справа №-2-210/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 березня 2010 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді…………….……Літвин О.О.
при секретарі……………………....Сарган О.А.
з участю : представника позивачки………….Кравець Л.Ю.
представника відповідача…………Пелешка П.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_4
до ОСОБА_5
про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,–
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання їхнього неповнолітнього сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно з подальшою індексацією, відповідно до закону, до досягнення сином повноліття.
В обґрунтування позову зазначає, що дитина знаходяться на її утриманні. Відповідач здоровий та працездатний, працює неофіційно, отримує регулярний дохід, інших утриманців не має, матеріальної допомоги на утримання дитини в добровільному порядку не надає.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених в позові. При цьому пояснила, що встановлений позивачкою розмір аліментів наближений до мінімального середньомісячного заробітку, який може сплачувати відповідач, оскільки має неофіційний прибуток.
Представник відповідача позов визнав частково, пояснив, що останній згоден сплачувати аліменти в розмірі 300 грн. щомісячно, посилаючись на те, що ніде не працює та, крім того, сплачує аліменти на утримання його неповнолітньої дочки від першого шлюбу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов’язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Судом встановлено, що 06.02.2006 року між сторонами були припинені шлюбно-сімейні відносини (а.с.4) .
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5), який знаходиться на утриманні позивачки (а.с.2) .
З копії трудової книжки відповідача вбачається, що він з 23.03.1994 року не працює (а.с.24), офіційною підприємницькою діяльністю не займається (а.с.25).
Відповідно до виконавчого листа № АЄ-28 від 21.02.1994 року, виданого Новоград-Волинським судом і який знаходиться на виконанні у відділі ДВС Новоград-Волинського МРУЮ (а.с.45), відповідач зобов’язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ? частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи стягнення з 11.02.1994 року, до її повноліття (а.с.26).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Згідно положень статей 141, 180-182 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
Вище вказаними нормами Сімейного кодексу України та роз’ясненнями Пленуму ВСУ України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що в разі якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Обов’язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов’язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення СК України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір’ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов’язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім’ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України.
Доводи представника позивачки в частині того, що відповідач неофіційно працює, займаючись ремонтом та реставрацією автомобілів, і отримує значні доходи, безпідставні, оскільки нею не надано жодних об’єктивних доказів на обґрунтування вказаних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, відповідач здоровий та працездатний, не приймає участі в утриманні неповнолітнього сина, належної матеріальної допомоги не надає, а тому суд приходить до висновку, що він спроможний частково сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному в позові. Суд вважає позовні вимоги дещо безпідставно завищеними і, враховуючи те, що відповідач не працює та не має сталого заробітку, сплачує аліменти на утримання іншої неповнолітньої дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.46), задовольняє їх частково – стягує з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 в твердій грошовій сумі в розмірі 350 грн. щомісячно, що буде відповідати як інтересам самої дитини, зокрема, для задоволення її мінімальних життєвих потреб, так і матеріальному становищу та стану здоров’я платника аліментів.
Закон рівною мірою покладає обов’язок щодо утримання неповнолітніх дітей на обох батьків. Представником позивачки не було надано доказів, які б давали суду підстави для встановлення розміру аліментів у сумі більшій, ніж 350 грн. на місяць, і не заявлялись клопотання про витребування таких доказів у відповідача або з іншого джерела.
Також суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст. 141, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, суд, –
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 350 (триста пятдесят) грн. щомісячно, починаючи з 7 серпня 2009 року до повноліття дитини – 1 червня 2015 року.
Стягнути з відповідача ОСОБА_5 в дохід держави – судовий збір в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Згідно ст. 223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається в тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча О.О. Літвин