОБА_14 доповів про зустріч з ОСОБА_6 і виїзд з ним на місце спалення виборчих документів, ОСОБА_3, з метою надання подальшому зізнанню у вчиненні злочину більшої правдивості , наказав ОСОБА_14 здійснити затримання ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні краіжки з Мукачівського монастиря, яка на той час знаходилась в провадженні Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області.
Одночасно , продовжуючи діяти за попередньою змовою з ОСОБА_5 та реалізуючи спільний злочинний намір, ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою штучного створення доказів вини ОСОБА_6, за допомогою невстановлених слідством осіб підготував на березі річки Латориця згарище з залишками обгорілих бланків протоколів про результати голосування на виборчих дільницях по виборах міського голови м. Мукачева. При цьому, згарище було підготовлено саме у тому місці, яке особисто визначив ОСОБА_3 і про яке він за описаних вище обставин повідомив ОСОБА_6 через ОСОБА_14
28 травня 2004 року ОСОБА_6 був затриманий співробітниками Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області за підозрою у вчиненні крадіжки майна з Мукачівського монастиря. Перебуваючи в ІТТ Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області, 31 травня 2004 року ОСОБА_6, виконуючи вказівку ОСОБА_3 за отриману від останнього винагороду, написав явку з повинною до Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області, нібито він у ніч з 19 на 20 квітня 2004 року викрав виборчі документи з приміщення Мукачівського міськвиконкому.
У ході досудового слідства у справі за фактом викрадення виборчих документів з приміщення Мукачівського міськвиконкому проводились слідчі дії з метою перевірки показань ОСОБА_6 та встановлювалась його причетність до вчинення злочину, що завідомо для ОСОБА_3 навело слідство на хибний шлях. В результаті зловживання ОСОБА_3 своїм службовим становищем ОСОБА_6 з першого до четвертого червня 2004 року незаконно тримався під вартою в ІТТ Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області за підозрою у вчиненні викрадення виборчих документів з приміщення Мукачівського міськвиконкому, що порушило його охоронювані законом права, свободи та інтереси. Крім того, умисне використання ОСОБА_3 свого службового становища в інших особистих інтересах всупереч інтересам служби підірвало авторитет органів внутрішніх справ як органу державної влади, на який Конституцією та Законами України покладено обов'язок боротьби зі злочинністю, викриття винних у вчиненні злочинів та притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Таким чином, за наведених вище обставин, ОСОБА_3, являючись працівником правоохоронного органу - першим заступником начальника УМВС України в Закарпатській області, за попередньою змовою з начальником УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_5, зловживаючи своїм службовим становищем, тобто умисно, в особистих інтересах, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, за грошову винагороду схилив громадянина ОСОБА_15 зізнатись у нібито вчиненому ним злочині - викрадення виборчих документів, хоча злочин в дійсності вчинив особисто ОСОБА_3, а також штучно створив докази вини ОСОБА_6, що заподіяло істотної шкоди інтересам держави та охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 364 КК України, - зловживання службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу.
Суд першої інстанції встановивши фактичні обставини, дійшов висновку про відсутність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочинів та виправдав його за відсутністю складу злочинів. Свій висновок обґрунтував тим, що в судовому засіданні докази обвинувачення не знайшли свого підтвердження. Показання свідків обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_16 спростовані в судовому засіданні показаннями інших свідків та матеріалами справи, а свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_14 дані ними на досудовому слідстві показання - в судовому засіданні не підтримали, а підтвердили непричетність ОСОБА_3 до злочинів, які йому інкримінувались. У своєму висновку суд послався також на письмові докази, зокрема, протоколи огляду кабінету № 52, з яких вбачається, що при огляді протоколів по результатам виборів виявлено не було, а тому стверджувати, що такі були викрадені перед проведенням третього огляду цього кабінету і саме ОСОБА_3, є недоведеним. Всі cумніви і припущення суд витлумачив на користь ОСОБА_3
В апеляції державні обвинувачі Фрицюк В. та Дьоміна І. просять виправдувальний вирок скасувати через невідповідність висновків суду викладеним у вироку фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, також невідповідності вироку вимогам ст. 334 КПК України , а справу повернути до того ж суду на новий судовий розгляд. Вказують, що суд взяв до уваги показання ОСОБА_3 , однак вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_10, який ствердив, що бачив як ОСОБА_3 зайшов у каб. 52 , зайшов за бар’єр, схилився та щось перебирав. Коли вийшов із-за бар’єру, тримав у руках одну чи дві папки, і направляючись до виходу, поклав під куртку. Це підтвердив і свідок ОСОБА_12/ т. 4 а.с. 19-27, 30-33, 42-50, 88-93, 96-101, 104-108/. Суд відхилив докази того, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 існували близькі, довірливі відносини і не знайдено доказів , які б стверджували, що між ними були неприязні відносини, що зумовили обмову ОСОБА_3.. Також, що суд не взяв до уваги показань, даних у судовому засіданні ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які не спростували показання ОСОБА_10 та ОСОБА_12, а лише показали, що не бачили як ОСОБА_3 заходив до кабінету. Вважають, що невірним також є висновок суду про те, що слідством не здобуто доказів , що протоколи дільничих виборчих комісій по результатам голосування знаходились в кабінеті, оскільки свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 підтвердили , що дані протоколи були передані до кабінету № 52. Також суд безпідставно відкинув показання ОСОБА_13, який як на досудовому слідстві, так і в суді давав послідовні показання про замовлення ОСОБА_5 за винагороду в 50 тисяч доларів людини, яка б зізналась у викраденні протоколів, він знайшов таку, а саме гр. ОСОБА_6., Далі від імені ОСОБА_5 підійшов ОСОБА_3, який знизив винагороду до 10 тисяч доларів, в наступному приніс йому гроші, він передав ОСОБА_23, а ОСОБА_23 - ОСОБА_6. Між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 відбувались неодноразові розмови, про що ствердив ОСОБА_13. Це також стверджено роздруківками телефонних розмов. / т. 6 а.ас. 42-71, 72-75/ Показання ОСОБА_13 підтвердив і свідок ОСОБА_23 Їх показання узгоджуються з показаннями ОСОБА_6, даними ним на досудовому слідстві. Але суд безпідставно взяв до уваги показання ОСОБА_6, дані ним під час судового засідання, які він змінив.
Факт зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_6 та обговорення ними можливості зміни показань зафіксований свідком ОСОБА_24 . Свої свідчення ОСОБА_24 в суді підтвердив, але суд його показань у вироку не виклав і не обґрунтував чому він відхилив цей доказ.
Вважають, що також невірно суд виклав показання свідка ОСОБА_25 В судовому засіданні свідок підтвердив, що працюючи помічником чергового ІТТ дійсно виводив ОСОБА_6 до ОСОБА_3, за що отримав догану.
На погляд апелянтів, в судовому засіданні пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення повністю знайшло своє підтвердження, а суд безпідставно виправдав його за відсутністю складу злочину.
В запереченні на апеляцію захисник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_2 просить апеляцію відхилити, а вирок залишити без змін. Обґрунтовує тим, що саме власне в ході судового слідства якраз і встановлено непричетність ОСОБА_3 до інкримінованих злочинів. Вважає, що вирок суду відповідає вимогам ст. 334 КПК України. Суд обґрунтовано у вироку зазначив , що показання ОСОБА_10 та ОСОБА_12 є непослідовними та суперечливими, а показання інших свідків стверджують тільки факт перебування ОСОБА_3 у Мукачівській міськраді, а не вчинення ним крадіжки виборчих документів.
Обґрунтований висновок і про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченонго ч.3 ст. 364 КК України - ніяких доказів причетності ОСОБА_3 до схиляння ОСОБА_6 в тому, щоб він взяв на себе вчинення злочину, ні досудовим, ні судовим слідством не здобуто. Дане обвинувачення ґрунтується на припущеннях та вигаданих показаннях ОСОБА_13, показання якого суд вірно відхилив.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , виступ прокурора про підтримання апеляції, захисника ОСОБА_2 та виправданого ОСОБА_3 про залишення вироку без змін, а апеляції без задоволення, частково провівши судове слідство та перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.
Суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням ст. 257 КПК України.
Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 323, 324, 334 КПК України. Висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину обґрунтований належно перевіреними доказами в справі та відповідає фактичним обставинам, які вказують на відсутність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, така спочатку була порушена з приводу хуліганських дій осіб, які проникли в приміщення Міської Ратуші по вул. Пушкіна, 2, в м. Мукачеві, спричинили тілесні ушкодження охороннику ОСОБА_26, виламали двері кабінету 52 , частково пошкодили опечатані конверти, в яких знаходились виборчі бюлетні повторних виборів голови міста Мукачево 18.04.2004 та зникли в невідомому напрямку. / т.1 а.с. 3/.
В ході розслідування справи, були встановлені особи, які вчинили хуліганські дії та крадіжку виборчих бюлетенів і ці особи в наступному засуджені.
Так, вироком Мукачівського міськрайсуду від 30.06.2006 , ОСОБА_7 засуджений за ч.3 ст. 357, ч.3 ст. 158 КК України за те, що він вчинив підробку виборчих документів /т.10 а.с. 215-229, т. 11 а.с. 92-103/.
З метою скрити даний злочин, гр. ОСОБА_11 організував викрадення виборчих документів, за що був засуджений разом з іншими. Ця обставина встановлена вироками Мукачівського міськрайсуду від 06.08.2007 та від 13.04.2007 /т. 10 а.с. 225-232, 211-214, т.11 а.с. 104-114/, з яких вбачається, що в ніч з 19 на 20квітня 2004 року він разом з ОСОБА_27, ОСОБА_9 , ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 з каб. № 52 Мукачівського міськвиконкому о 2 год. 20 хв. викрали частину виборчих бюлетенів, а інші розкидали в кабінеті. В цей же день були проведені два огляди місця вчинення злочину. Спершу було зафіксовано факт злому дверей та хаотично розкидані по кабінету виборчі документи , про що складений протокол від 20.04.2004 , огляд проводився з 3-15 до 7-15 год. слідчим Кіян Н.В. , з участю експерта ОСОБА_21, оперуповноважених Савко, Забужко, Яровського та понятих. В ньому зафіксовано обстановку на момент огляду безпосередньо після злому невідомими дверей / т.1 а.с. 17-22/.
Наступним протоколом огляду, тобто від 20.04.2004, проведеного з 11-34 до 15-05 / т.1 а.с. 34-47/ було констатовано наявність виборчої документації , цілісність сейфу та шафи.
Протоколом огляду від 21.04.2004 о 2-35 до 6-15 год. за участю ст.слідчого Бородія В.Г., в.о. прокурора Олага О.М. , начальника СУ УМВС Піняшка М.М., начальника Мукачівського МВ Дернового та його заступника Корнєєва І.Ю. , членів територіальної виборчої комісії Гриб С.І., Малець О.О. , експера ОСОБА_35 з участю понятих була встановлено загальна кількість наявних бюлетнів 61364. У ньому зазначено , що до цих бюлетенів протоколів по результатам виборів не виявлено. Учасники переконались в наявності та цілісності паперової стрічки, яка опечатана печаткою № 7 Мукачівського МВ УМВС /т .1 а.с. 50 /. Отже стверджувати, що протоколи про результати голосувань були викрадені після зазначеної крадіжки, і тим більш ОСОБА_3 на пропозицію ОСОБА_5, є безпідставним.
Суд вірно вказав, що свідки обвинувачення, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_12 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підтвердили, що дати показання, що ніби-то ОСОБА_3 викрав протоколи, їх спонукала отримана під час досудового слідства інформація про те, що ОСОБА_3 стверджував, що протоколи викрав ОСОБА_10
Окрім того, суд первіривши показання цих свідків дані ними на досудовому слідстві і в суді з приводу обставин вчинення ОСОБА_3 крадіжки протоколів дільничних виборчих комісій, встановив, що вони є непослідовними і суперечливими.
Доводи прокурора про те, що ці особи були очевидцями злочину , апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони суперечать фактичним обставинам, зокрема, з протоколу огляду від 21.04.2004 за участю ОСОБА_10 вбачається, що при огляді, кабінет № 52 був закритим , опечатаним і доступу сторонніх до опечатаного кабінету не виявлено. В судовому засіданні ці обставини були перевірені допитом свідків ОСОБА_31, ОСОБА_32. Зібраними матеріалами стверджено , що на виконання доручення генеральної прокуратури, було проведено третій огляд кабінету № 52 , в організації цього приймали участь в.о. прокурора м. Мукачева Олаг О.М., начальник слідства УМВС Піняшко М.М., заступник начальника УМВС Ватрала Ю.М., ОСОБА_17, ОСОБА_3
Вказані свідки підтвердили про факт перебування разом з ними ОСОБА_3 до моменту огляду кабінету. Третій огляд проводився за участю понятих, членів територіальної виборчої комісії, які підтвердили, те, що цілісність опечатаної стрічка не була порушена. Отже ОСОБА_10 та ОСОБА_16 на досудовому слідстві дали неправдиві показання про те, що ОСОБА_3 самовільно, особисто відкрив двері, зайшов в кабінет та щось з нього взяв, як в наступному їм стало відомо – протоколи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно відхилив показання ОСОБА_10 та ОСОБА_16 щодо вчинення крадіжки ОСОБА_3 протоколів, та обґрунтовано виправдав ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочинів передбачених ч.2.ст. 357 та ч.3 ст. 364 КК України , оскільки висунуте обвинувачення побудоване на вигадках.
Апеляційні доводи обвинувачів про підтвердження винуватості ОСОБА_3 у схилянні ОСОБА_6 до вчинення злочину та організацізації доказів вчинення ОСОБА_6 цього злочину, судова колегія також відхиляє.
Суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що вчинення цього злочину, тим більш за попередньою змовою з начальником УВМСУ в Закарпатській області ОСОБА_5, та невстановлених слідством осіб, не підтверджений доказами .
Як убачається з постанови старшого слідчого прокуратури Закарпатської області від 17 березня 2010 року кримінальна справа щодо ОСОБА_5 закрита. З неї слідує, що підставами для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 стало те, що він , будучи начальником УМВСУ в Закарпатській області, діючи у складі організованої групи з службовими особами органів державної влади та УМВСУ в Закарпатській області , в яку ввійшли його заступник - ОСОБА_3, начальник Мукачівського МВ УМВС - ОСОБА_10, заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації ОСОБА_7, радник голови Закарпатської облдержадмініс трації ОСОБА_8, заступник Мукачівського міського голови ОСОБА_9 та інші особи, 19-20 квітня 2004 року організував підлог та викрадення особливо важливих виборчих документів , з метою приховування вчиненого підлогу, та зловживаючи своїм службовим становищем , у травні 2004 року за попередньою змовою з ОСОБА_3 схилив ОСОБА_6 за грошову винагороду погодитись заявити правоохоронним органам, що ніби-то він вчинив викрадення виборчих документів, що заподіяло істотну шкоду інтересам держави та окремих громадян, тобто, що він у групі вчинив злочини, передбачені ст.ч.3 стю.158, ч.2 ст. 357, ч.3 ст. 364 КК України. В ході досудового слідства дана справи закрита за відсутності в його діях складу злочину і ця постанова є чинною.
Показання ОСОБА_13 про те, що на прохання ОСОБА_5 він знайшов людину, яка б взяла на себе злочин і що для цього ОСОБА_3 дав йому 10 тисяч доларів для передачі ОСОБА_6 – є надуманими як і свідчення ОСОБА_23, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами в справі. З вище зазначеної постанови відносно ОСОБА_5 / т.11а.с.120-126/, вбачається, що ОСОБА_13 оговорив ОСОБА_5 з метою помсти, оскільки підлеглими йому працівниками та прокуратурою Закарпатської області відносно ОСОБА_13 було порушено у 2004 році близько 20-ти кримінальних справ і ця інфомація підтверджена довідкою УІТ ГУМВСУ в Закарпатській області, з якої слідує, що відносно Пауля було порушено 21 кримінальну справу, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1,4 ст. 345, 2 ст. 294, ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 257, ч.1 ст. 258, ч.44 ст. 187, ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 129, ч.2 ст. 115, ч. 1 ст. 348, ч.2 ст. 157, ч.1 ст. 295, ч.2 ст. 342, ч.1.2 ст. 263, ч.1 ст. 341, ч.3 ст. 357 КК України . Отже суд правильно взяв до уваги показання ОСОБА_3 з цього приводу та показання ОСОБА_5, дані ними у судовому засіданні і обґрунтовано відхилив показання ОСОБА_13 та ОСОБА_23, як членів одного злочинного угрупування.
Роздруківки з`єднань номерів мобільних телефонів між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , на які вказують апелянти, свідчать про те, що між останніми в період з 3 по 4 червня 2004 року відбувались неодноразові телефонні розмови, але зміст цих розмов відсутній. Відтак суд першої інстанції вірно відхилив цей доказ. Слід також зазначити , що саме з`єднання не може свідчити про те, що розмова відбувалась по цих телефонних номерах саме між ними обома / т.5 а.с. 29/. Всі сумніви і припущення правильно судом витлумачено в користь підсудного на підставі ст. 62 Конституції України.
Як на досудовому слідстві так і в суді свідок ОСОБА_34 не підтвердив ту обставину, що ОСОБА_3 давав йому вказівки та інструкції щодо того, яким чином схилити ОСОБА_6 до дачі ним показань про вчинення злочину – крадіжки протоколів виборчих дільниць. Даний свідок ствердив, що перевіряв причетність ОСОБА_6 до вчинення злочинів, що входило в його службові обов`язки. /т. 5 а.с. 216-219, 222-227 /.
Не відповідає дійсності , зазначена апелянтами та обставина, що на вимогу ОСОБА_3 свідок ОСОБА_25 виводив з ІТТ ОСОБА_6 для розмови з ним. Під час досудового слідства , так і в суді, свідок ОСОБА_25 ствердив, що порушив вимоги інструкції щодо затриманих осіб, оскільки не у всіх випадках фіксував видачу цих осіб, за що і отримав догану. Те, що свідок не виключає ту обставину, що міг видавати ОСОБА_6 для ОСОБА_3 - не служить прямим доказом вини в тому, що ОСОБА_3 схиляв ОСОБА_6 взяти на себе вчинення злочину і що з`ясовував з ним питання передачі ОСОБА_13 за це грошей.
Звукозапис розмови між ОСОБА_13 та ОСОБА_6, зроблений ОСОБА_24 / особою, щодо якої вжито заходи безпеки /, на який посилається обвинувачення / т. 9 а.с. 33, 38/ , суд першої інстанції відхилив вірно. Окрім того, що даний запис є нечітким, незрозумілим, він ще є і неналежним доказом в справі, оскільки законність отримання цього доказу є сумнівною, як і показання самого свідка ОСОБА_24. Показання свідок дав у 2005 році про події які нібито- мали місце у 2007 / т. 9 а.с. 33 /, а в судовому засіданні невідомо, що саме цей свідок підтвердив / т.10 а.с. 207/. При умові законності викладеного, не можна взяти до уваги як належний доказ і експертизу запису розмови. У вказаній експертизі не зазначено технічну характеристику звукозаписуючого пристрою, не зазначено на якій відстані міг бути зроблений даний запис розмови до джерела запису, чи міг він бути проведений за обставин вказаних як свідком ОСОБА_13, так і дружини ОСОБА_6, а також свідка ОСОБА_24. Свідчення цих осіб містять розбіжності щодо місця , часу та тривалості розмови. Безсумнівно ці докази є незаконними , неналежними. І те, що суд у вироку не навів достатньої мотивації цих обставин, не впливає на остаточне рішення в справі. Окрім того, посилання апелянтів в апеляції на те, що свідок ОСОБА_24 провів запис розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, є помилковим, така подія не відбувалась, обвинувачення про таке не висувалось.
Беручи до уваги викладене, судова колегія констатує, що ні досудовим , ні судовим слідством докази обвинувачення не були встановлені. З наведених обставин не можуть бути прийняті до уваги і інші доводи апеляції. Разом з тим, аргументовані заперечення захисника на апеляцію, обгрунтовано викликають сумнів у здобутих досудовим слідством доказах, які в законному порядку були витлумачені судом на користь підсудного.
На підставі викладеного, судова колегія прийшла до переконання, що апеляція є безпідставною, а вирок суду першої інстанції - законним, обґрунтованим; підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст..ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
у х в а л и в
апеляцію державних обвинувачів Фрицюк В.В. та Дьоміної І.Ю. залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2010 року щодо ОСОБА_3 – без зміни.
Головуючий
Судді