Справа № 2-31,2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 травня  2009 року

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

В складі:                   головуючої – судді                      Савицької Л. Й.

                                  при секретарі                                Бойчук Л. І.

з участю                  адвоката                                        ОСОБА_1

                                 позивача                                        ОСОБА_2

                                 представника позивача                ОСОБА_3

                                відповідача                                    ОСОБА_4

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у місті Новограді-Волинському справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і  моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом  до ОСОБА_4 Уточнивши позовні  вимоги просив  стягнути з відповідача 32645грн. 80 коп. матеріальної шкоди, яка складається: (22200грн. витрат на  придбання ліків та лікарських препаратів + 1803,40грн. придбання продуктів харчування +7400грн. компенсація непридатних особистих речей + 1242,80грн. вартість  продуктів харчування,які прийшли в  непридатність), 82524грн. упущеної вигоди, 100000 грн. моральної шкоди, 5000грн. за  надання  правової допомоги та 600 грн.  витрат пов’язаних з явкою до суду. В обґрунтування  позову  зазначає що 23 лютого 2007 року відповідач ОСОБА_4, керуючи належним йому на праві особистої власності легковим автомобілем, на вулиці Житомирське шосе м. Новоград-Волинський допустив порушення Правил Дорожнього Руху внаслідок чого сталась  дорожньо-транспортна  пригода.

В результаті вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди  йому були причинені тяжкі тілесні пошкодження в зв'язку з чим він був вимушений тривалий час проходити лікування в умовах стаціонару та амбулаторно. На тривалий час втратив працездатність, а  також на даний час стан здоров’я не є задовільним.

Проти відповідача була порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду  від 27 травня 2008 року він був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п «б», ст. 6, ст. 8 п. «а» Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року.

Діями відповідача йому було завдано значну матеріальну  шкоду, що виразилась в понесених ним затратах на  лікування, ушкодженні одягу та взуття,  пошкодженні речей які знаходились  в його автомобілі під час ДТП, на придбання поліпшених продуктів харчування, упущеної вигоди. Крім того відповідачем була  завдана значна  моральна шкода.

В судовому засіданні позивач та  його представник уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та  просили задовольнити вимоги. Пояснивши, що відповідачем частково надавались  кошти  на лікування, а  саме в  розмірі 17300грн., однак зазначеної суми недостатньо  для повного відшкодування витрат.

Відповідач ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_1, позов  визнали  частково не заперечують відносно стягнення 4869грн.94 коп. витрат  за  лікування та  стягнення  моральної шкоди в розмірі 10000 грн. в  решті  просять відмовити в  задоволенні  позову за  необґрунтованістю.

Суд, заслухавши пояснення  сторін, дослідивши матеріали справи,  встановив наступне.

Згідно ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів сторін.  Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановлено, що 23.02.2007 року ОСОБА_4  керуючи автомобілем  марки «VОLKSVAGEN T.4» д/н НОМЕР_1 порушив  вимоги п. п. 10.1; 16.13  Правил  дорожнього руху України, внаслідок  чого скоїв дорожньо-транспортну пригоду. В результаті  ДТП  ОСОБА_2 отримав  тяжкі  тілесні ушкодження. У зв’язку з чим  органами досудового слідства  відносно відповідача була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України. Невідповідність  дій ОСОБА_4 щодо виконання вимог п. п. 10.1; 16.13  Правил  дорожнього руху України знаходяться у  причинному зв’язку із створенням аварійної обстановки та  виникненням  дорожньо-транспортної пригоди.

З постанови  Новоград-Волинського міськрайонного суду  від 27.05.2008 року  (справа  1-п- 11\08)   вбачається, що ОСОБА_4 вину визнав та  дав згоду на застосування до нього амністії,  наслідки застосування амністії йому були роз’яснені. Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду провадження у справі щодо нього закрите у зв’язку з актом амністії від 19.04.2007 року, а не з реабілітуючих підстав і він вказану постанову не оскаржив.

У відповідності до ст.14 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладений на винну особу вироком або рішенням суду.

Таким чином суд вважає доведеним, що саме внаслідок злочинних дій ОСОБА_4. позивачу були спричинені тілесні ушкодження  та  заподіяна моральна шкода, оскільки він переніс фізичні та моральні страждання, довго лікувався.  

З  висновку   судово-медичного експерта  №574 від 23.04.2008року (а. с. 60  справи №1-п-11\08) вбачається, що у потерпілого ОСОБА_2 виявлена тупа поєднана травма тіла, яка відноситься до категорії  тяжких тілесних ушкоджень і  така що  призвела до стійкої втрати загальної працездатності більш ніж на 1/3. Слідством встановлено, що тяжкі тілесні ушкодження, заподіяні позивачу саме діями ОСОБА_4

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи відшкодовується  в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вартість комплектуючих для  тотального кульшового суглобу складає 15000грн., що підтверджується рахунком-фактурою №060/08 від 17.04.2008р. та  квитанцією про оплату від 07.05.2008 року (а.с.119-120), крім того 150грн. становлять комісійні «Укрексімбанку» за  прийняття  платежу, що стверджується квитанцією банку від 07.05.2008року(а. с. 118).

Вартість знаходження позивача на лікуванні, вартість ліків та  санаторно-курортне лікування складає 22169,94грн., що підтверджується медичними картами стаціонарного хворого ОСОБА_2  №№ 4714, 9304 дослідженими в  судовому  засіданні та  фіскальними чеками (а.с. 118-127). Враховуючи те, що відповідачем частково відшкодовано матеріальну шкоду в  розмірі 17300грн., а  тому з відповідача слід стягнути решту  витрат на лікування в  сумі 4869грн.94 коп.(22169,94 – 17300грн.).

У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі неправомірними діями  чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає доведеним, що моральна шкода позивачу заподіяна діями ОСОБА_4, а отже саме він має відшкодовувати її.

Дослідженими в судовому засіданні доказами доведено, що відповідачем внаслідок його  злочинних дій були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження позивачу. За таких обставин суд погоджується, що заподіяні тілесні ушкодження спричинили позивачу значних фізичних та душевних страждань, яких він  зазнав внаслідок ушкодження здоров’я. Тому суд вбачає всі законні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої позивачу. При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності та справедливості, бере до уваги обставини справи, характер вчиненого правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача і  визначає  розмір грошового  відшкодування  моральної шкоди  в сумі 20000грн.

Позивачем не надано доказів на  підтвердження  того, що йому було призначено додаткове харчування  загальну вартість якого він зазначає в сумі  1 803,40 грн.  

Відповідно до пп. а) п.19 Постанови Пленуму ВС України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди” компенсація (відшкодування) витрат на додаткове харчування, якщо його неможливо забезпечити в лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі, визначається за раціоном, складеним дієтологом або лікарем, який лікує, та затверджений МСЕК (у відповідних випадках-судово-медичною експертизою) відшкодовується на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торгівельній мережі того місця, в якому їх придбали.

Крім того позивачем не надано доказів про непридатність особистих речей, а  також  кількості продуктів харчування, які були  в салоні автомобіля під час  аварії.

Згідно ст. 22 ЦК України  особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:  доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач ставить питання про стягнення 82524 грн. які б він мав би отримати від своєї підприємницької діяльності. На підтвердження своїх вимог надав копії звітів суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку за 1-4 квартал 2006 року, за 1-2 квартал 2007 року в  яких зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за  звітний квартал наростаючим підсумком початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році.

Суд не може покласти в основу рішення згадані звіти, як доказ можливих доходів позивача від підприємницької діяльності.

У відповідності до Указу Президента № 746/99 від 28.06.99 р. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, слідує, що  виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) у касу здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Однією із складових виручки є чистий дохід, а тому зазначений позивачем в звітах обсяг виручки не є його чистим доходом. Вказане підтвердила в судовому засіданні і працівник Новоград-Волинської державної податкової інспекції ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні в якості спеціаліста.

Позивачем  не надано достатніх, належних та  переконливих доказів його річного доходу, одержаного в попередньому господарському році від  підприємницької діяльності, тому дані вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджено судові витрати.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.(а.с.142), а  також на  користь держави судовий збір в  розмірі 51 грн..

До витрат на правову допомогу відносяться лише ті, які пов’язані з оплатою адвоката або іншого фахівця в галузі права (ст. 84 ЦПК України).

Вимога позивача про стягнення 5000грн. за  надання правової допомоги не  підлягає задоволенню, оскільки згідно матеріалів справи, в тому числі доручення від 05.08.2008 р., виданого на ім’я ОСОБА_3 (а.с. 49), журналів судового засідання, ОСОБА_3 виступав виключно представником позивача, а не особою, яка надавала правову допомогу у розумінні ст. 56 ЦПК України. Також не  підлягає  задоволенню вимога про стягнення 600грн. витрат  пов’язаних з явкою до  суду, оскільки  позивачем  не надано жодного доказу на  підтвердження цієї вимоги.    

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 79, 81, 88, 209, 212-215ЦПК України, ст.ст. 23, 1166  Цивільного кодексу  України, -

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити частково.

            Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 4869(чотири тисячі вісімсот шістдесят дев’ять)грн. 94коп. на відшкодування майнової шкоди, 30(тридцять)грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 20000(двадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

    В решті позовних вимог відмовити за їх необґрунтованістю.

Стягнути в дохід держави з ОСОБА_4 судовий збір в сумі 51 грн.

До апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд на рішення можуть бути подані: заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча