Справа № 2-а-1716/10

                                            ПОСТАНОВА

                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    20 квітня  2010 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді                              Кічмаренко С.М.

при секретарі                                      Науменко Г.О.                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі  справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського міського голови та виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання дій протиправними, відновлення становища, яке існувало до порушення права та поновлення на роботі.

                                          В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського міського голови та виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання дій протиправними, відновлення становища, яке існувало до порушення права та поновлення на роботі.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує наступним.  З 12 липня 1994 року ОСОБА_1  працював у виконавчому комітеті Одеської міської ради та обіймав посаду голови Суворовської районної адміністрації.

    11 січня 2010 року позивач звернувся до відділу бухгалтерського обліку та звітності Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради з питання нарахування йому заробітної плати, так як на його думку, у розрахунок не включено надбавку за вислугу років. Окрім того, враховуючи строк перебування на посаді керівника виконавчого органу місцевого самоврядування, позивачу не було підвищено ранг.

    ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку заробітної платні внаслідок переривання трудового стажу на посаді в органі місцевого самоврядування з 30 вересня 1998 року по 06 квітня 2005 року. Внаслідок незгоди з наданою відповіддю, позивачу було надано розрахунок заробітної плати з обслуговуванням та підтверджуючими документами. Серед них було розпорядження про звільнення від 02 вересня 1998 року.

Таким чином ОСОБА_1 дізнався про наявність розпорядження № 11-01 р, яке було винесене 02 вересня 1998 року Одеським міським головою на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.  

Він вважає, що прийняте розпорядження не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його права та законні інтереси з наступних підстав.

В період з 27 серпня 1998 року по 30 вересня 1998 року ОСОБА_1 перебував у черговій відпустці строком 35 календарних днів, з урахуванням вислуги років. В момент його відсутності, 02 вересня 1998 року, головою Одеської міської ради було винесено оскаржене розпорядження. У відповідності до його тексту, ОСОБА_1 звільнено одночасно на підставі заяви позивача та згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто за ініціативою власника або уповноваженим ним органа внаслідок змін в організації виробництва і праці, в тому числі  ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Позивач вважає, що відповідачем не було виконано вимог ст. 49-2 КЗпП України, оскільки протягом перебування на посаді голови Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, він не отримував листів, повідомлень або будь-яких інших відомостей про здійснення ліквідації, реорганізації вказаної установи або виконавчого комітету Одеської міської ради, про скорочення чисельності працівників чи штату.

Виконавчий комітет Одеської міської ради був реорганізований через п’ять років на підставі рішення Одеської міської ради від 26 березня 2003 року № 1040-XXIV. При цьому, в новоутвореній організації – Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради, відповідно до штатного розпису було утворено посаду голови. Згідно зі ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації ), 2-5,7 статті 40 і пунктами 2,3 статті 41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Відповідач згоди на звільнення позивача не отримував, відповідних листів до первинної профспілкової організації не направляв, ОСОБА_1 для розгляду письмового подання Одеського міського голови не запрошував.

Позивач пояснив, що не мав наміру на той момент залишати роботу та не писав заяви про звільнення, на яку є посилання в оскарженому розпорядженні. Про те, що він вже не виконує обов’язки голови районної адміністрації, йому стало відомо лише після повернення з відпустки. При цьому жодного документу надано не було, фактично позбавлено можливості продовжувати виконувати покладенні обов’язки так і влаштовуватися на нове місце роботи.

Також ОСОБА_1 пояснив, що трудову книжку йому видано не було, він не отримав копію розпорядження про його звільнення та не був з ним ознайомлений, про що свідчить відсутність його підпису на листі ознайомлення з розпорядженням та у книзі реєстрації видачі трудових книжок.

Через те, що позивача не допускали в будівлю районної адміністрації та виконавчого комітету, він не мав можливості отримати розрахунок та перевірити його відповідність вимогам законодавства.

В судове засідання позивач не з’явився, надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а саме, визнати дії відповідачів протиправними, відновити становище, яке існувало та поновити його на роботі в виконавчому комітеті Одеської міської ради на посаді голови Суворовської районної адміністрації з 30 вересня 1998 року по 06 квітня 2005 року.

Представник відповідача, Одеського міського голови, в судове засідання не з’явився надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позов не визнає.

Представник відповідача, виконавчого комітету Одеської міської ради, в судове засідання не з’явився, про слухання справи був сповіщенний належним чином.  

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 12 липня 1994 року працював на посаді голови Суворовського районного виконавчого комітету, про що  є відповідні записи в трудовій книжці позивача (а.с. 10-16). У відповідності до записів в трудовій книжці, а також згідно розпорядження (№ 11 – 01 р ) Одеського міського голови від 02 вересня 1998 року (а.с. 17), позивач був звільнений з займаємої посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України та на підставі власної заяви.    

 Вивчивши заявлений позов, матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню, у зв’язку з тим, що звільнення позивача відбулося без законних підстав.

    Суд зазначає, що у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір,  укладений на невизначений строк,  а  також строковий  трудовий  договір  до  закінчення  строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише  у випадку  змін  в  організації  виробництва  і  праці, в тому числі ліквідації,   реорганізації,   банкрутства   або  перепрофілювання  підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату працівників.

    Суд підкреслює, що на момент звільнення позивача ніяких  змін  в  організації  виробництва  і  праці, в тому числі ліквідації,   реорганізації,   банкрутства   або  перепрофілювання  Суворовського районного виконавчого комітету не було проведено.

Також суд вказує, що відсутні докази, які могли би свідчити про наявність заяви позивача про його бажання звільнитися з вказаної посади.  

 При цьому, суд зауважує, що при звільненні працівника за п.1 ст.40 КЗпП України роботодавець повинен дотриматися встановленої  процедури звільнення:

-  попередити працівника про майбутнє звільнення згідно зі ст.49-2 КЗпП України;

-  довести до відома державної служби зайнятості  про наступне вивільнення працівника згідно зі ст.49-2 КЗпП України;

-  запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації відповідно зі ст.49-2 КЗпП України;

-  отримати згоду виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник відповідно до п. 1 ст.43 КЗпП України;

-  довести до відома державної служби зайнятості  про фактичне вивільнення працівника.

Перевіряючи дотримання відповідачем процедури звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України зазначає наступне.

Згідно зі ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

 Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, що відсутні будь-які докази того, що позивач  повідомлявся про наступне його звільнення та про те, що були виконанні інші вищевказані вимоги щодо звільнення.  

Виходячі з наведеного, видання оскарженого наказу про звільнення позивача, вчинене з порушенням вимог трудового законодавства України з боку міського голови м. Одеси, що суперечить наведеним нормам, що призвело до порушення конституційних прав позивача, щодо гарантії захисту від незаконного звільнення, передбачених в частині 6 ст. 43 Конституції України.  

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо  він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачі згідно данних вимог не довели в суді законності своїх дій та не надали переконливих доказів, щодо необгрунтованості вимог позивача.

На  підставі наведеного, відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 6 ст. 43 Конституції України, ст.ст. 40, 43, 49-2 КЗпП України, ст.ст. 2, 7, 11, 69, 71, 158-163 КАС України , суд -

                     П О С Т А Н О В И В:  

 Позов ОСОБА_1 до Одеського міського голови та виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання дій протиправними, відновлення становища, яке існувало до порушення права та поновлення на роботі – задовольнити.

Визнати дії Одеського міського голови та виконавчого комітету Одеської міської ради  протиправними.

Відновити становище, яке існувало до порушення права, щляхом скасування розпорядження Одеського міського голови № 11 – 01 р, яке було винесено 02 вересня 1998 року.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в виконавчому комітеті Одеської міської ради на посаді голови Суворовської районної адміністрації з 30 вересня 1998 року по 06 квітня 2005 року.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Одеської області через Приморський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя:                                                           С.Н. Кічмаренко