Справа  № 2-653/10

                    РІШЕННЯ

                                                          ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                13 травня 2010 року    Олександрійський міськрайонний суд  Кіровоградської області  в складі:  

          головуючого - судді  Куковенкова С.В.

          при секретарі – Борозній Л.М..,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, про  визнання права власності  в порядку спадкування, -

                                                                ВСТАНОВИВ:

              Позивачі звернулися до суду з позовом, який мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить ? частка будинку АДРЕСА_1.

             ОСОБА_1 зазначає, що вказаний будинок був придбаний нею разом з померлим, який доводився їй чоловіком, 22 вересня 1983 року на спільні кошти, тому цей будинок є спільною сумісною власністю подружжя і їх з померлим частки є рівними, тобто кожному належить по ? частині цього майна.

              Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що вони є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6, так само, як і відповідач ОСОБА_4, оскільки вони є дітьми померлого, а ОСОБА_1 є їх матір’ю.

              Зазначають, що всі вони проживали разом з спадкодавцем на момент його смерті, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, є такими, що прийняли спадщину, що підтверджується записами про їх реєстрацію у домовій книзі та довідкою квартального комітету.

             Для отримання свідоцтва про право на спадщину вони звернулися до Першої Олександрійської державної нотаріальної контори, але їм було у цьому відмовлено, оскільки нотаріус почала вимагати надання оригіналу договору купівлі-продажу будинку від 22.09.1983 року. Оригінал цього договору вони знайти не змогли, тому відповідач ОСОБА_4 доручив своєму сину, третій особі – ОСОБА_5 – отримати у Державному нотаріальному архіві Кіровоградської області дублікат цього договору, що той і зробив 28 серпня 2007 року. Цим дублікатом було погашено дію оригіналу договору, який вони пізніше знайшли у себе вдома. Нотаріус почала вимагати у них зазначений вище дублікат, але третя особа відмовилася його їм надати.

           ОСОБА_1 звернулася до Державного нотаріального архіву Кіровоградської області за отриманням ще одного дубліката, але у його видачі їй було відмовлено, оскільки існує спір щодо спадкового майна.

           Тому, просять суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 5/8 частин будинку АДРЕСА_1, а за позивачами  ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 – право власності за кожним на 1/8 частину зазначеного будинку.

              В судове засідання позивач ОСОБА_1 надала заяву з клопотанням про проведення розгляду справи за її відсутності.

              Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги з наведених у позові підстав.

             Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, однак за нотаріально посвідченою довіреністю його інтереси в суді представляв третя особа у справі – ОСОБА_5, який проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лише були зареєстровані у будинку АДРЕСА_1, але фактично там ніколи не проживали. У встановлений законом строк ніхто з них не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Його батько також цього не зробив, хоча він дійсно проживав разом з спадкодавцем на момент його смерті, так само як і його матір, позивач ОСОБА_1

            Крім цього, ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні позову ще й з тих підстав, що позивачами пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

            Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

            Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Олександрії помер ОСОБА_6. 22 вересня 1983 року ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ним у ОСОБА_9 було придбано будинок з надвірними будівлями  АДРЕСА_1.

            Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 30 вересня 1980 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 27 березня 1949 року було укладено шлюб.

            З наведеного вбачається, що цей будинок є спільною сумісною власністю подружжя, відповідно до ст. 22 КпШС України,  що був чинний на момент придбання будинку і частки ОСОБА_1 з померлим чоловіком у праві власності на нього є рівними, тобто кожному належить по ? частці цього майна, відповідно, до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 ввійшла ? частка будинку АДРЕСА_1.

           Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого чоловіка, як його дружина.

           Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також відповідач ОСОБА_4, є дітьми спадкодавця та також відповідно спадкоємцями першої черги.

           Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

           Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 та її сини – позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 – були зареєстровані та постійно проживали разом з спадкодавцем на момент його смерті. Це підтверджується як поясненнями позивачів,  так і поясненнями свідків, а також довідкою голови квартального комітету № 29 м. Олександрії від 26.11.09 року.

           Твердження представника відповідача про те, що позивач ОСОБА_3  в дійсності не проживав разом з померлим, суд вважає такими, що не відповідають дійсності.  Разом з тим судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 не проживав разом з спадкодавцем на момент його смерті, що підтверджується як його особистими поясненнями, так і поясненнями свідків та вищезазначеною довідкою.

           Таким чином, ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_6.

           Згідно з ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

          Зважаючи на ці  вимоги закону, відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, позивач ОСОБА_2 вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті свого батька, оскільки з матеріалів спадкової справи № 1124/2009 вбачається, що він не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Таким чином, у задоволенні його позовних вимог слід відмовити.

          З матеріалів спадкової справи № 1124/2009 також вбачається, що єдиним спадкоємцем, який на момент розгляду справи звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, є відповідач ОСОБА_4, якому рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 10.11.09 року було визначено додатковий строк для прийняття спадщини – 3 місяці.

         Позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання надані також заяви від свого імені та від імені відповідача ОСОБА_4 від 26.04.10 р., засвідчені головою квартального комітету № 29 м .Олександрії, у яких вони відмовляються від прийняття спадщини на користь своєї матері, ОСОБА_1.

         Суд вважає, що ці заяви не мають юридичної сили, оскільки, згідно з ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

         Згідно з ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

        Крім відповідача ОСОБА_4, ці дії ніхто з спадкоємців не вчинив. Таким чином, законні підстави для визнання за позивачами права власності на спадкове майно відсутні, як відсутні вони і для визнання права власності за відповідачем, зважаючи ще й  на те, що сам він таких вимог не заявляє.

        Суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити ще й з тих підстав, що позивачами пропущено передбачений ст. 257 ЦК України трьохрічний строк для звернення до суду, оскільки представник відповідача та третя особа на цьому наполягає.      

        Керуючись ст. ст. 256, 257, 1216-1223, 1258, 1261, 1268 – 1272, 1297 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212, 214 - 218  ЦПК України, суд –

                                                                   ВИРІШИВ:

            У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно – відмовити.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження  рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд, також рішення може бути оскаржене в  порядку, встановленому п. 4 ст. 295 ЦПК України.  

            Головуючий:                                                                                        Куковенков С.В.