АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-2525/2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Наумова І.Й.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В .
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 , до якої приєдналася ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2010 року по справі за позовом Прокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні майном, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2009 року прокурор Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні майном.
В позовній заяві зазначав, що відповідачі проживають у АДРЕСА_1 і є її власникам, самовільно зайняли підсобне приміщення – колясочну площею 14,1 кв.м, яке розташоване поруч з квартирою, провели переобладнання ( коридор, туалет-ванна кімната, кімната), і використовують його для проживання .
Будинок в цілому на праві власності зареєстровано за міською Радою.Рішення про перевід нежилого приміщення в жиле не приймалося, відповідні дозволи на проведення робіт по переобладнанню не видавалися.
Посилаючись на зазначене, просили суд зобов’язати ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняте ними допоміжне приміщення (колясочну) та привести зазначене допоміжне приміщення в придатний для використання стан.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2010 року позов задоволено.
Зобовязано ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняте допоміжне приміщення – (колясочну), яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 яка на цей час перевлаштована в квартиру та провести вказане житлове приміщення – (колясочну) в придатний для використання стан.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 судовий збір на користь держави у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
ОСОБА_4 в порядку ст.299 ЦПК України приєдналася до апеляційної скарги скарги ОСОБА_3
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, доводи адвоката, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає
Задовольняючи позов ,суд виходив з того, що у відповідачів відсутні документи, які б засвідчували право на спірне приміщення загального користування у багатоквартирному жилому будинку, вони самовільно зайняли його, здійснили переобладнання і незаконно використовують для проживання.
Фактична сторона справи встановлена з додержанням вимог процесуального права. Висновки суду ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні, відповідають фактичним обставинам справи.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1. Квартира розташована на першому поверсі. Відповідачі зайняли приміщення загального користування, яке складається з колясочної і коридодів, за свій рахунок провели його переобладнання , внаслідок чого змінилося цільове призначення приміщення , приміщення використовується для проживання.. Зазначені обставини не оспорюються відповідачами.
Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
У відповідності до ч.3 ст.319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Посилання ОСОБА_5 і ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що право на спірне допоміжне приміщення посвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру не спростовує висновків суду. Допоміжні приміщення є об’єктом права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, відповідно до ч.2 ст.382 ЦК вони мають забезпечувати потреби усіх власників квартир, відповідачі не мають пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цим приміщення, в тому числі і з питання переобладнання допоміжних нежилих приміщень у жилі.
Частина 3 ст.18 Закону України „Про основи містобудування” забороняє експлуатацію об’єктів, не прийнятих в експлуатацію в установленому законом порядку.
Відповідно до змісту пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до ст.ст.5,18 Закону України „Про основи містобудування” будівництво нерухомого майна повинно вестись згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом, закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.30-1 Закону України „Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
Поняття „будівництво ” включає в себе як нове будівництво, так і реконструкцію нерухомості.
Відповідно до вимог п. 1.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування. У разі необхідності можуть подаватися такі документи як згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання або перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.
Встановлено, що дозвіл і рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи органу державної влади на переобладнання і прийняття в експлуатацію переобладнаного приміщення, переведення його з нежилого в жиле відсутні.
Особи, винні у самовільному переобладнанні та переплануванні жилих будинків і жилих приміщень та використанні їх не за призначенням несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність (ст. 189 ЖК України).
За таких обставин згода співвласників квартир на використання допоміжного приміщення власниками квартири АДРЕСА_1 ,на які посилаються ОСОБА_5 і ОСОБА_4. правового значення для вирішення даного позову не має. Посилання на те, що відповідачі є співвласниками допоміжних приміщень і суд не міг зобов’язувати його звільняти не заслуговують на увагу. Рішення суду не позбавляє права відповідачів на допоміжні приміщеннями, вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями відповідно до вимог закону.
Неприйнятним є і довід апеляційної скарги про те, що позов міг бути пред’явлений лише співвласниками квартир.
Із довідки БТІ вбачається, що право власності на будинок зареєстровано за Запорізькою міською Радою.
Статтею 4 Житлового кодексу України передбачено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Згідно зі ст.5 Житлового кодексу Української РСР, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) Відповідно до ст. З0 згаданого Кодексу, державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюється органами місцевого самоврядування, їх виконавчими і розпорядчими органами . Згідно з заначеним нормами і ст. 15 ЖК, які повністю узгоджені зі ст. ст. 30, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.5,18 Закону України „Про основи містобудування” , на виконавчі комітети органів місцевого самоврядування в Україні покладено обов'язок з державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду в Україні .
Тобто, виходячи з вимог закону реалізацію державної політики у сфері використання та збереження житлового фонду забезпечують місцеві ради.
Оскільки саме на позивача покладено державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду, а на переобладнання і перепланування у жилому будинку потрібен його дозвіл, тому оскаржене рішення безпосередньо стосується прав і обов'язків міської Ради та інтересів держави.
З вищенаведеного вбачається, що прокурор відповідно до ст.45 ЦПК України, належним чином обґрунтував свої вимоги, у тому числі стосовно пред'явлення позову в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, уповноваженої здійснювати функції держави в спірних правовідносинах.
Суд визнав , що відповідачі самовільно зайняли і переобладнали приміщення площею 14,1 кв.м і зобов’язав відповідачів його звільнити
У відповідності до поповерхового плану та експлікації внутрішніх площ відповідачі самовільно зайняли нежилі допоміжні приміщення під номерами Х1У площею 6.8 кв.м (коридор), ХУ – 3,8 кв.м ( колясочну),ХУ1 (коридор) – 3,5 кв.м.,загальною площею 14,1 кв.м.
Згідно зі ст.ст.215-217 ЦПК України для забезпечення виконання рішення суду, колегія суддів вважає необхідним в резолютивній частині рішення більш повно і точно зазначити дані про приміщення ,яке повинні звільнити відповідачі, а саме у відповідності до технічної документації на будинок.
Оскільки зазначені зміни не стосуються суті рішення, апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналася, ОСОБА_4 , відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2010 року змінити
Зобов’язати ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняті і переобладнані допоміжні приміщення у АДРЕСА_1 – під номерами Х1У площею 6.8 кв.м (коридор), ХУ – 3,8 кв.м ( колясочну),ХУ1 (коридор) – 3,5 кв.м, загальною площею 14,1 кв.м., за власний рахунок провести відновлювальні роботи і поновити планування не житлових приміщень згідно з попоперховим планом „1 поверх А-5Ж секція 4”.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: