ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 р. Справа № 2-а-4781/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : Комісарчук Майї Іллівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1

до: Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

про: скасування постанови

ВСТАНОВИВ :

19 листопада 2010 року Приватний підприємець ОСОБА_1 (ПП ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (ТУ ГДІАТ у Вінницькій області) про скасування постанови начальника ТУ ГДІАТ у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 26 жовтня 2010 року №112150.

Зазначав, що застосована до нього за порушення вимог статті 39 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (Закон №2344), а саме, відсутність ліцензійної картки, схеми маршруту і розкладу руху постановою санкція склала 1700 грн.

Однак, посилаючись на те, що оскаржувана постанова не ґрунтується на чинному законодавстві та протирічить вимогам вказаного Закону, оскільки не відповідає дійсним обставинам, так як при складанні акта та прийнятті постанови не враховано відсутність самого порушення, зокрема, те, що питання оформлення паспорту автобусного маршруту спеціальних регулярних перевезень регулюються статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт». В даному випадку паспорт маршруту на підставі якого він здійснював перевезення затверджений замовником транспортних послуг - Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінвест ЛТД» 15 травня 2010 року.

Крім того, зазначив, що відповідачем не вірно вказано штрафну санкцію, а саме абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки даний абзац передбачає відповідальність за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, а не за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення відповідних документів.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник ГДІАТ в особі ТУ ГДІАТ у Вінницькій області - головний спеціаліст відділу ліцензуванням І.Комісарчук (довіреність на а.с. 15) позов не визнала, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, які приєднанні до матеріалів справи (а.с.43). Додатково пояснила, що дії співробітників ТУ ГДІАТ у Вінницькій області є правомірними оскільки здійснені у відповідності до вимог діючого законодавства України, у тому числі постанови Кабінету Міністрів України №1567 від 8 листопада 2006 року «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», а відтак постанова про застосування штрафних санкцій в результаті виявлених порушень винесена відповідно до законодавства.

Суд вислухав пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідив надані у справу докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності й надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, судом встановлено, що 19 вересня 2010 року, на підставі завдання на перевірку від 13 вересня 2010 року №062969, державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області Заболотним В.І., Христичем В.О. проводилась рейдова перевірка ділянки дороги Вінниця-Київ-Вінниця.

Під час перевірки виявлено, що водієм автомобіля марки «Вольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ПП ОСОБА_1 , надавались послуги з регулярних спеціальних пасажирських перевезень, про що свідчить дорожній лист №050578, без відповідно оформлених документів, зокрема: відсутня ліцензійна картка схеми маршруту, розклад руху, паспорт маршруту не погоджено із організатором перевезень, а відтак вважається відсутнім, обов`язковість якого передбачена "Порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту" затвердженого наказом Мінтрансзв`язку України від 07 травня 2010 №278 (Порядок №278).

У зв`язку з виявленими порушеннями, інспекторами на місці складено акт №192451.

З даним актом водій ознайомлений, його підписав і заперечень не подав (а.с. 40).

На підставі складеного акту, комісією ТУ ГДІАТ у Вінницькій області 26 жовтня 2010 року відбувся розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт в присутності відповідача, про що свідчить його підпис в супровідному листі про проведення розгляду справи (а.с. 39).

За результатами розгляду справи начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області А.С.Ратовським винесена постанова від 26 жовтня 2010 року №112150 про застосування фінансової санкції в розмірі 1700 грн (а.с. 37).

Як вбачається з аналізу вказаної постанови, вона винесена відносно ОСОБА_1 - позивача по справі та власника транспортного засобу, перевірка якого здійснювалась 19 вересня 2010 року о 10 год. в м.Вінниці, по вул.Фурманова (ділянка дороги - Вінниця-Київ-Вінниця)

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Вінницької міської ради 28 серпня 2008 року за №21740000000032030 (а.с. 36).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

Частинами першою, третьою статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Державний контроль, відповідно до статей 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (Порядок), здійснюється Головавтотрансінспекцією, її територіальними управліннями в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі шляхом проведення посадовими особами планових, позапланових та рейдових перевірок.

Що стосується внутрішніх перевезень пасажирів, то загальні положення про ці перевезення визначаються розділом ІІ Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зокрема, відповідно до статті 35 цього Закону послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяються на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Так статтею 1 Закону №2344 визначено, що регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленному порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

А регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Суб`єкти господарювання, які використовують легкові автомобілі на замовлення, мають право включати витрати на ці послуги до собівартості продукції тільки за умови, що у перевізника є відповідна ліцензія і з ним укладений письмовий договір на обслуговування.

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно із статтею 39 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Такими документами для фізичної особи, що здійснює регулярні спеціальні пасажирські перевезення, зокрема, є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбаченні законодавством України.

Відповідно до статті 6 Закону №2344 одним із завдань Головавтотрансінспекції є державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.

Згідно з пункту 2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року за №1567 (Порядок), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом пункту 4 цього Порядку передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області Заболотним В.І. та Христич В.О. складено акт №192451 від 19 вересня 2010 року.

Під час проведення перевірки 19 вересня 2010 року о 10 год. в м.Вінниці, по вул. Фурманова (ділянка дороги - Вінниця-Київ-Вінниця) виявлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме здійснювались пасажирські перевезення по маршруту Вінниця-Київ-Вінниця без відповідно оформлених документів, зокрема: відсутня ліцензійна картка схеми маршруту, розклад руху, паспорт маршруту не погоджено із організатором перевезень, а відтак вважається відсутнім, обов`язковість якого передбачена "Порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту".

В судовому засіданні позивачем надано паспорт регулярного спеціального автобусного маршруту "Київ - Вінниця". Даний паспорт розроблений станом на 15 травня 2010 року та затверджений "Замовником" Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінвестгруп ЛТД" (ТОВ Євроінвестгруп ЛТД»). На думку позивача саме "Замовник" і є організатором перевезень, а тому на момент проведення перевірки усі документи були оформлені належним чином.

Проте з такою позицією позивача, суд не погоджується та вважає її хибною, оскільки відповідно до положень пункту 1.2 Порядку №278 організатором перевезень є урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, які забезпечують відповідно до статті 7 "Про автомобільний транспорт" організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування відповідних сполучень.

Згідно пункту 2.1 Порядку №278 паспорт маршруту включає: схему автобусного маршруту; умови здійснення перевезень на маршруті; характеристику маршруту; розклад руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду для регулярних приміських та міжміських маршрутів або відомості про вартість проїзду для міських маршрутів; список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень в межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, а також туристично-екскурсійних перевезень); відомості про зміни на маршруті; акт відповідності паспорта маршруту умовам перевезень; договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень); відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів на маршруті регулярних спеціальних перевезень, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (далі - відомості про порушення).

Схема автобусного міжміського маршруту виготовляється на карті автомобільних доріг чи фрагменті карти автомобільних доріг України з нанесенням лінії проходження маршруту. На схемах приміських та міжміських маршрутів умовними знаками позначаються населені пункти, якими проїздить автобус, без зазначення вулиць та додатково наводяться схеми проїзду через районні та обласні центри, де розкладом руху передбачається заїзд на автостанцію. Автостанції, автовокзали, пункти відправлення та пункти прибуття за маршрутом відмічаються на схемі із зазначенням їх назв. На лінії шляху проходження маршруту позначаються проміжні зупинки, мости, шляхопроводи, пункти перетинання кордону (п.2.2 Порядку №278).

Паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень виготовляється у кількості, необхідній для забезпечення організатора перевезень, замовника послуг, перевізника та водіїв, які здійснюють перевезення пасажирів за даним маршрутом. Примірники організатора перевезень та водія вважаються контрольними. На титульному аркуші примірника водія ставиться відмітка "(В)" (п. 2.11 Порядку №278).

В подальшому паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень після розроблення надається на погодження до відповідних органів Державтоінспекції МВС України, після чого - до організатора перевезень на відповідній території (п.3.3 Порядку №278).

Водночас, як з`ясовано в судовому засіданні та вбачається зі змісту договору "На замовлення послуг з перевезень пасажирів" від 15 травня 2010 року укладеного між Замовником - ТОВ "Євроінвестгруп ЛТД" та Перевізником - ФОП ОСОБА_1 , останній згідно пункту 2.1.4 згаданого договору зобов`язаний належним чином оформити паспорт регулярного спеціального автобусного маршруту, і виконувати зазначені у ньому положення.

Таким чином, паспорт маршруту який надавався при перевірці був не оформлений відповідно до Порядку №278.

В силу абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлених документів (в частині не оформлення паспорту маршруту), перелік яких визначений статтею 39 цього Закону передбачена відповідальність, у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом також встановлено, що розгляд справи виявленого порушення здійснювався 26 жовтня 2010 року в приміщенні Територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області в присутності ОСОБА_1 . Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання та ліцензіатом, фінансові санкції застосовані до позивача згідно постанови від 26 жовтня 2010 року №112150, як до суб`єкта господарювання, а не фізичної особи, за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Отже, виходячи з наведеного, начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області правомірно та відповідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пунктів 25, 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, винесено оскаржувану постанову.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними в справі доказами. Натомість, відповідачем обгрунтовано свої дії щодо здійснення перевірки, складення за її наслідками акту №192451 від 19 вересня 2010 року та доведено правомірність встановлених висновків, а отже підстав для визнання нечинною та протиправною постанови, винесеної Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області від 26 жовтня 2010 року №112150, немає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 21.12.10

Суддя Чудак Олеся Миколаївна

16.12.2010