Справа № 1-261

2010 рік

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2010 року                                               Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі:    

головуючого судді     Михайленка А.В.,

при секретарі              Савчук Т.М.,

за участю прокурора  Гайду С.В.,

         адвокатів    ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

    25.12.2006  р. Літинським районним судом Вінницької області за ст. ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 304 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

    25.02.2009  р. Вінницьким районним судом Вінницької області за ст. 185 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України,  

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Яришівка Тиврівського району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, працюючого вантажником «Хліб-комбінату», одруженого, проживаючого за адресою: с. АДРЕСА_1, раніше не судимого;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, –  

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Яришівка Тиврівського району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

    15.05.2007  р. Тиврівським районним судом Вінницької області за ст. ст. 122 ч. 1 КК України до 1 року 6 місяців виправних робіт;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, –  

ВСТАНОВИВ :

08.12.2009 р. біля 20.50 год. ОСОБА_4 за попередньою змовою зі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийшли в офісне приміщення до ОСОБА_7, розташованого на 7-му поверсі ВАТ «Маяк» по АДРЕСА_2.

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були раніше знайомі та перебували у цивільно-правових відносинах, оскільки останній, являючись фізичною особою-підприємцем, приблизно у вересні 2009 року, точну дату слідством не встановлено, продав ОСОБА_4 системний блок комп’ютера за 2500 грн. Після цього приблизно у жовтні 2009 року, точну дату слідством не встановлено, ОСОБА_4 прийшов до офісного приміщення ОСОБА_7 та, пояснивши, що йому терміново необхідні гроші, попросив ОСОБА_7 придбати у нього системний блок комп’ютера, який ОСОБА_4 раніше купував у ОСОБА_7 ОСОБА_7 погодився на пропозицію ОСОБА_4 та придбав у нього системний блок комп’ютера за 2000 грн. Приблизно через тиждень після цього, точну дату слідством не встановлено, ОСОБА_4, маючи намір відкупити свій системний блок комп’ютера, знову прийшов до ОСОБА_7 та повідомив його про свій намір, на що ОСОБА_7 погодився і сказав, що продасть системний блок за 2300 грн., на що ОСОБА_4 погодився

08.12.2009 р. ОСОБА_4 разом зі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прийшовши у вищевказане офісне приміщення, маючи на меті примушування ОСОБА_7 повернути ОСОБА_4 гроші в сумі 300 грн., які ОСОБА_7 отримав внаслідок продажу системного блоку до комп’ютера останнього разу. Реалізовуючи свій злочинний намір на примушування ОСОБА_7 до виконання останнім цивільно-правових зобов’язань, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 почали наносити ОСОБА_7 численні удари руками та ногами по різних частинах тіла, пошкоджуючи при цьому майно, що знаходилось у офісному приміщенні. Крім того, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, використовуючи клейку стрічку, зв’язали ОСОБА_7 та продовжували застосовувати до нього насильство. Після цього, маючи на меті повернення ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 300 грн., ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 забрали у ОСОБА_7 сумку вартістю 300 грн., в якій знаходились грошові кошти в сумі 4200 грн., золотий ланцюжок з хрестиком вартістю 3500 грн., гроші в сумі 2400 грн., мобільний телефон марки «Нокіа 6021» вартістю 500 грн., паспорт громадянина України, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, після чого з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 10900 грн.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 103 від 21.01.2010 р. у ОСОБА_7 при судово-медичному дослідженні виявлено синці на обличчі та правій руці, забиті рани на голові та тулубі, садна на голові та руках, крововилив в кон’юнктиву лівого ока та під слизову оболонку на верхній губі, скол емалі першого зуба на верхній щелепі зліва, які не являлись небезпечними на час заподіяння, належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), до яких можуть належати рука та нога, можливо, 08.12.2009 р.

Підсудний ОСОБА_4  в судовому засіданні вину визнав та суду пояснив, що 08.12.2009 р. він зустрівся зі ОСОБА_6, якому він сказав, що у нього був комп’ютер, який він продав у магазин за 2300 грн., а в подальшому викупив його за 2000 грн. ОСОБА_6 запропонував йому, щоб вони пішли в магазин за спонукали продавця до повернення 300 грн., на що він погодився. Наступного дня він зі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пішов у офіс ОСОБА_7 і сказали, щоб він віддав 300 грн., але в ході розмови між ними виникла бійка між ОСОБА_6 і ОСОБА_9, тому він зі ОСОБА_5 також наніс потерпілому декілька ударів руками та ногами. Після цього вони вийшли з приміщення магазину і забрали з собою сумку потерпілого, в якій виявилось біля 4 тис. грн. та ланцюжок з хрестиком і документи. Гроші вони розділили порівну, а документи викинули.

Вони попередньо не домовлялись про розподіл ролей між собою і застосувати фізичну силу до потерпілого не збирались. Коли вони виходили, вони взяли зі столу липку стрічку та зв’язали потерпілого, проте вони потерпілому не погрожували. Він попередньо звертався до потерпілого з проханням, щоб той повернув йому 300 грн., однак той відмовив йому.

Підсудний ОСОБА_5  в судовому засіданні вину визнав та суду пояснив, що 08.12.2009 р. він з братом приїхав у м. Вінницю і зустрівся з ОСОБА_4, який сказав, що він не може забрати 300 грн., які йому не доплатили за придбання комп’ютера, тому вони пішли до потерпілого в магазин, де ОСОБА_4 мав з потерпілим поговорити. В магазин першим зайшов брат, після чого зайшов він і ОСОБА_4, проте він не може пояснити, чому в магазин першим зайшов його брат. Зайшовши у магазин, вхідні двері вони не зачинили. В ході розмови між його братом та потерпілим виникла бійка, тому він з ОСОБА_4 також наніс потерпілому декілька ударів. Перед тим, як вийти з магазину, вони зв’язали потерпілого липкою стрічкою, яка лежала на столі. Потім вони забрали сумку потерпілого і вийшли з магазину. В сумці виявили гроші та документи. Гроші вони розділили між собою, а документи він спалив.

Підсудний ОСОБА_6  в судовому засіданні вину визнав та суду пояснив, що 08.12.2009 р. до нього зателефонував брат та попросив під’їхати до магазину «Фуршет» по вул. Хмельницьке шосе. Потім вони поїхали до ВАТ «Маяк», де піднялись на 7-й поверх. Він зайшов у приміщення магазину та почав питати у потерпілого стосовно комп’ютера. В ході розмови між ним та потерпілим виникла суперечка, оскільки йому не сподобалось, як потерпілий відповідав, тому він наніс потерпілому удар в обличчя. Після цього він побачив, що ОСОБА_4 та брат також почали бити потерпілого. Після цього вони зв’язали потерпілого та забрали його сумку, в якій були гроші, документи та ланцюжок з хрестиком.

Потерпілий ОСОБА_7  в судовому засіданні пояснив, що 08.12.2009 р. біля 20.50 год. він сидів у себе в офісі-магазині і працював. До нього зайшов ОСОБА_6 та запитав, чи може він придбати комп’ютер, після чого підійшов до його столу і почав його бити рукою в обличчя, внаслідок чого він впав на підлогу. Потім його також почали бити ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Він намагався чинити опір, але його почали бити сильніше, після чого його посадили на стілець та зв’язали. Йому говорили про повернення якихось 300 грн., проте він не міг зрозуміти, що від нього хочуть. Коли підсудні вийшли, йому вдалось зняти липку стрічку, після чого він викликав міліцію.

Під час його побиття йому не погрожували.

Судом також було досліджено й інші докази, зібрані у справі, а саме:

•   протокол огляду місця події від 08.12.2009 р., згідно якого було оглянуто офісне приміщення, розташоване на 7-му поверсі ВАТ «Маяк» по АДРЕСА_2; в ході огляду місця події зафіксовано обстановку, а саме: розташування предметів та виявленні пошкодження майна, а також виявлено відбитки слідів взуття; в ході проведення огляду місця події було вилучено відбиток слідів, клейку ленту, два фрагменти гумових рукавичок; фрагмент електричного шнуру, електрошокер, викрутку (а. с. 5-11);

•   акт про застосування службово-розшукової собаки «Альма» від 08.12.2009 р., згідно якого собака взяла слід на 7 поверсі з магазину комп’ютерів, провела по коридору до сходинок, звела на 1 поверх і закінчила свою роботу (а. с. 18);

•   акт судово-медичного дослідження № 3500 від 10.12.2009 р., згідно якого у ОСОБА_7 виявлені синці на обличчі та правій руці, забиті рани на голові та тулубі, садна на голові та руках, крововилив в кон’юктиву лівого ока та під слизову оболонку на верхній губі, скол емалі першого зуба на верхній щелепі зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмету, можливо, 08.12.2009 р. (а. с. 21);

•   висновок експерта № 20 від 21.01.2010 р., згідно якого кров ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В (а. с. 196);

•   висновок експерта № 21 від 21.01-05.02.2010 р., згідно якого в слідах на речовому доказі – шматку липкої стрічки, вилученому під час огляду місця події, знайдена кров людини групи А з ізогемаглютинином анти-В і походження її від потерпілого ОСОБА_7, не виключається (а. с. 198-200);

•   висновок експерта № 103 від 21.01.2010 р., згідно якого у ОСОБА_7 при судово-медичному дослідженні виявлені синці на обличчі та правій руці, забиті рани на голові та тулубі, садна на голові та руках, крововилив в кон’юктиву лівого ока та під слизову оболонку на верхній губі, скол емалі першого зуба на верхній щелепі зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень, що не являються небезпечними для життя та здоров’я в момент заподіяння; за механізмом утворення синці на обличчі та правій руці, садна на голові та руках, крововилив в кон’юктиву лівого ока та під слизову оболонку на верхній губі, скол емалі першого зуба на верхній щелепі зліва у ОСОБА_7 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), до якого належить і рука, і нога; забиті рани на голові та тулубі у нього виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою округлою контактуючою поверхнею; по давності утворення, можливо, 08.12.2009 р. (а. с. 209);

•   висновок експерта № 40-х від 12.02.2010 р., згідно якого електрошок, який було вилучено під час огляду місця події, не являється зброєю, є спеціальним засобом – паралізатором-електрошоком, призначеним для тимчасового паралізування противника, виготовлений заводським способом (а. с. 227-228).

Аналізуючи пояснення підсудних, потерпілого, зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні було доведено факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, про що свідчить висновок судово-медичної експертизи. В ході судового розгляду справи також було доведено факт подальшого зв’язування потерпілого з метою перешкоджання виклику ним охорони чи працівників міліції для забезпечення зникнення підсудними з місця вчинення злочину. Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що підсудний ОСОБА_4 купував у потерпілого комп’ютер, але в подальшому у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем попросив потерпілого купити комп’ютер, обговоривши, що через деякий час викупить комп’ютер знову. При цьому судом також встановлено, що ОСОБА_4 повернув потерпілому комп’ютер за 2000 грн. і в подальшому викупив його за 2300 грн. В ході розмови, яка відбулась у потерпілого з ОСОБА_4 щодо повернення останньому 300 грн., потерпілий ОСОБА_4 відмовив, у зв'язку з чим ОСОБА_4 зі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли до потерпілого з вимогою повернення вказаних грошових коштів. В ході здійснення вимоги повернення вказаних коштів між потерпілим та ОСОБА_6 виникла суперечка, яка в подальшому переросла в бійку.

В ході судового розгляду справи також було встановлено, що підсудні між собою про вимагання та викрадення майна у потерпілого із застосуванням фізичного чи психологічного тиску не домовлялась. При цьому в судовому засіданні також встановлено, що між підсудним ОСОБА_4 та потерпілим виникли договірні відносини щодо придбання комп’ютерної техніки, у зв'язку з чим в подальшому між ними виникни непорозуміння щодо розрахунків.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що дії підсудних охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 2  ст. 355  КК України, за ознаками примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, поєднане із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я, а також із знищенням майна.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи підсудних, обставини, що пом’якшують чи обтяжують їх покарання.

Підсудний ОСОБА_5  вчинив злочин середньої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, у вчиненому розкаявся.

Підсудний ОСОБА_6  вчинив злочин середньої тяжкості, в силу ст. 89 КК України є особою раніше не судимою, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, у вчиненому розкаявся.

Підсудний ОСОБА_4  вчинив злочин середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, у вчиненому розкаявся. При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив злочин в період іспитового строку.

Суд також приймає до уваги, що завдані потерпілому матеріальні збитки відшкодовано і останній претензій до підсудних не має.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудних, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання підсудних, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6, їх негативного ставлення до вчиненого, суд вважає, що виправлення підсудних можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження вчинення ними нових злочинів, буде покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного ОСОБА_4, його негативного ставлення до вчиненого, зважаючи на те, що останній вчинив злочин в період іспитового строку, суд вважає, що його виправлення без ізоляції від суспільства не можливе, а покаранням необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання у вигляді позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого слід залишити без розгляду, у зв'язку з відшкодуванням завданих йому збитків.

Судові витрати відповідно до ст. 93 КПК України слід стягнути з підсудних.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

    Визнати ОСОБА_5  винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з`являтися на реєстрацію в орган кримінально-виконавчої системи.

    Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши з-під варти із зали суду.

    Визнати ОСОБА_6  винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з`являтися на реєстрацію в орган кримінально-виконавчої системи.

    Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши з-під варти із зали суду.

    Визнати ОСОБА_4  винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

    Відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 25.02.2009 р. визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

    Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 залишити без змін – утримання під вартою.

    Строк відбування покарання рахувати з 06.01.2010 р.

    Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Вінницькій області

338 (триста тридцять вісім) 08 коп. вартості проведення криміналістичних досліджень.

Речові докази: клейку стрічку, викрутку, шматок кабелю, моток клейкої стрічки, що знаходяться в камері зберігання речових доказів Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області, – залишити в камері зберігання речових доказів.

Цивільний позов ОСОБА_7 – залишити без розгляду.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_4 – в той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя: