АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-1906 /2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Гончар М.С.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В .
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_4 , на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії - Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Орендне Підприємство «Запорізьке бюро технічної інвентаризації» ,про визнання права власності на квартиру в рахунок виконання основного зобов’язання та усунення перешкод в праві користування , -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2009 року ВАТ «Державний ощадний банк України в особі філії - Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Орендне Підприємство «Запорізьке бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на квартиру в рахунок виконання основного зобов’язання та усунення перешкод в праві користування.
В позовній заяві зазначали, що 21 грудня 2007 року між ними та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №2611, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 204400,00 грн. під 16,5% річних строком на 10 років до 21.12.2017 року на споживчі цілі.
В забезпечення виконання зобов’язання по кредиту 21.12.2007 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 було укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір нерухомого майна . Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме двокімнатна квартира АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 неналежним чином виконую умови договору кредиту, у нього станом на 02.02.2009 року утворилась заборгованість 195948,75 грн. – за кредитом, 10218,52 грн. по процентам. Загальна сума боргу складає 206167,27 грн. На неодноразові письмові повідомлення банку щодо сплати заборгованості він не реагує.
Посилаючись на викладене, просили суд визнати за ними право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на підставі п 6.6. іпотечного договору в рахунок виконання основного зобов’язання, зобов’язати ОП «ЗМБТІ» зареєструвати право власності на квартиру за ними, погасити старі правовстановлюючі документи на квартиру та провести реєстрацію нових документів. Усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстрації усіх осіб, які зареєстровані або фактично мешкають в зазначеній квартирі, дію кредитного договору припинити з 02.02.2009 року, стягнути з відповідачів судові витрати.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2010 року позов задоволено.
Визнано за Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України в особі філії - Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,57 кв.м., житловою площею 30,20 кв.м. на підставі п. 6.6. іпотечного договору реєстровий № 1891 в рахунок виконання основного зобов’язання.
Зобов’язано ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності на квартиру за Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України в особі філії - Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України».
Зобов’язано ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» погасити старі правовстановлюючі документи на квартиру та провести реєстрацію нових документів.
Усунуто перешкоди в користуванні власністю, а саме квартирою, виселивши та знявши з реєстрації усіх осіб, які зареєстровані або фактично мешкають у зазначеному приміщення у зв’язку з втратою останніми права власності без надання іншого житла.
Стягнуто зі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору у сумі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30,00 грн, а всього 1730,00 грн.
Припинено дію кредитного договору № 2611 від 21.12.2007 року з 02 лютого 2009 року.
Апеляційне провадження відрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3
Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
ОСОБА_4 в порядку ст.. 299 ЦПК приєдналася до апеляційної скарги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3,представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 21 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір , за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 204400 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16,5% річних , з кінцем строком повернення кредиту до 21.12.2017 р.
21.12.2007 року між банком і ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки , за яким ОСОБА_4 у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передала в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Визнавши право власності на квартиру за банком, суд послався на п.6.6 іпотечного договору.
Однак, суд не звернув увагу на те, що у пункті 6.6 іпотечного договору передбачені застереження про задоволення вимог іпготекодержателя в порядку позасудового врегулювання . В цьому пункті зазначено, що у разі невиконання зобов’язань за кредитним договором іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, та /або набути право власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст . 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки .
Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або відсутність застереження в іпотечному договорі).
Статтею 39 зазначеного Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" .
Визнання та реєстрація права власності іпотекодержавтеля на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом України "Про іпотеку" не передбачені.
Суд постановив рішення про визнання за банком права власності на майно, що було предметом іпотеки ,в порушення зазначених вимог закону .
У відповідності до п.4 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Оскільки при вирішенні позову фактичні обставини справи встановлені судом вірно, але неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст.309 ЦПК України судове рішення скасувати й постановити нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3,ло якої приєдналася ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії - Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Орендне Підприємство «Запорізьке бюро технічної інвентаризації» ,про визнання права власності на квартиру в рахунок виконання основного зобов’язання та усунення перешкод в праві користування відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: