Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            20 травня 2010 року                                                  м. Рівне

    Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області  в складі

    головуючого судді                         Гордійчук С.О.

    суддів                                              Хилевича С.В., Шеремет А.М.

    з участю секретаря                        Приходько Л.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року  в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області про поновлення строку для звернення до суду та стягнення невиплаченої державної соціальної допомоги особам, які визнані дітьми війни,

                           ВСТАНОВИЛА :

    Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року дії  відповідача  в частині невиплати пенсії у розмірі визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  визнано протиправними та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивачу пенсію відповідно до вимог цього ж закону, в сумі 1426 грн. 13 коп.

    В поданій апеляційній скарзі відповідач вказує, що оскаржувану постанову вважає незаконною, так як вона винесена із порушенням норм матеріального і процесуального права.

    Позовні вимоги позивача не підлягали до задоволення, оскільки дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законами України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та „ Про Державний бюджет на 2008 рік” призупинялась і, крім того, до теперішнього часу так і не розроблено порядок реалізації положень вищевказаної статті Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Крім того, в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" вказано, що підвищення розміру пенсії фінансується за рахунок Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, а тому невідомо за рахунок чого має здійснюватись підвищення до пенсії дітям війни, так як в Державних бюджетах України на 2007 та 2008 рік кошти на ці цілі не закладались.

    У зв’язку із викладеним, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заявленого позову відмовити повністю.    

    Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

             Приймаючи оскаржувану постанову,  суд першої інстанції виходив із того, що  бездіяльність відповідача по нездійсненню підвищення розміру пенсії  позивачу, відповідно до статті 6  Закону України „Про соціальний  захист дітей війни” , за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року,  є неправомірною.

При цьому, суд першої інстанції керувався рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-пр/2008, згідно яких було визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та положення пункту  41 розділу 2 Закону України ’’Про Державний  бюджет України на 2008 рік і Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України’’ від 28 грудня 2007 року, які призупиняли на певний час здійснення підвищення пенсії згідно із Законом України „Про соціальний  захист дітей війни”.        

 З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки відповідно до  частини другої статті  152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

             Так само, погоджується колегія суддів і з мотивами оскаржуваної постанови, щодо визнання безпідставними тверджень відповідача про неможливість здійснення підвищення пенсії позивачу, _________________________________________________________________________________________ Справа №22-а-232 /2010р.                                                                                  Головуючий в суді 1 інст. Боймиструк С.В.

Категорія №57                                                                                                               Суддя-доповідач Гордійчук С.О.  

    відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", через  відсутність відповідної нормативно – правової бази, який би визначав механізм та порядок здійснення такого підвищення пенсій.

             Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при здійсненні підвищення пенсії позивачу як дитині війни, відповідач мав керуватись положеннями частини 3 статті 46 Конституції України, Законом України „ Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року №966-14, статтею 7 Закону України „  Про соціальний захист дітей війни”, Указом Президента України від 01березня 2001 року та постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261.

            Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов до правильного  висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, так як виходячи із змісту вищевказаної статті  Закону України « Про соціальний захист дітей війни», вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.    

           У зв’язку із викладеним, постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року, в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача по нездійсненню підвищення розміру пенсії  позивачу, відповідно до статті 6  Закону України „Про соціальний  захист дітей війни” , за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року та зобов’язання здійснити відповідний перерахунок, підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року в частині зобов’язання відповідача здійснити виплату позивачу недорахованої надбавки до пенсії в конкретно визначеній грошовій сумі, підлягає скасуванню, оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції, згідно із положеннями ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов міг містити лише вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії та  відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачці сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.

У зв’язку із викладеним,  у задоволенні позову про виплату надбавки до пенсії у конкретно визначеному розмірі позивачу має бути відмовлено.

          Керуючись  ст. 15 , п.1 ч.1 ст. 307 ,  ст. 308 ,  ст. 315 , 317 ЦПК України,  п.2 розділу II  Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 1691-VI « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  колегія суддів,

                                                                          ВИРІШИЛА:    

           Апеляційну  скаргу управління Пенсійного Фонду України в Костопільському районі Рівненської області задоволити частково.

           Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області здійснити виплату ОСОБА_1 надбавки у конкретно визначеній грошовій сумі скасувати і в задоволенні позову в цій частині відмовити.

           В решті оскаржувану постанову залишити без змін.

           Рішення апеляційного суду та постанова суду першої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення рішення апеляційного суду, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку без посередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання ними законної сили.

    Головуючий :

    Судді :