ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2010 р. Справа № 2-а-4488/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: начальника управління охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації Діденко Лідії Олексіївни

про: визнання бездіяльності незаконною, зобовязання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ :

08 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до начальника управління охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації Діденко Лідії Олексіївни про визнання бездіяльності щодо не призначення медико-соціальної експертизи в іншому складі комісії по його заяві від 06 серпня 2010 року - незаконною, зобов`язання призначити офтальмологічну медико-соціальну експертизу у Вінницькому обласному центрі медико-соціальної експертизи для чергового переогляду і вирішення питання щодо його працездатності по зору з 01 жовтня 2010 року в складі комісії на вибір управління, але без лікарів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , зобов`язання повідомити йому порядок проходження офтальмологічної медико-соціальної експертизи у новому складі комісії та необхідні дії з його сторони для її проходження та стягнення моральної шкоди в сумі 1500 грн.

Зазначав, що 06 серпня 2010 року він звернувся до управління охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації із заявою про призначення офтальмологічної медико-соціальної експертизи у Вінницькому обласному центрі медико-соціальної експертизи в іншому складі комісії для чергового переогляду в вересні 2010 року. Проте, відповіддю від 08 вересня 2010 року за підписом начальника управління охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації Л.О.Діденко у задоволенні заяви відмовлено з підстав, що законодавством не передбачено право громадян на їх вимогу змінювати склад медико-соціальних експертних комісій.

На думку позивача, така бездіяльність відповідача є незаконною й такою, що порушує його Конституційне право на охорону здоров`я, право на отримання пенсії й відповідних пільг.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та докази, надані в матеріали справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, до початку судового засідання через канцелярію суду за вхідним №27723 від неї надійшла заява з проханням розглянути справу без її участі. В попередніх судових засіданнях представник відповідача - Вишневський С.І. (доручення на а.с. 28) заперечуючи про задоволення позовних вимог пояснював наступне.

По-перше - відповідно до „Положення про медико-соціальну експертизу" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 „Питання медико-соціальної експертизи" - в „Загальних положеннях" в пункті 4 абзацами 3 та 6 передбачено, що комісії перебувають у віддані Міністерства охорони здоров`я і утворюються за таким принципом: Кримська республіканська; центральні міські у м. Києві та Севастополі; міські, міжрайонні, районні. Утворення, реорганізація та ліквідація Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських, міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій та призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ.

Штатні нормативи чисельності працівників комісій встановлюються МОЗ України та погодженням з Міністерством праці України.

По-друге, тлумачення позивача стосовно порушення статті 38 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров`я", якою передбачено право кожного на вільний вибір лікаря і лікувального закладу є безпідставним.

Твердження, що „медико-соціальна експертиза входить до системи охорони здоров`я України, тому право кожного на вільний вибір лікаря лікувального закладу розповсюджується також на медичну експертизу" - не відповідає нормам вищезазначеного Закону України. Стаття 38, на яку посилається позивач, включена до розділу V „Лікувально-профілактична допомога". В свою чергу, проведення медичної експертизи регулюється розділом X «Медична експертиза", статтями 69-73. Зокрема стаття 69 регулює проведения експертизи тривалої або стійкої втрати працездатності медико-соціальними експертними комісіями.

По-третє, Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи" в „Положенні про медико-соціальну экспертизу" в пункті 15 розділу „Огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення групи інвалідності" вказаний порядок проходження медико-соціальної експертизи, а саме: комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі місцем їх тимчасового проживання у закладах соціального захисту для бездомних громадян та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи цілого документа, що засвідчує особу. Це означає, що будь-яка заява громадянина на ім`я начальника управління охорони здоров`я та курортів обласної державної адміністрації не може змінювати затверджену процедуру проходження медико-соціальної експертизи. Все вищевикладене свідчить, що начальник управління охорони здоров`я та курортів обласної державної адміністрації немає законних підстав для направлення будь-якого громадянина на медико-соціальну експертну комісію і здійснення такого діяння було би прямим порушенням законодавства і не може розцінюватись як бездіяльність управління в особі його начальника.

Крім того, пунктом 18 Постанови №1317 передбачено, що відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Суд заслухав пояснення позивача, дослідив матеріали справи на підтвердження та спростування позовних вимог й надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що рішенням від 19 вересня 2008 року офтальмологічної медико-соціальна експертної комісії Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 призначено ІІІ групу інвалідності по зору, переогляд якої мав бути в вересні 20010 року.

06 серпня 2010 року позивач звернувся з заявою до управління охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації про призначення офтальмологічної медико-соціальної експертизи у Вінницькому обласному центрі медико-соціальної експертизи в іншому складі комісії для чергового переогляду.

Так, начальником управління охорони здоров`я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації Л.О.Діденко на звернення ОСОБА_1 надано відповідь №03-А-09-3-С-765-2-09.05.901 від 08 вересня 2010 року зі змісту якої вбачається, що Вінницький обласний центр МСЕК у своїй роботі керується Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Положення про медико-соціальну експертизу» (Постанова №1317), в якому вказані утворення, організація і склад медико-соціальних експертних комісій, визначена процедура проведення МСЕК хворим. Законодавством не передбачено право громадян, на їх вимогу змінювати склад МСЕК.

Також, зазначили, що порядок «Огляду (повторного огляду) осіб, що звертаються для встановлення груп інвалідності» визначений вищезазначеною Постановою, а саме пунктом 15 встановлено, що за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я. У разі оформлення лікувальним закладом за місцем проживання позивача медичної документації на МСЕК, ОСОБА_1 буде оглянутий при черговому переогляді спеціалізованою офтальмологічною МСЕК Вінницького обласного центру МСЕ, згідно чинного законодавства (а.с. 22).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм, або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Відповідно до пунктів 1, 2 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 07 квітня 2004 року №183 (Інструкція) - інвалідність у повнолітніх осіб визначається шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), підпорядкованими Республіканському в Автономній республіці Крим, обласним та міським в містах Києві та Севастополі центрам (бюро) медико-соціальної експертизи.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 1994 року №221 (Порядок №221) експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності проводиться медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК) МОЗ. У МСЕК проходять огляд громадяни, які частково чи повністю втратили здоров`я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежують їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, з метою виявлення компенсаторно-адаптаційних можливостей особи для реалізації заходів реабілітації та адаптації інвалідів.

Направлення для огляду хворого у МСЕК видається лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК) відповідного лікувально-профілактичного закладу за формою, затвердженою МОЗ, після клінічних досліджень, що підтверджують стійкий чи необоротний характер захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п`яти місяців у зв`язку з одним і тим же захворюванням за останні дванадцять місяців, а хворий на туберкульоз - протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності (п. 3 Порядку №221).

Пунктами 5, 12, 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року №83 (Положення №83) встановлено, що органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Залежно від рівня, структури захворюваності та інвалідності утворюються такі медико-соціальні експертні комісії: загального профілю; спеціалізованого профілю для огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами, захворюваннями органів зору, органів кровообігу тощо.

Міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії утворюються в складі трьох лікарів-експертів (терапевта, хірурга, невропатолога), фахівця з медико-соціальної реабілітації (лікаря-реабілітолога), психолога, представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також представника військово-медичних управлінь Служби безпеки України (СБУ), Служби зовнішньої розвідки - у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ, Служби зовнішньої розвідки. До складу комісій спеціалізованого профілю входять два лікарі, спеціальність яких відповідає профілю комісії, і терапевт чи невропатолог, а у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ, Служби зовнішньої розвідки - лікар військово-медичних управлінь СБУ, Служби зовнішньої розвідки відповідного профілю.

Рішення про інвалідність ґрунтується на оцінці комплексу клініко-функціональних, соціально-педагогічних, соціально-побутових та професійних факторів. При цьому враховуються характер захворювання, ступінь вираженості порушених функцій організму, в тому числі, що значно впливають на професію, ефективність лікування, та реабілітаційних заходів, стан компенсаторно-адаптаційних можливостей організму, клінічний та трудовий прогноз, здатність до соціальної адаптації, потреба в різних видах реабілітації та соціальної допомоги, особисті установки, конкретні умови і зміст праці, освіта та професійна підготовка, вік, необхідність і можливість працевлаштування (п. 1.2 Інструкції №183).

Так, положенням №83 передбачено, що медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя. Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров`я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов`язків тощо. Медико-соціальна експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації інваліда. Залежно від ступеня втрати здоров`я інвалідність поділяється на три групи. Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, чи захворювання, пов`язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, чи захворювання, не пов`язане з перебуванням на фронті, а вспеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов`язків військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.

З метою об`єктивної оцінки стану здоров`я і ступеня обмеження життєдіяльності при огляді у МСЕК в кожному випадку проводиться комплексне обстеження хворого: опитування, вивчення необхідних документів, комісійний огляд усіма членами МСЕК та оцінка стану всіх систем організму, вивчення всіх необхідних даних лабораторних та функціональних методів дослідження. Після прийняття експертного рішення про групу інвалідності, визначення реабілітаційного потенціалу та реабілітаційного прогнозу складається індивідуальна програма реабілітації, де зазначаються конкретні заходи щодо реабілітації інваліда, передбачається їх послідовність, комплексність і терміни виконання, очікувані результати та критерії оцінки ефективності реабілітаційних заходів. Залежно від ступеня обмеження життєдіяльності встановлюють I, II, III групу інвалідності.

Судом встановлено, що офтальмологічна МСЕК Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи є комісією спеціалізованого профілю і діє у складі 3-х лікарів-експертів.

яка провела огляд ОСОБА_1 в червні місяці 2008 року та прийняла рішення про становлення йому ІІІ-ої групи інвалідності є комісією спеціалізованою і діяла у складі 3-х лікарів-експертів, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_7 і ОСОБА_9 .

Так, в черевні місяці 2008 року комісією в складі: ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_9 проведено черговий переогляд ОСОБА_1 з приводу раніше встановленої йому ІІ-ої групи інвалідності по зору до 01 липня 2008 року.

Оскільки, рішення за результатами переогляду прийнято комісіє лише через три місяці, а саме 19 вересня 2008 року, яким ОСОБА_1 призначено ІІІ групу інвалідності слугували підставою для недовіри позивачу цьому складу комісії. Дані обставини стали причиною звернення останнього з заявою до начальника управління охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації про призначення офтальмологічної медико-соціальної експертизи у Вінницькому обласному центрі МСЕ щодо його працездатності по зору у новому складі комісії без лікарів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 і ОСОБА_9 . В обґрунтування такого звернення ОСОБА_1 посилався на статтю 38 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», яка передбачає право кожного на вільний вибір лікаря і лікувального закладу.

З приводу вищевикладеного суд зазначає наступне.

Преамбулою до Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Згідно із статтею 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтями 4, 5 цього ж Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Так, начальником управління охорони здоров`я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації Л.О.Діденко на звернення ОСОБА_1 щодо заміни складу медико-соціальної експертної комісії надано обґрунтовану відповідь, зі змісту якої вбачається, що Вінницький обласний центр МСЕК у своїй роботі керується Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Положення про медико-соціальну експертизу» (Постанова №1317), в якому вказані утворення, організація і склад медико-соціальних експертних комісій, визначена процедура проведення МСЕК хворим. Законодавством не передбачено право громадян, на їх вимогу змінювати склад МСЕК.

Також, зазначили, що порядок «Огляду (повторного огляду) осіб, що звертаються для встановлення груп інвалідності» визначений вищезазначеною Постановою, а саме пунктом 15 встановлено, що за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я. У разі оформлення лікувальним закладом за місцем проживання позивача медичної документації на МСЕК, ОСОБА_1 буде оглянутий при черговому переогляді спеціалізованою офтальмологічною МСЕК Вінницького обласного центру МСЕ, згідно чинного законодавства (а.с. 22).

Таким чином, суд дійшов висновку, що на питання, порушені позивачем у зверненні, відповідачем надано обґрунтовану відповідь, виходячи з наступного.

Як вбачається із Статуту Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, затвердженого розпорядженням голови Вінницької обласної ради 21 січня 2004 року №10, управління ВОЦ МСЕ здійснює головний лікар-головний експерт, а саме ОСОБА_5 одним із обов`язків якого є призначення та звільнення з посади працівників ВОЦ МСЕ (а.с. 50-54).

Крім того, із посадової інструкції головного експерта області, затвердженої начальником головного управління медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України В.В. Марунич 29 серпня 1997 року, з якою 23 березня 2003 року ознайомлений ОСОБА_5 вбачається, що серед ряду покладених на нього обов`язків, останній вирішує питання сумісництва, замісництва, переміщення підпорядкованого персоналу (а.с. 47-49).

В свою чергу, посадові обов`язки начальника управління охорони здоров`я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації Діденко Л. О. визначені тимчасовим положенням, затвердженого розпорядженням голови Вінницької обласної державної адміністрації 29 липня 2005 року, відповідно до якого остання не наділена правом формувати й заміняти членів медико-соціальної експертної комісії.

При цьому, позивач посилається на те, що серед основних завдань управління охорони здоров`я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації згідно тимчасового положення є: керівництво підприємствами, установами та організаціями в галузі охорони здоров`я, що належать до сфери управління державної адміністрації; організація їх матеріально-фінансового забезпечення; прогнозування розвитку мережі закладів охорони здоров`я для нормативного забезпечення населення медико-санітарною допомогою. Серед обов`язків начальника управління позивач відзначив такі: здійснення керівництва діяльностю управління, відповідає за виконання покладених на управління завдань, визначення ступінню відповідальності заступників начальника управління, керівників структурних підрозділів управління; видання у межах своєї компетенції накази, розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

Таким чином, на думку позивача мало місце бездіяльність начальника управління охорони здоров`я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації Діденко Л.О. щодо не виконання покладених на нею обов`язків, а саме не призначення іншого складу офтальмологічної МСЕК у Вінницькому ВОЦ МСЕ.

Такі твердження позивача на думку суду є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність начальника управління охорони здоров`я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації згідно тимчасового положення розповсюджується на санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров`я.

Отже, організація та проведення медико-соціальної експертизи не відноситься до віддання відповідача, а діє на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1317. Таким чином, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у зміні складу МСЕК не могла вийти за межі своїх повноважень й діяти всупереч законам України.

Більше того, слід зазначити, що надана відповідачем відповідь на звернення ОСОБА_1 відома з головному лікарю-головному експерту ВОЦ МСЕ ОСОБА_5, оскільки його зазначено виконавцем даної відповіді.

Що стосується посилання позивача на порушення відповідачем статті 38 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», якою передбачено право кожного на вільний вибір лікаря і лікувального закладу слід зазначити те що вони є безпідставними з огляду на таке.

МСЕК не входить до системи охорони здоров`я України, тому право кожного на вільний вибір лікаря і лікувального закладу не розповсюджується на медичну експертизу.

Так, статтею 69 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що експертиза тимчасової непрацездатності громадян здійснюється у закладах охорони здоров`я лікарем або комісією лікарів, які встановлюють факт необхідності надання відпустки у зв`язку з хворобою, каліцтвом, вагітністю та пологами, для догляду за хворим членом сім`ї, у період карантину, для протезування, санаторно-курортного лікування, визначають необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв`язку з хворобою на іншу роботу у встановленому порядку, а також приймають рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня тривалої або стійкої втрати працездатності.

Експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров`я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів.

Висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов`язковими для власників та адміністрації підприємств, установ і організацій.

Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також слід зазначити, що на посаду лікаря-експерта МСЕК загального профілю (обласних, міських, міжрайонних, районних) назначається лікар однієї з основних клінічних спеціальностей: хірург або ортопед-травматолог, невропатолог, терапевт згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу. На посаду лікаря експерта спеціалізованих МСЕК вводяться дві посади лікаря-фахівця у відповідності з профілем МСЕК.

Лікар-експерт повинен мати стаж з основної клінічної спеціальності не менше 3-х років, первину спеціалізацію з медико-соціальної експертизи та атестаційну категорію по основній лікарській спеціальності.

Як вбачається із витягів з наказів про затвердження рішення центральної атестаційної комісії Міністерства охорони здоров`я України від 01 грудня 2009 року та від 29 квітня 2009 року ОСОБА_7 присвоєно першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «офтальмологія» та ОСОБА_8 присвоєно вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «офтальмологія».

Більше того, слід зазначити, що в матеріалах справи наявні копії наказів ВОЦ МСЕК за підписом головного лікаря-головного експерта ОСОБА_5 від 20 жовтня 2008 року №77 про переведення лікаря терапевта офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_9 за її згодою на посаду лікаря кардіолога кардіологічної медико-соціальної експертної комісії та від 02 січня 2009 року №5 про прийняття на посаду лікаря терапевта спеціалізованої офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_10 .

Таким чином, вищенаведене підтверджує той факт, що прийняття, звільнення та зманена працівників ВОЦ МСЕК здійснюється безпосередньо головним лікарем-головним експертом, а не начальником управління охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації Діденко Л.О.

Що стосується тверджень позивача, про те, що МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно провести медико-соціальну експертизу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 23 Положення «Про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 03 грудня 2009 року №1317 (Постанова №1317) передбачено, що у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку (п.п. 24, 25 Постанови №1317).

Проте, будь-яких звернень до Міністерства охорони здоров`я України ОСОБА_1 не надсилалось.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає бездіяльності начальника управління охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації Діденко Л.О., а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується моральної шкоди, то позивач вказує, що вона полягає в тому, що відповідачем порушено його Конституційне право на охорону здоров`я, а також права на отримання пенсії й відповідних пільг, яка оцінюється позивачем в розмірі 1500 грн.

Визначаючись щодо таких вимог, суд зазначає, що відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України законодавець чітко визначив, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, під моральною шкодою розуміється втрата немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю.

Позивач не довів суду наявність заподіяної шкоди у вигляді душевних переживань та страждань, яких зазнав у зв`язку з оскаржуваними діями відповідача. Крім того, не навів переконливих мотивів в обґрунтування зазначеної суми.

Враховуючи те, що у задоволені позовних вимог щодо бездіяльності відповідача відмовлено, то позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягають.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, згідно із статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

За змістом статті 94 КАС України розподіл судових витрат залежить від того на чию користь ухвалене рішення. Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень в повному обсязі, то і присудження їй здійснених нею документально підтверджених витрат з Державного бюджету України не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 16.12.10

Суддя Чудак Олеся Миколаївна

15.12.2010