Справа № 2-38

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  14 квітня 2010 року                                                                                  смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд                                                   Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді                                        Витвицького В.В.

секретаря судового засідання                                      Коваль В.В.

представника позивачки                                              ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Перегінської селищної ради Рожнятівського району та державного підприємства «Осмолодське лісове господарство» смт.Брошнів-Осада Рожнятівського району про визнання незаконним рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

в основу позовних вимог позивачка зіслалась на те, що рішенням загальних зборів селянської спілки «Прикарпаття» Рожнятівського району від 18 лютого 1999 року вирішено продати її батькові, ОСОБА_7, приміщення зерноскладу (піднавіси, зерносховище, вагову), на підставі чого 3 травня 1999 року між ОСОБА_7 та спілкою селян «Прикарпаття», в особі голови правління ОСОБА_8, був укладений договір купівлі-продажу цих нежитлових приміщень, що знаходяться по АДРЕСА_1, загальною вартістю 27 200 грн.

3 травня 1999 року спілка селян «Прикарпаття» передала, а її батько ОСОБА_7, прийняв приміщення зерноскладу, що складається з двох піднавісів, зерносховища та вагової, загальною оціночною вартістю 27 200 грн. і протягом травня – грудня 1999 року оплатив в касу спілки селян «Прикарпаття» 27 200 грн.

  Рішенням Перегінської селищної ради від 4 грудня 2000 року за її батьком ОСОБА_7 визнано право власності на згадані вище приміщення бувшої спілки селян «Прикарпаття» і, таким чином, батько став власником цих приміщень. ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у віці 83 роки, її батько ОСОБА_7 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на приміщення зерносховища, що розташовані по АДРЕСА_1. Її брати, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги за законом, проте вони не претендують на вказане спадкове майно, і відмовляються від своєї частки в спадщині на її користь.  

    Бажаючи оформити прийняття спадщини юридично та отримати свідоцтво про право на спадщину, вона звернулась із заявою до  Рожнятівської державної нотаріальної контори, однак постановою державного нотаріуса Другої Рожнятівської державної нотаріальної контори від 23 вересня 2009 року №222 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа про належність цього майна спадкодавцеві. Тоді ж їй стало відомо, що рішенням Перегінської селищної ради від 12 грудня 2006 року за №52 за державою, в особі Кабінету Міністрів України на правах повного господарського відання ДП «Осмолодське лісове господарство» Рожнятівського району  оформлено право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 – приміщення комори в смт.Перегінське. 11 лютого 2008 року на підставі даного рішення для ДП «Осмолодське лісове господарство» виготовлено та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зокрема на зерносховище площею 737,3 м2, навіс площею 55,8 м2, комору площею 48,8 м2, вагову площею 7,7 м2 та навіс площею 539,2 м2.

Вказані рішення Перегінської селищної ради від 12 грудня 2006 року та свідоцтво про право власності на згадане вище нерухоме майно вважає незаконними, які підлягають до скасування, оскільки вказаними нормативними актами її, як спадкодавця ОСОБА_7, незаконно позбавлено права власності на спадкове нерухоме майно.

В порядку ст.41 Конституції України, ст.ст.319,321,392,393,1261,1274 ЦК України просить винести рішення, яким визнати рішення виконавчого комітету Перегінської селищної ради від 12 грудня 2006 року №52 про оформлення права власності за державою в особі Кабінету Міністрів України на правах повного господарського відання ДП «Осмолодське лісове господарство» на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 – приміщення комори, незаконним та скасувати його. Визнати незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2008 року, зокрема на нежитлові приміщення (зерносховище, навіс, комора, вагова, навіс), що розташовані в АДРЕСА_1, видане Перегінською селищною радою, як власнику – державі в особі Кабінету Міністрів України в повному господарському віданні ДП «Осмолодське лісове господарство», та скасувати його. Визнати за нею право власності на зерносховище площею 737,3 м2, вартістю 108 936 грн., навіс площею 55,8 м2, вартістю 113 340 грн., вагову площею 7,7 м2, вартістю 9 012 грн. та навіс площею 539,2 м2, вартістю 511 888 грн., а всього інвентаризаційною вартістю 743 176 грн., які знаходяться по АДРЕСА_1 Рожнятівського району.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позов підтримала у повному об’ємі.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не зявилися, однак на адресу суду подали власноручні заяви з яких видно, що вони з позовом згідні і, в зв’язку із зайнятістю на роботі та станом здоров’я, просять розглянути справу в їхній відсутності.

Представник відповідача Перегінської селищної ради Рожнятівського району Абрам О.В. позов визнала та пояснила, що приймаючи рішення Перегінської селищної ради від 12 грудня 2006 року №52, яким оформлено право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 за державою, в особі Кабінету Міністрів України, на правах повного господарського відання ДП «Осмолодське лісове господарство», сесії селищної ради не було відомо про рішення цієї ж селищної ради від 4 грудня 2000 року, яким право власності на спірні нежитлові приміщення було визнано за ОСОБА_7, оскільки протоколи рішень сесій та засідань виконкомів Перегінської селищної ради за 1999-2002 р.р. в архівний відділ Рожнятівської РДА не здавалися, а в селищній раді не збереглися. Більше того, виходячи зі змісту рішення, виконком Перегінської селищної ради своїм рішенням від 12 грудня 2006 року №52 за державою, в особі Кабінету Міністрів України, визнав право власності тільки на приміщення комори. Представником ДП «Осмолодське лісове господарство» не представлено суду жодних доказів про те, що ДП «Осмолодське лісове господарство» на законних підставах придбало в селянської спілки «Прикарпаття» нежитлові приміщення по АДРЕСА_1. Не заперечує, щоб за позивачкою ОСОБА_2, як спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7, було визнано право власності на спірні зерносховище, два піднавіси та вагову.

Представник відповідача ДП «Осмолодське лісове господарство» Могилка Т.В. дала суду показання, що з договору купівлі-продажу, укладеного між селянською спілкою «Прикарпаття» та ОСОБА_7, видно, що останньому відчужувалось майно, яке підлягало державній реєстрації, а оскільки вказаний договір не зареєстрований, то це означає, що ОСОБА_7 не був власником спірних нежитлових приміщень і вони не можуть входити до складу спадщини. Могилко Т.В. також не заперечила, що жодних документів про купівлю та оплату ДП «Осмолодське лісове господарство» спірних нежитлових приміщень не збереглося, проте з усних пояснень працівників держлісгоспу їй відомо, що оплата за ці приміщення проводилась лісом. Стверджує, що оскільки факт державної реєстрації є завершальним в юридичному складі, як підстава виникнення права власності, то згідно ч.1 ст.37 Закону України «Про власність», спірне майно є державною власністю та на законних  підставах знаходиться в повному господарському віданні ДП «Осмолодське лісове господарство» У відповідності до ч.2 ст.331, ч.4 ст.334 ЦК України договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації і право власності виникає у набувача з моменту такої реєстрації. Виходячи з цього батько позивачки ОСОБА_7 не набув права власності на спірні нежитлові приміщення, а тому вони не можуть входити до складу спадщини. Просить по даному спору винести справедливе і законне рішення.

Суд, вислухавши позивачку, її представника ОСОБА_1, представників відповідачів Перегінської селищної ради та ДП «Осмолодське лісове господарство»,  свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Ксерокопіями свідоцтва про народження та паспорта позивачки підтверджено, що вона, ОСОБА_2, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в смт.Перегінське Рожнятівського Району Івано-Франківської області і її батьками були ОСОБА_7 та ОСОБА_11 (а.с.7,10).

З ксерокопій свідоцтв про народження видно, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є також дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_11 (а.с.8,9).

    Ксерокопією про смерть серії НОМЕР_1 від 17 березня 2004 року підтверджено, що ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в смт.Перегінське, а ксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року підтверджено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року в смт.Перегінське (а.с.11,12).

    У відповідності до ч.2 ст.1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а за змістом ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до ст.1261 ЦК України діти спадкодавця є спадкоємцями першої черги за законом.

З листа нотаріуса Другої Рожнятівської державної нотаріальної контори від 23 вересня 2009 року №222 видно, що ОСОБА_2 зверталась до нотаріальної контори за оформленням прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7, проте їй відмовлено в цьому через відсутність правовстановлюючого документа про належність цього майна спадкодавцеві (а.с.37).

Випискою із рішення загальних зборів уповноважених членів спілки селян «Прикарпаття» Рожнятівського району від 18 лютого 1999 року підтверджено, що при розгляді питання про реалізацію приміщення зерноскладу (піднавіси, зерносховище, вага) ОСОБА_7, загальні збори вирішили продати йому приміщення зерноскладу за 27 200 грн., з оплатою за зерносклад готівкою в касу селянської спілки, а також просити виконком Перегінської селищної ради закріпити за ОСОБА_7 земельну ділянку розміром 0,68 га, на якій знаходяться будівлі (а.с.13).

З оціночного акту спілки селян «Прикарпаття» від 3 травня 1999 року видно, що будівлі приміщень зерноскладу ( піднавіси, зерносховище, вага) значно зруйновані, шиферна покрівля в багатьох місцях відсутня, дахи погнили, вікна та двері відсутні, згадані стіни цегляні в багатьох місцях розпались, в зв’язку з чим їхня оціночна вартість становить 27 200 грн. (а.с.14).      

 Договором купівлі-продажу від 3 травня 1999 року, укладеного між продавцем спілкою селян «Прикарпаття», в особі голови правління ОСОБА_8 та покупцем ОСОБА_7, підтверджено, що продавець продав, а покупець купив основні засоби, що знаходяться по АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,68 га., зокрема приміщення зерноскладу (два піднавіси, зерносховище, вага), і право власності на відчужуване майно переходить до покупця на підставі цього договору та акту прийому – передачі (а.с.15).

З акту прийому-передачі від 3 травня 1999 року видно, що комісія спілки селян «Прикарпаття» передала, а ОСОБА_7 прийняв придбані ним основні засоби, а саме будівлі зерноскладу, що складаються з двох піднавісів, зерносховища та приміщення ваги, оціночною вартістю 27 200 грн. (а.с.17).

Накладною від 3 травня 1999 року, №29 підтверджено, що ОСОБА_7 продані будівлі зерноскладу, що складаються з двох піднавісів, зерносховища, ваги за 27 200 грн. і дана накладна видана для оплати вказаної суми готівкою (а.с.18).

З квитанцій до прибуткових касових ордерів: №16 від 3 травня 1999 року, №22 від 8 травня 1999 року, №33 від 1 червня 1999 року, № 214 від 15 грудня 1999 року та №241 від 24 грудня 1999 року видно, що ОСОБА_7 оплатив готівкою в касу спілки селян «Прикарпаття» 27 200 грн. – вартість об’єктів купівлі – продажу (а.с.19,20).

Свідок ОСОБА_8 – тодішній голова спілки селян «Прикарпаття» в суді ствердив, що згідно рішення загальних зборів уповноважених членів спілки селян «Прикарпаття» від 18 лютого 1999 року саме ОСОБА_7 були продані два піднавіси, зерносховище та вагова, які розташовані по АДРЕСА_1, і саме ним, як головою правління спілки селян, укладався і підписувався договір купівлі-продажу цих об’єктів. За згадані вище об’єкти ОСОБА_7 розрахувався готівкою і комісія спілки селян, в складі якої він був, передала дані об’єкти ОСОБА_7 в 1999 році, яких останній провів капітальний ремонт і користувався ними до його смерті, тобто до 2008 року. Після смерті ОСОБА_7 цим спадковим майном стала користуватися позивачка ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_12 – селищний голова смт.Перегінське дав в суді аналогічні показання, що і представник Перегінської селищної ради Абрам О.В.

Свідок ОСОБА_13 – інженер виробничо-технічного відділу Івано-Франківського ОБТІ дала в суді показання про те, що вона в 2006 році, згідно заяви ДП «Осмолодське лісове господарство», готовила технічну інвентаризацію на нежитлові приміщення, зокрема зерносховище, два навіси, комору та вагову, що знаходяться по АДРЕСА_1 для оформлення права власності за даним підприємством. Визнає, що при виготовленні даної інвентаризації вона допустилась помилки, оскільки в рішенні сесії Перегінської селищної ради від 12 грудня 2006 року вказано оформлення права власності тільки на приміщення комори, а вона виготовила інвентаризаційну справу, крім комори, ще на два навіси, зерносховище та вагову, на які їй вказав представник ДП «Осмолодське лісове господарство». При виготовленні інвентаризаційної справи їй не було відомо про рішення Перегінської селищної ради від 4 грудня 2000 року, яким за ОСОБА_7 визнано право власності на приміщення будівель зерноскладу спілки селян «Прикарпаття», зокрема на зерносховище, два навіси та вагову. В зв’язку з цим вона і виготовила свідоцтво про право власності на згадані вище об’єкти за Державою в особі Кабінету Міністрів України в оперативному віданні ДП «Осмолодське лісове господарство».

Посилання представника відповідача – ДП «Осмолодське лісове господарство» Могилко М.В. на неіснуючий Закон України «Про власність» не заслуговує на увагу, оскільки він не має жодного правового значення. По-друге, є голослівним і посилання даного представника на ст.ст. 331, 334 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, оскільки згідно ст.5 цього Кодексу акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі. Так, договір купівлі-продажу спірних об’єктів між спілкою селян «Прикарпаття» та ОСОБА_7 був укладений 3 травня 1999 року, отже вказані відносини не можуть регулюватись нормами цивільного кодексу України 2004 року. По-третє, згідно роз’яснень Президії Вищого господарського суду України, що містяться в постанові від 12 березня 1999 року №02-5/111, якщо сторонами угоди, пов’язаної з переходом права власності на майно, не дотримано вимог нормативних актів стосовно реєстрації майна, наприклад, правил державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, то саме лише ця обставина не є підставою для визнання відповідної угоди недійсною, оскільки реєстрація майна не є елементом форми угоди. По-четверте, не заслуговують на увагу і посилання представника держлісгоспу на усні пояснення працівників держлісгоспу про факт оплати лісом за придбані спірні об’єкти, так як у відповідності до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Зокрема, згідно п.16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику про визнання угод недійсними» (з послідуючими змінами та доповненнями) ціна та інші істотні умови угоди, укладеної в простій письмовій чи нотаріальній формі, не можуть бути встановленими на підставі показань свідків.

Рішенням Перегінської селищної ради Рожнятівського району від 4 грудня 2000 року підтверджено, що на підставі згаданих вище документів купівлі-продажу за ОСОБА_7 визнано право власності на приміщення зерноскладу, що складається з двох піднавісів, зерносховища  та приміщення ваги, що знаходиться по АДРЕСА_1 і зобов’язано Івано-Франківське ОБТІІ оформити свідоцтво на право власності на дані об’єкти (а.с.21)

З свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2008 року, зокрема на нежитлові приміщення (зерносховище, навіс, комору, погріб та навіс), що розташовані по АДРЕСА_1, виданого Перегінською селищною радою, як власнику – Державі в особі Кабінету Міністрів України в повному господарському віданні ДП «Осмолодське лісове господарство», видно, що воно видане на підставі рішення виконкому Перегінської селищної ради від 12 грудні 2006 року №52 «Про оформлення права власності за державою в особі Кабінету Міністрів України на правах повного господарського віддання ДП «Осмолодське лісове господарство» на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 – приміщення контори в смт.Перегінське.

Вказані обставини підтверджуються і оглянутими в судовому засіданні матеріалами інвентарної справи на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 (а.с. 77-129).

В зв’язку із згаданим вище рішенням виконкому Перегінської селищної ради від 12 грудня 2006 року №52 в частині оформлення права власності за державою в особі Кабінету Міністрів України на правах повного господарського відання державного підприємства «Осмолодське лісове господарство» на «нежитлові приміщення» по АДРЕСА_1» слід визнати незаконним і підлягає скасуванню.

Також підлягає визнанню частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2008 року, зокрема на зерносховище площею 737,3 м2; навіс площею 55,8 м2; вагову площею 7,7 м2 та навіс площею 539,2 м2, що розташовані по АДРЕСА_1, видане Перегінською селищною радою Рожнятівського району, як власнику – Державі в особі Кабінету Міністрів України в повному господарському віданні державного підприємства «Осмолодське лісове господарство», і підлягає скасуванню.

За позивачкою ОСОБА_2 слід визнати право власності на зерносховище  площею 737,3 м2, вартістю 108 936 грн; навіс площею 55,8 м2, вартістю 113 340 грн.; вагову площею 7,7 м2, вартістю 9 012 та навіс площею 539,2 м2, вартістю 511 888 грн., а всього інвентаризаційною вартістю 743 176 грн., що знаходяться по АДРЕСА_1 Рожнятівського району Івано-Франківської області.

На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст.319,321, 392, 393,1261,1274 ЦК України та керуючись ст.ст. 209, 214, 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України суд, -

                р і ш и в:

  Позов задовольнити частково.

  Рішення виконавчого комітету Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 12 грудня 2006 року №52 про оформлення права власності за Державою в особі Кабінету Міністрів України в повному господарському віданні державного підприємства «Осмолодське лісове господарство» визнати частково недійсним в частині оформлення права власності на «нежитлові приміщення» по АДРЕСА_1 та скасувати його в цій частині.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2008 року, зокрема на нежитлові приміщення: зерносховище площею 737,3 м2; навіс площею 55,8 м2; вагову площею 7,7 м2 та навіс площею 539,2 м2, що розташовані по АДРЕСА_1 Рожнятівського району, видане Перегінською селищною радою Рожнятівського району, як власнику – Державі в особі Кабінету Міністрів України в повному господарському віданні державного підприємства «Осмолодське лісове господарство» та скасувати його в цій частині.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою та жителькою АДРЕСА_2 право власності на зерносховище площею 737,3 м2, вартістю 108 936 грн; навіс площею 55,8 м2, вартістю 113 340 грн.; вагову площею 7,7 м2, вартістю 9 012 та навіс площею 539,2 м2, вартістю 511 888 грн., всього інвентаризаційною вартістю 743 176 грн., що знаходяться по АДРЕСА_1 Рожнятівського району Івано-Франківської області.  

    Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: (підпис)

З оригіналом вірно

Голова Рожнятівського районного суду                                                      Витвицький В.В.