У Х В А Л А

                                                        ІМ`ЯМ       УКРАЇНИ

20  травня 2010 року                                                                                                        м. Ужгород

                                        Апеляційний суд Закарпатської області в складі   :

                                                      головуючого  Машкаринця М.М.,

                                                      суддів  Мишинчук Н.С., Марчука О.П.,  

з участю прокурора  Завальського О.Я.,  захисника  ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні  кримінальну справу за апеляціями   : прокурора , який брав участь в розгляді судом першої інстанції та захисника  ОСОБА_1 на вирок  Іршавського районного суду Закарпатської області  від 29 січня 2010 року.

          Цим вироком  :

          ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з освітою неповною середньою, непрацюючий, не одружений, раніше судимий : 26 .03.2007 року  Іршавським райсудом за ст. ст. 186 ч.2, 304 КК України на  чотири роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком  на  три роки  -

засуджений за ч.2 ст. 186  КК України на  чотири роки позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 162 КК України на два роки обмеження вол і.

          На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно  призначено  ОСОБА_3  чотири роки позбавлення волі.

          На підставі ст. 71 КК України до цього покарання приєднано частково невідбуте за попереднім  вироком , тобто Іршавського райсуду від 26.03.2007  і за сукупністю вироків остаточно  до відбуття призначено  п’ять років позбавлення волі.

          Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 10 грудня 2008 року.

           За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що  11 жовтня 2008 року об 18 год.  в АДРЕСА_2 , будучи в стані алкогольного сп’яніння  підбіг ззаді до гр. ОСОБА_5 , штовхнув його,  коли той упав -  витягнув  з кишені  його штанів гроші в сумі одна тисяча російських рублів, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду, в перерахунку по курсу Нацбанку України,  в сумі 190 грн.

          Окрім того, ОСОБА_3  12 жовтня 2008 року о 17 год  в АДРЕСА_3 , будучи в стані алкогольного сп’яніння,  знаючи, що господаря у будинку  немає, розбив вікно, проник усередину, чим порушив недоторканість житла  гр.ОСОБА_6  Справа № 11-227/10                                                                                           номер рядка статистичного звіту    11

Головуючий у 1-й інстанції  Даруда І.В.

Доповідач Мишинчук Н.С.

          В апеляції помічник прокурора Іршавського  району просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд із-за мякості призначеного покарання та порушення судом вимог кримінально-процесуального закону. Вказує, що суд не взяв до уваги всіх обставин справи, які впливають на призначення міри покарання, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, під час іспитового строку, в стані алкогольного сп’яніння, вини у вчиненому не визнав. Мотивувальна частина вироку не містить аналізу доказів його винуватості,  всупереч вимог ст. 334 КПК України та п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від  29.06.19990  « Про використання судами України законодавства і постанов ПВСУ з питань судового розгляду і постановлення вироку », суд обмежився лише переліченням  документів справи.

          Захисник ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_3 скасувати та постановити виправдувальний, звільнити його з-під варти. Вказує, що суд допустив однобічність і неповноту судового слідства , його висновки не відповідають фактичним обставинам справи , допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильно застосував кримінальний закон. Так, вважає що суд порушив вимоги ст. ст. 5, 16, 22, 263, 257 КПК України, розглянувши справу однобічно, з обвинувальним ухилом та упередженням щодо особи підсудного,  оскільки конкретні докази скоєння ним злочинів  відсутні.  Досудовим слідством  очевидців не встановлено, а суд не перевірив непричетність ОСОБА_3 до їх вчинення, не взяв до уваги його показань даних в судовому засіданні ,не перевірив версії підсудного про те, що на досудовому слідстві до нього застосувались заходи фізичного та психо-емоційного впливу і він змушений був підписувати  показання,  рукописний текст яких є важкочитаємий. Суд не взяв до уваги показань потерпілої ОСОБА_6 про те, що на побитому склі  та в самому її приміщенні були сліди крові, а також кровяні сліди пальців рук, які орган досудового слідства не встановив, що потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні ствердив, що при нападі до нього ніяке фізичне насильство не застосовувалось, у нього не було ніяких ушкоджень і що до підсудного ОСОБА_3 претензій немає.

         Також вважає, що  суд  порушив право на захист підсудного, оскільки не  дав можливості реалізувати його.

         Заслухавши  доповідь судді апеляційного суду, виступ прокурора про підтримання апеляції та заперечення щодо доводів апеляції захисника,  пояснення захисника ОСОБА_1 та засудженого про підтримання поданої  захисником апеляції, перевіривши матеріали справи та  оглянувши додаткові докази в справі, судова колегія приходить до висновку про таке.

         Суд першої інстанції встановивши  фактичні обставини справи дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186 і  ст. 162 КК України та призначив покарання у відповідності до  вимог ст. 65 КК України.

         Вина ОСОБА_3 у вчиненні ним грабежу відносно його  дядька  ОСОБА_5 стверджена показаннями самого потерпілого, його дружини ОСОБА_7 , і підстав вважати їх показання неправдивими,  немає. З огляду на те, що підсудний є племінником потерпілого, останній  просив суворо його не карати. Ці дані стверджені протоколом судового засідання  /  т.2 а.с. 106, 134, 136, 138/. Окрім того вина підсудного стверджена показаннями свідка ОСОБА_8, про те, що повернув потерпілому борг у  сумі одна тисяча російський рублів  в присутності підсудного. Свідок  ОСОБА_4 ствердив, що всередині  жовтня 2008 року  до нього додому приходив ОСОБА_7 та  просив обміняти російські рублі на  гривні, що він і зробив.

         Таким чином доводи захисника про непричетність до вчиненого ОСОБА_7, спростовуються вище зазначеними доказами.

         Посилання на те, що на досудовому слідстві до ОСОБА_7 застосовувались  заходи психологічного тиску  є надуманими.  Як убачається з матеріалів справи,  20 .10.2009  в приміщенні Іршавського РВ УМВС  ОСОБА_3  дав явку з повиною, яку відібрав оперуповноважений  ОСОБА_9  і яка зареєстрована  в журналі реєстрації заяв та повідомлень про злочини за № 1054. Під час досудового слідства  ОСОБА_3 давав  послідовні показання щодо вчиненого ним, вину визнавав, щиро розкаювався. До нього був обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. Тому суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги показання дані ним на досудовому слідстві. Ніяких як усних так  і письмових заяв про вчинення на ОСОБА_3 будь-якого тиску з боку правоохоронних органів, останній не заявляв. Посилання захисника на те, що на досудовому слідстві  на підсудного ОСОБА_3 чинився тиск  є необгрунтованим.

        Щодо доведеності вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 162 КК України, то суд першої інстанції ,  вірно побудував свій висновок   на показання підсудного, даних ним на досудовому слідстві , де він вину визнавав та пояснював про обставини вчинення злочину. Окрім того його вина стверджена показаннями потерпілої  ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10  про те що напередодні до них заходив напідпитку ОСОБА_3, поводився підозріло, а тому вони і підозрювали, що  він хоче щось зробити з будинком. Окрім того, свідок ОСОБА_6 підтвердила те, що ОСОБА_3 запитував у неї де саме живе  „валютчик „ Вина ОСОБА_3  також стверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 321542 від 23.10.2008  та постановою від 24.11.2008 про накладення  судом на нього стягнення за ст. 51 КУпАП  у виді арешту 7 діб за вчинення дрібної крадіжки.  З цієї постанови слідує, що ОСОБА_3  визнав вину у викраденні    побутової техніки з будинку 351, куди незаконно проник.

         Отже доводи  захисника про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів спростовані фактичними обставинами справи.

         Не відповідає дійсності  також посилання захисника на те, що суд позбавив ОСОБА_3 реалізувати своє право на захист. Як свідчать матеріали справи,   власне в суді  ОСОБА_3 скористався послугами адвоката як захисника  / т.2 а.с.  88  /.

         Не підлягає до задоволення і апеляція прокурора. Вирок суду відповідає вимогам ст.ст.323, 324 КПК України. Змістова його частина є зрозумілою,  достатньо вмотивованою і вважати, що вирок не відповідає вимогам ст. 334 КПК України є безпідставним. Щодо доводів відносно мягкості призначеного покарання, то апеляційний суд  приходить до висновку, що суд першої інстанції призначиив  ОСОБА_3 покарання  достатнє та необхідне для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів, в межах санкції статті та з урахуванням характеру та ступені тяжкості і суспільної небезпеки вчиненого. Та обставина, що ОСОБА_3 вчинив злочин у стані алкгольного спяніння та під час випробувального строку, судом врахована. Призначене покарання  по сукупності вироків відповідає вимогам ст. 71 КК України.

         На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

                                                                у х в а л и в    :

апеляцію прокурора  та апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Іршавського районного суду Закарпатської області  від 29 січня 2010 року щодо ОСОБА_3 – без зміни.

СУДДІ :