Справа № 2- 1347

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2010 року                               м. Макіївка

Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

                            судді:         Безрученко Ю.О.

                               при секретарі:         Мінку В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, Товариства з обмежено відповідальністю „Макстройінвест” про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, Товариства з обмежено відповідальністю „Макстройінвест” про визнання недійсним договору поруки, в якому зазначила що 21 жовтня 1989 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено запис за № 3189. В середині січня 2010 року вона випадково дізналася, що 26 січня 2007 року її чоловік ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 65 СК без її згоди уклав договір поруки, який виходить за межі дрібного побутового, з ВАТ КБ „Надра” Донецького РУ ОСОБА_4 За цим договором її чоловік поручається перед ВАТ КБ „Надра” за виконання/належне виконання зобов’язання за кредитним договором № ТФ – 3/207 про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування (кредитний договір), що був укладений 26 січня 2007 року між ВАТ КБ „Надра” та ТОВ „Макстройінвест” м. Макіївка. Відповідно до умов кредитного договору ВАТ КБ „Надра” надає ТОВ „Макстройінвест” м. Макіївка кредитні кошти в межах відкритої кредитної лінії. При цьому ліміт кредитної лінії складає 4 мільйона гривен, а відповідно до умов Додаткової угоди від 04 жовтня 2007 року № 1 до Договору поруки від 26 січня 2007 року зобов’язанням ТОВ „Макстройінвест” м. Макіївка є повернення до 26.01.2009 року кредиту у сумі сім мільйонів гривен. Відповідно до п. п. 1.1. – 4 Договору поруки її чоловік взяв на себе зобов’язання у випадку невиконання/неналежного виконання умов Кредитного договору в цілому, відповідати перед ВАТ КБ „Надра” у повному обсязі та в тому ж порядку, який встановлений Кредитним договором для ТОВ „Макстройінвест” м. Макіївка. Більш того, ОСОБА_2 відповідає перед ВАТ КБ „Надра” у повному обсязі всім належним йому майном та грошовими коштами. З укладеним договором вона погодитися не може, так як він підписаний без її відома, без її погодження та згоди, як укладений в порушення норм законодавства. Підписавши договір поруки ОСОБА_2 зобов’язався відповідати перед ВАТ КБ „Надра” за виконання ТОВ „Макстройінвест” м. Макіївка свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником. Тобто у випадку невиконання ТОВ «Макстройінвест» м. Макіївка свого обов’язку щодо повернення коштів ОСОБА_1 буде вимушений виконати дії з розпорядження майном, що належить не лише йому, а й їй на праві спільної сумісної власності, чим порушить її майнові права на володіння, користування та розпорядженням власністю. Тому просила згідно ст.ст. 203, 215, 553, 554 ЦК та ст.ст. 60-65 СК – визнати договір поруки від 26.01.07 та додаткову угоду № 1 від 04.10.07, що були укладені  ОСОБА_2 з Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» – недійсними (а. с. 3-4).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, яка діє за дорученням (а. с. 38) підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та просила позов задовольнити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про те що визнає позов повністю та просив його задовольнити, а справу розглянути у його відсутність. (а. с. 37.).

Представник відповідача ВАТ КБ «Надра» м. Києва ОСОБА_7, який діє за дорученням від 08.02.2010 р. (а. с. 22) позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, оскільки порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконано боржником. Тобто порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядженням майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором. А тому, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ТОВ «Макстройінвест» м. Макіївка ОСОБА_8, яка діє за дорученням від 25.02.2010 р. (а. с. 23) визнала позов повністю та просила позов задовольнити.

Вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, Товариства з обмежено відповідальністю „Макстройінвест” про визнання недійсним договору поруки не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З кредитного договору та додаткової угоди вбачається, що надано кредитну лінію з траншевим режимом кредитування № ТФ-3/2007 від 26 січня 2007 року, який укладений в м. Донецьку між відповідачами по справі – Відкритим  акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макстройінвест» м. Донецьк. Предмет цього договору – надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування та встановлено ліміт заборгованості за Кредитною лінією в сумі чотири мільйоні гривен. Додатковою угодою між тими ж сторонами 04 жовтня 2007 року збільшено ліміт заборгованості та встановлено його розмір за Кредитною лінією в сумі сім мільйонів гривен (а.с. 39-44).

Згідно договору поруки від 26 січня 2007 року, який укладений в м. Донецьку, вбачається, що відповідачі, а саме ОСОБА_2 поручився без згоди позивачки ОСОБА_1 перед Відкритим  акціонерним товариством комерційним банком «Надра» за виконання/належне виконання позичальником – ТОВ «Макстройінвест», взятих на себе зобов’язань, що витікають з Кредитного договору № ТФ-3/2007 від 26 січня 2007 року. Крім того, з договору поруки вбачається, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов’язання у повному об’ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (а.с. 8-9).

04 жовтня 2007 року в м. Донецьку без згоди позивачки ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до Договору Поруки від 26.01.2007 року відповідачами по справі – ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» про наступне: 1) в розділі Договору Поруки від 26.01.07 р. «Визначення термінів» у визначенні «Зобов’язання» словосполучення «у сумі 4 000 000,00 (чотири мільйони гривен) замінити на словосполучення «у сумі 7 000 000,00 (сім мільйонів гривен»; 2) всі інші положення Договору Поруки від 26.01.2007р. залишаються без змін (а. с. 10).

Відповідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України –.за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1  та відповідач ОСОБА_2 знаходяться у шлюбі з 21 жовтня 1989 року, про що зроблено запис № 3189 (а. с. 7).

Згідно до ст. 65 СК України та ст.ст. 203, 205, 215, 216 ЦК України – дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України – позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України – загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Таким чином, позивачем не надано суду переконливих доказів, які підтверджують недійсність і незаконність договору поруки від 26.01.2007 р. та додаткової угоди № 1 від 04.10.2007 р.

Крім того, як вказав позивач , вказані обставини, на які він посилається, як на докази недійсності договору поруки від 26.01.2007 р. та додаткової угоди № 1 від 04.10.2007 р. йому стали відомі випадково лише в середині січня 2010 року.

Аналізуючи, зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, Товариства з обмежено відповідальністю „Макстройінвест” про визнання недійсним договору поруки не підлягають задоволенню, оскільки порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконано боржником. Тобто порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядженням майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

На підставі викладеного, ст. 257, 553, 554, 203, 205, 215-216  ЦК України, ст. 65 СК України, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, Товариства з обмежено відповідальністю „Макстройінвест” про визнання недійсним договору поруки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції, Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: