2-369/10

РІШЕННЯ

іменем України

20 квітня 2010 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді -  Шевченка С.В.

за участю секретаря  Удовіченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП заводу «Електроважмаш» про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

    02.09.2009 року позивач подав у суд позов, в якому просив визнати наказ № 741-к від 10.08.2009 року про звільнення недійсним, поновити його на роботі та стягнути з відповідача заробіток за час вимушеного прогулу.

    В обґрунтування вимог ОСОБА_1 та його представники посилались на те, що ліквідація відділу охорони управління безпеки, де позивач працював охоронником, була проведена незаконно, а також незаконним було і звільнення позивача з посади охоронника, оскільки адміністрацією підприємства не було враховане його переважне право на залишення на роботі при скороченні численності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи або організації. ОСОБА_1 не було запропоновано вакантних робочих місць на підприємстві.

    Представник відповідача проти позову заперечував, посилався на те, що ліквідація відділу охорони Управління безпеки і скорочення штату охоронників було проведено у відповідності до чинного законодавства та умов статуту підприємства. Звільнення ОСОБА_1 також було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства. Позивачу, в зв’язку з відсутністю на підприємстві роботи, яка б відповідала професійному рівню та спеціальності ОСОБА_1, останньому було запропоновано пройти перенавчання за спеціальністю водія або майстра, однак позивач відмовився від такої пропозиції. Також представник відповідача посилався на те, що посилання позивача на його переважне право на залишення на роботі є безпідставним, оскільки відділ охорони було ліквідовано, а не скорочено численність охоронців даного відділу.

    З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про необхідність у відмові в задоволенні позову з наступних підстав.

    Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.07.1992 року працював на ДП «Завод Електроважмаш». на посаді стрілка. З 01.06.2009 року позивач був переведений охоронником 5-го розряду у відділ охорони Управління безпеки підприємства, яке було створене на підставі наказу № 167 від 25.03.2009 року.  

Наказом № 250 від 19.05.2009 року відділ охорони Управління безпеки (обліковий шифр 253) було ліквідовано, а посади працівників відділу охорони – скорочено. Цим же наказом начальника відділу кадрів було зобов’язано забезпечити заходи по працевлаштуванню працівників, посади яких скорочені, на наявні вакантні посади підприємства.

Як вбачається з копії зазначеного вище наказу, ліквідація відділу охорони Управління безпеки і скорочення посад охоронників даного відділу, були погоджені з профспілковим комітетом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Копія додатку № 1 до наказу № 476-к від 02.06.2009 року свідчить, що про вивільнення ОСОБА_1 було повідомлено 10.06.2009 року, тобто не менш ніж за два місяці до звільнення.

Як вбачається з копії акту від 10.06.2009 року ОСОБА_1 пропонувалось перенавчання для працевлаштування на ДП завод «Електроважмаш» водієм або майстром, оскільки за своїм освітньо-кваліфікаційним рівнем позивач міг претендувати на дані вакантні посади лише після перенавчання, однак позивач відмовився від таких пропозицій. Інші вакантні посади та роботи, які були на підприємстві, ОСОБА_1 займати і виконувати не міг, в зв’язку з відсутністю достатнього освітньо-кваліфікаційного рівня.  

Наказом № 741-к від 10.08.2009 року ОСОБА_1 було звільнено в зв’язку з скороченням штату працівників. Звільнення позивача було погоджено з профспілковим комітетом, що підтверджується витягом з протоколу № 104 засідання профспілкового комітету ДП завод «Електроважмаш».

Допитана в судовому засіданні в якості свідка начальник бюро управління кадрів ОСОБА_4, пояснила, що позивачу пропонувались всі вакантні на підприємстві посади та роботи, які він може виконувати, однак ОСОБА_1 відмовився від будь-якої посади де б графік роботи був не «доба-праця, три-відпочинок», а робіт з таким графіком на підприємстві не існувало.

З наданої до суду копії інформаційної довідки про працівників, які були прийняті на підприємство за період з 02.06.2009 року по 10.08.2009 року, тобто довідки, яка фактично свідчить про наявність на ДП завод «Електроважмаш» вакансій за двохмісячний період, який передував звільненню позивача, вбачається, що з урахуванням освітньо-кваліфікаційного рівня ОСОБА_1 (тракторист) він міг виконувати, після проходження перенавчання, роботи лише водія або майстра. Інші вакантні посади вимагали від осіб, які претендували на їх заняття, спеціальної професійно-технічної або середньо-спеціальної підготовки та певного стажу роботи.

Що ж до законності змін в організації виробництва і праці, які призвели до ліквідації відділу охорони Управління безпеки і, як наслідок, до звільнення працівників даного відділу, то відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2009 року, яке набрало чинності, у справі за позовом ОСОБА_3 до ДП завод «Електроважмаш» про визнання наказу № 250 від 19.05.2009 року, яким було ліквідовано відділ охорони Управління безпеки та скорочено посади охоронників, незаконним та поновлення на роботі, судом встановлено, що спірний наказ № 250 відповідає вимогам як трудового законодавства, так і умовам колективного договору підприємства.

Таким чином, у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, законність наказу № 250 від 19.05.2009 року доказуванню не підлягає.

Оскільки відділ охорони Управління безпеки було ліквідовано, а не скорочено, то у позивача не було переважного права залишення на роботі.  

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 було законним і підстави для задоволення позову відсутні.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 61, 88, 209, 212 ЦПК України, п. 1 ч.1 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, суд,

                              в и р і ш и в:

    В   позові відмовити.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                          С.В. Шевченко